Кельчава
Село
 Координати 49°21′30″ пн. ш. 22°12′10″ сх. д. / 49.35833333° пн. ш. 22.20277778° сх. д.
|
Кельчава (пол. Kielczawa) — давнє лемківське село на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Зараз знаходиться в Польщі, у гміні Балигород Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною. Населення — 45 осіб (2011[1]).
Село було засноване до 1552 року на волоському праві і належало роду Балів. Біля села протікає струмок Мхава, один з притоків Гочевки.
Кільчава (Kiełczawa) — перша назва, що означає «очищення від зрубаних дерев».
Про першу церкву обмаль даних. Відомо, що вона вже діяла під кінець 16 ст. Наступна церква була побудована в 1761 р. В 19 ст. належала до приходу церкви в с. Мхава Балигородського Деканату. Остання була побудована в 1837 році, дерев'яна, філіальна. В 1895 р. іконостас малював Володимир Павліковський. Ремонти церкви були проведені в роках — 1899, 1928, 1936. Церква була знесена в 1953 році, збереглися два хрести з кованого заліза і сходи. На півн.-захід від церкви була кам'яна дзвіниця, збудована в 19 ст. Розібрана в 1980 р. Також була збудована в 19 ст. капличка. З давніх часів також збереглися дві цеглини від каплиці дев'ятнадцятого століття і велика липа. Церковний цвинтар занедбано, але в 2000-х роках огороджено.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 23 | 6 | 14 | 3 |
| Жінки | 22 | 9 | 8 | 5 |
| Разом | 45 | 15 | 22 | 8 |
В 1785 р. селу належало 3.58 кв км земельних угідь і проживало 111 греко-католиків, 5 римо-католиків.
В 1787 року в австрійських кадастрових записах міститься 144 прізвища родин, які проживали в селі.
1840 — 135 греко-катол.,
1859 — 138 греко-катол.,
1879 — 125 греко-катол.,
1899 — 178 греко-катол.,
1921 — в 36 будинках 186 жителів (175 греко-католиків , 2 католики і 9 юдеїв).
1926 — 208 греко-катол.,
1936 — 224 греко-катол.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 260 жителів — 235 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 5 поляків[3]. З 1919 по 1939 роки село входило до складу Ліського повіту Львівського воєводства Польської Республіки.
Після Другої світової війни всі українські родини були піддані етноциду: більшість насильно вислані в СРСР, деякі — на Північ Польщі під час операції «Вісла».
Сьогодні тут живе близько 50 осіб, які повернулися після 1956 р. з півночі Польщі.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кельчава
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
- Artur Bata: Bieszczady w ogniu. Rzeszów: 1987.
- Przewodnik Bieszczady
- Kielczawa w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III (Haag — Kępy) z 1882 r.
- Stanislaw Krycinski. Cerkwie w Bieszczadach. Pruszkow: 2005. s. 58 — 59.
- Gmina Baligrod. Krosno: 2010. s. 16, 53.
- https://www.pslava.info/LiskyjPow_JablinkyS,107796.html [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20181002160451/http://www.carpatho-rusyn.org/
Адміністративний центр: Балигород | ||
| Села | Балигород • Гучвиці • Жерденка • Жерниця Нижня • Загочів'я • Кельчава • Мхава • Новосілки Лісні • Розтоки Долішні • Рябе • Стежниця • Тисовець |  |
| Селища | ||
