Загочів'я
Село
_ukrainian_church_1934.jpg) під час завершення оздоблювальних робіт; розібрана наприкінці 1950-х рр. Координати 49°23′00″ пн. ш. 22°16′00″ сх. д. / 49.3833° пн. ш. 22.2667° сх. д.
|
Загочів'я, Загочев'я (пол. Zahoczewie) — село в Польщі, у гміні Балигород Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на перетині етнічних українських територій Лемківщини[2] і Бойківщини. Населення — 300 осіб (2011[1]).
В документах зустрічаються два українські варіанти назви села: Загочів'я і Загочев'я. Другий варіант викорстовують дослідники Володимир Кубійович та Василь Слободян. Назва походить від сусіднього с. Гочів (Гічва), власниками і засновниками якого у кінці XIV - на початку XV ст. були український рід Гочевських.
Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.
Село є одним з найстаріших на теренах Бескидів. Село засноване за часів Київської Русі. З 1084 по 1141 перебувало у складі Перемиського князівства. З 1199 по 1349 роки територія села входила до складу Галицько-Волинського князівства. З 1434 по 1772 перебувало у складі Сяноцького повіту Руського воєводства Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Воно вже існувало до появи першої писемної згадки, як власність братів Русин — Яцька (*1376-†1407), Юрія (†до 1407) і Іванка (*1376-†1388) (згодом вони — Гочевські). Вони отримали свої маєтки, у тому числі Загочів'я, від попередників Владислава ІІ Ягайла.
Також згадується в документі 1435 р., як власність Петра з Бойська.
До 1532 року село у власності Пйотра Гербурта, підкоморія львівського. Біля 1539 р. — переходить його сину Миколі Гербурту Одновському.
1772 року під час першого поділу Речі Посполитої територія села ввійшла до складу Королівства Галичини та Волині Австрійської монархії[3].
1918–1919 роки територія села у складі Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. у складі гміні Гочев. На 01.01.1939 у селі було 810 жителів, з них 685 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів, 85 поляків (колоністи 1880-х років) і 40 євреїв[4].
Етнічних мешканців, українців, у 1945-46 рр., було насильно переселено в СРСР а в 1947 р. в новоздобуті північні р-ни Польщі[5].
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Вже в 1463 році в селі діяла парафіяльна церква. В 1660 році була замінена на нову. Наступна дерев'яна побудована в 1781 р. згоріла під час І-ї Світової Війни. У 1930 р. архітектор Євген Нагірний виконав проект мурованого храму в стилі українського модерну. В 1931 р. розпочалось будівництво храму. У 1932 р. парох о. Стефан Мазяр покинув парохію не завершивши будівництва. В тому ж році Євген Нагірний вніс коректуру до проекту, усунувши портик з балконом на фасаді та спростив форму завершення нави. Будівництво храму завершили у 1934 р. стараннями завідателя парохії о. Григорія Сивака. Діяла церква до 1946 р. як греко-католицький храм. На початку 50-х рр. ХХ ст. будівля церкви була віддана під магазин, в 1953-54 рр. слугувала місцем збору різноманітних речей з інших сільських церков. В кінці 50-х розібрана. Під час розбору, один з робітників впав з муру і розбився. Що сталось з вівтарями, образами чи хоругвами, які тут зберігалися, — невідомо. Цвинтар церковний майже не зберігся, залишились тільки декілька поховань[6].
У 2015 р. Василь Слободян, Христина Лев та Наталка Філевич, опублікували архівні фото мурованої церкви та креслення авторства Євгена Нагірного у книзі “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного” що була видана у Львові[7].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 150 | 22 | 106 | 22 |
| Жінки | 150 | 26 | 90 | 34 |
| Разом | 300 | 48 | 196 | 56 |
На 1785 р. селу належало 8.86 км² земель і проживало 244 греко-католики, 60 римо-католиків і 8 юдеїв.
1840 — 325 греко-катол.,
1859 — 409 греко-катол.,
1879 — 440 греко-катол.,
1899 — 469 греко-катол.,
1926 — 635 греко-катол.,
1936 — 726 греко-катол., 101 римо-катол. і 51 юдей.
