Загубибатько Віктор Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Семенович Загубибатько
Народження19 листопада 1937(1937-11-19)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР[1]
Смерть1 лютого 2021(2021-02-01) (83 роки)
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Жанрживопис
НавчанняДніпропетровське художнє училище, Київський художній інститут
Діяльністьхудожник, педагог
ВпливСтороженко Микола Андрійович, Хмелько Михайло Іванович
Вплив наВабищевич Олександр Йосипович, Дека Валентина Іллівна, Євдущенко Юрій Палладійович, Іолоп Микола Миколайович, Копач Ірина Андріївна
ПрацівникДніпропетровське художнє училище і Дніпровський театрально-художній коледж

Віктор Семенович Загубибатько (19 листопада 1937, Дніпропетровськ1 лютого 2021) — український живописець і педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1937 року у Дніпропетровську (нині — Дніпро).

У 1960 році закінчив Дніпропетровське художнє училище (викладачі за фахом — Калашник Яків Петрович, Родзін Микола Іванович, Погрібняк Микола Степанович)[2][3].

У 1966 році закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Викладачами Загубибатька В. С. були, зокрема, М. Стороженко та М. Хмелько. Працював у Дніпропетровську: викладав у театрально-художньому коледжі (1966–75, 1994–2002); художником-оформлювачем на художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1976–94). Учасник обласної (1967), та всеукраїнської (1968) мистецьких виставок[2].

Створює портрети, пейзажі, жанрові картини. Полотна написані у реалістичних традиціях українського мистецтва на основі глибокого вивчення натури.

Рід мій походить з Придніпров'я, а на Запорозькій Січі було 4 козаки з прізвищем Загубибатько, один з них — мій прямий пращур[3]

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Автор картин «Заслін» (1975), «Командарм» (1977), «Вечір» (1979), «Дніпровські поля» (1980), «Вікно Пам'яті», «Місячна ніч» (обидва — 1991); акварелі — «Квітучі сади» (1996), «Рідна земля» (1999), «Тихі води» (2009),«Степ» (2012).

Серед вихованців Загубибатька В. С. такі художники, як О. Вабищевич, Ю. Євдущенко, В.  Дека, М. Іолоп, І. Копач[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. collective author Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. а б в Л. В. Богданова. Загубибатько Віктор Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
  3. а б Віктор Загубибатько — Знаковий живописець козацького родоводу. prostir.museum. Музейний простір. Музеї України та світу. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]