Координати: 49°21′ пн. ш. 22°27′ сх. д. / 49.350° пн. ш. 22.450° сх. д. / 49.350; 22.450

Завіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Завіз
пол. Zawóz
Озеро Солине на місці старого села

Координати 49°21′ пн. ш. 22°27′ сх. д. / 49.350° пн. ш. 22.450° сх. д. / 49.350; 22.450

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Солина
Перша згадка 1498
Населення 208 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-610
Автомобільний код RLS
SIMC 0360721
GeoNames 753580
OSM 2973314 ·R (Гміна Солина)
Завіз. Карта розташування: Польща
Завіз
Завіз
Завіз (Польща)
Завіз. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Завіз
Завіз
Завіз (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Завіз (пол. Zawoz) — село в Польщі, у гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Розташоване недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною. Населення — 208 осіб (2011[1]).

Історія

[ред. | ред. код]

Поселення, ймовірно, існувало за часів Русі на руському праві в долині р. Солинки і над вливанням до неї потока Вільхівця.

Перша документальна згадка — 1498 р., як село у власності родини Балів.

У 1895 р. в селі було 44 будинки і 330 жителів, з них 178 греко-католиків, 34 римо-католики і 18 юдеїв.

На 01.01.1939 у селі було 680 жителів (490 українців-грекокатоликів, 165 українців-римокатоликів, 5 поляків і 20 євреїв)[2]. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства.

Більшість жителів у травні 1946 року було насильно виселено до СРСР. У 1947 р. в рамках так званої операції «Вісла» 73 українці Завозу депортовані на понімецькі землі. Велику частину старого села наприкінці 1950-х було залито водами новоствореного водосховища. Тепер у новому селі проживають поляки.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква Св. мучениці Параскеви

[ред. | ред. код]

Перша метрична книга села датується 1757 роком. Цілком ймовірно, що парафіяльна церква існувала тут раніше. Згодом стає філіальною парафії Вовковия Балигородського Деканату Перемишльської єпархії. Нова мурована церква була побудована в 1850 або 1875 р. Після 1946 року спустошена. В 1954 р. не дивлячись на протести населення з даху церкви було знято бляху. В 1971 році будову церкви переведено на костел.

На церковному цвинтарі, у його північній частині зберігся тільки один надгробок в формі обеліску — Максиміліана Мрожковського (†1901), ймовірно, власника місцевого маєтку. В південній частині цвинтаря збереглось декілька надгробків 20-30 рр. ХХ ст. Також у селі існувала мурована капличка, збудована в ХІХ ст. Всередині каплички знаходилось чудодійне джерело, яке притягувало вірних, особливо на Зелену Неділю і свято Покрови. Зараз у руїнах.

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 108 21 77 10
Жінки 100 20 59 21
Разом 208 41 136 31

Примітки

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Завіз

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Zawóz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 502. (пол.)
  • ЦДІАУ в м. Львів. Йосифинська метрика. Францисканська метрика. Інше.
  • ЦДІАУ в м. Львів. Метричні книги за період: 1757–1779 рр.
  • Archiwum Państwowe, Warszawa. Метричні книги парафії с. Вовковія за період 1784–1855 рр.
  • Apokryf Ruski [Архівовано 30 вересня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Artur Bata: Bieszczady w ogniu. Rzeszów: 1987.
  • Przewodnik Bieszczady
  • Stanislaw Krycinski. Cerkwie w Bieszczadach. Pruszkow: 2005. s. 58 — 45.

Посилання

[ред. | ред. код]