1939 — 840 осіб з них 685 українців, 85 поляків, 30 латинників і 40 жидів.
Греко-католицька громада належала до парафії Загочів'я (з філією в с. Новосілки) Балигородського деканату Перемиської єпархії[9].
В архіві Перемишля збереглись церковні метричні книги 1784—1838 рр. з с. Загочів'я, вони оцифровані і є у вільному доступі[10]. Також є метрики 1892—1903 рр[11]., кадастрова книга 1921—1937 рр., та адресна книга 1892—1942 рр. в архіві м. Сянок[12].
В 2015 році в селі працювало Товариство Магурич яке відреставрувало збережені надгробки на цвинтарі[13][14][15][16].
Сьогодні в селі проживає близько 300 осіб. Побудований новий костел. Діє іконописна майстерня[17]. Працює музей, магазини і ресторани, приміщення агротуризму[18][19][20].
Про село є англомовна інформація на сайті On the Edge of Boykivschyna[21].
У селі похований український військовий і громадський діяч, сотник Армії УНР — Віктор Осинський[22].
В Загочів'ї у 1928 році народилась Анна Сидор[23].
У селі у 1930 р. народився Іван Мазяр — український інженер.
В селі 1903 р. народився вояк УПА Жидик Іван, вбитий польськими злочинцями в 1947 р. в таборі Явожно
З цього села в 1946 році у Станіславську область в м. Калуш примусово виселена родина Михайла Зятика.
У 1947 в рамках операції “Вісла” з села була виселена родина о. д-ра Богдана Праха - ректора Українського Католицького Університету.
-1882 — о. Андрей Гмитрик — парох;
1891-1926 — о. Володимир Чайковський (Чайківський) — парох;
1927-1928 — о. Теодор Німилович — завідатель;
1929-1932 — о. Степан Мазяр — завідатель, почав будівництво мурованого храм св. Архангела Михаїла, але не завершив, покинувши парохію у 1932 р.;
1936-1944 — о. Володимир Грегорович — парох і завідатель;
1943 — о. Григорій Сивак — завідатель, завершив будівництво ц. св. Арх. Михаїла;
1944-1946 — о. Степан Шеремета — завідатель;
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Загочів'я
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Мапа міст і сіл Лемківщини. www.google.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Synchronized view | Mapire — The Historical Map Portal. mapire.eu (англ.). Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 44, 119.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Cmentarz - Zahoczewie | cmentarze gmina Baligród. zabytki-podkarpacie.pl. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ У Львові презентували другу частину книжки "100 церков Нагірних" (відео) • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). 22 вересня 2017. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ о. Б. Прах. Духовенство перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини. Том 2. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Archiwum Państwowe w Przemyślu. www.skany.przemysl.ap.gov.pl. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ NDAP. baza.archiwa.gov.pl (pl-pl) . Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 9 серпня 2018.
- ↑ Archiwum Państwowe w Rzeszowie - Oddział w Sanoku. www.rzeszow.ap.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
- ↑ Stowarzyszenie MAGURYCZ - odkrywaj z nami tajemnice pozornej pustki... www.magurycz.org. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Гук, Богдан (2 серпня 2015). «Мертві» цвинтарі та «живі» люди. Наше Слово (українською) . Архів оригіналу за 16 серпня 2016.
- ↑ Mag Zahoczewia_720x960 (pl-PL) . 30 липня 2015. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Stowarzyszenie Magurycz. www.facebook.com. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Pracownia Ikonopisania Zahoczewie. www.ikonyzahoczewie.pl. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Zahoczewie Bieszczady. www.bieszczady.net.pl. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ agroturystyka Zahoczewie - agrowczasy w Zahoczewiu. www.eholiday.pl. Архів оригіналу за 22 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ noclegi Zahoczewie - noclegi w Zahoczewiu - nocleg, pokoje gościnne. www.eholiday.pl. Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ Zahoczewie (Загочів'я) - On the Edge of Boykivschyna. On the Edge of Boykivschyna (амер.). Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
- ↑ Газета Незборима нація. nezboryma-naciya.org.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
- ↑ admin (30 вересня 2015). Anna Sydor Obituary - Troy, New York. Legacy.com (англ.). Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
- Archiwum Państwowe w Przemyślu. 142/0 Archiwum Greckokatolickiego Biskupstwa w Przemyślu. Метричні записи за період: 1784—1790, 1802—1810, 1831—1838.
- Archiwum Państwowe w Rzeszowie Oddział w Sanoku. 531/0 Akta stanu cywilnego Parafii Greckokatolickiej w Zahoczewiu. Метричні записи за період: 1892—1903.
- Artur Bata: Bieszczady w ogniu. Rzeszów: 1987.
- Przewodnik Bieszczady
- Zahoczewie w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III (Haag — Kępy) z 1882 r.
- Stanislaw Krycinski. Cerkwie w Bieszczadach. Pruszkow: 2005. s. 58 — 59.
- Gmina Baligrod. Krosno: 2010. s. 16, 53.
- https://www.pslava.info/LiskyjPow_JablinkyS,107796.html [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20181002160451/http://www.carpatho-rusyn.org/
- http://boyko.info/places/zahoczewie-загочевя/cemetery/[недоступне посилання з липня 2019]
- https://web.archive.org/web/20160814054046/http://boyko.info/places/zahoczewie-загочевя/
- http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12833/file.pdf [Архівовано 22 липня 2021 у Wayback Machine.]
- http://zbruc.eu/node/38009
- http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1921/Svoboda-1921-169.pdf [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.nasze-slowo.pl/мертві-цвинтарі-та-живі-люди/ [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.nasze-slowo.pl/мертві-цвинтарі-та-живі-люди/mag-zahoczewia_720x960/
- http://cerkiew.gorowo.pl/archiwum/2-uncategorised/51-2013-10-24-05-50-26 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- http://lemky.com/244-operaciyi-visla-spisok-viselenikh-u-khodi.html [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.]
- http://shron.chtyvo.org.ua/Zazuliak_Yurii/Remeslo_superarbitra_.pdf[недоступне посилання з липня 2019]
- https://issuu.com/ucu-book-publication/docs/__.___._________.___________________049e69be72a779 [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- http://kalusz.io.ua/s197216/ivan_dmitrik_u_lisah_lemkivshchini [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20160716070037/http://www.bieszczady.net.pl/zahoczewie.php
- http://www.eholiday.pl/noclegi-zahoczewie-50210-agroturystyka.html [Архівовано 22 липня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.eholiday.pl/noclegi-zahoczewie-50210.html [Архівовано 8 липня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.accuweather.com/uk/pl/zahoczewie/1382422/weather-forecast/1382422 [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.youtube.com/watch?v=dsV-ttE1KPc
- http://www.ikonyzahoczewie.pl/ [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.uwm.edu.pl/akt/www/?tag=zahoczewie [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://zabytki-podkarpacie.pl/Cmentarz---Zahoczewie_f_14_ido_1965 [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://karpaccy.pl/20-tom-bieszczada/ [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.google.com.ua/maps/place/Zahoczewie,+Польща/@49.388313,22.2529305,14z/data=!3m1!4b1!4m5!3m4!1s0x473c09a7e7942b97:0xafe9cd216b03c889!8m2!3d49.3883149!4d22.2704401
- http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=142&cd=0&ser=0&syg=6626 [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.google.com/maps/d/viewer?mid=1KFfRzzNLRnokBaVz9_b8mQMRoQc [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- https://bojky.wordpress.com/ [Архівовано 20 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.facebook.com/StowarzyszenieMagurycz/photos/?tab=album&album_id=853091624781569
Адміністративний центр: Балигород | ||
| Села | Балигород • Гучвиці • Жерденка • Жерниця Нижня • Загочів'я • Кельчава • Мхава • Новосілки Лісні • Розтоки Долішні • Рябе • Стежниця • Тисовець |  |
| Селища | ||
