Задніпровський Михайло Олександрович

Задніпровський Михайло Олександрович
Зображення
Народився	9 січня 1924(1924-01-09)  Кам'янка, Україна
Помер	9 червня 1980(1980-06-09) (56 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Роки діяльності	з 1950
У шлюбі з	Ткаченко Юлія Семенівна
Звання
IMDb	nm0951743
Нагороди та премії

Задніпро́вський Миха́йло Олекса́ндрович (справжнє прізвище Буряченко) (нар. 9 січня 1924(19240109), с. Кам'янка, нині місто Черкаської області — 9 червня 1980, Київ) — український актор, народний артист УРСР.

Життєпис

Народився 9 січня 1924 року у м. Кам’янка. Походив із козацького, гайдамацького роду.

Батьки Михайла – представники сільської інтелігенції. Батько – Олександр Єлисейович – мав вищу освіту, служив головним бухгалтером на Косарському цукровому заводі. Мати – Дарина Федорівна – дитячі і юнацькі роки провела у Вербівці, працювала у майстерні вишивальниць Наталії Давидової, відомої художниці. І Олександр Єлисейович, і Дарина Федорівна були закоханими у мистецтво, захоплювалися народною піснею, співали в хорі, грали в самодіяльному театрі, що діяв при Кам’янській «Просвіті».

Навчався майбутній актор у Кам’янській середній школі № 1, грав у шкільному театрі. У 1941 році юнак закінчив школу і відразу пішов добровольцем на фронт. Його шлях воїна проліг від Сталінграда до Праги. Був тяжко поранений.

У роки війни Михайло Олександрович брав участь в армійській художній самодіяльності. Тоді ж познайомився з артистом М. Задніпровським і на його прохання взяв його прізвище для сценічних виступів.

Коли закінчилася війна, Михайло Олександрович вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. 1950 року закінчив навчання, відтоді в Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка.

Був членом КПРС (від 1976 року).

За тридцять років сценічної діяльності Михайло Задніпровський створив чимало глибоких і хвилюючих образів, знявшись у кількох художніх фільмах і зігравши на сцені більше ста ролей у спектаклях української та світової класики. Михайло Задніпровський грав у спектаклях «Пам’ять серця», «Загибель ескадри», «В степах України» О. Корнійчука, «Фараони» А. Коломійця, «Украдене щастя» І. Франка, «Правда і кривда» М. Стельмаха та багатьох інших.

За виконання ролі капітана Максима Максимовича в п’єсі Корнійчука «Пам’ять серця» М. Задніпровському була присуджена премія УРСР імені Т. Шевченка. Також акторові було присвоєно почесне звання – Народний артист України.

Більшу частину свого життя Михайло Задніпровський прожив у Києві, проте не забував і Кам’янку. Часто приїжджав до рідних, цікавився культурним життям міста, організовував зустрічі з земляками.

Помер Михайло Задніпровський 19 червня 1980 року в Києві. Його давні воєнні рани так і не загоїлись остаточно і стали причиною передчасної смерті артиста. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Ролі

Надгробок Михайла Задніпровського на Байковому кладовищі в Києві.

• Гнат («Назар Стодоля» Тараса Шевченка).
• Іван («Житейське море» Івана Карпенка-Карого).
• Михайло Гурман («Украдене щастя» Івана Франка).
• Наріжний («Тил» Миколи Зарудного).
• Свічкогас («Ярослав Мудрий» Івана Кочерги).
• Максим Максимович («Пам'ять серця» Олександра Корнійчука).
• Марко Безсмертний («Правда і кривда» Михайла Стельмаха).
• Свобода («Патетична соната» Миколи Куліша).
• Дон Сезар де Базан (однойменна п'єса А. Деннері та Ф. Дюмануара).
• Ністор («Каса маре» Іона Друце).

Відзнаки

• Народний артист УРСР (1969).
• Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1971) за виставу «Пам'ять серця» (разом із драматургом, режисером-постановником і ще чотирма акторами).
• Орден Жовтневої Революції, медалі.

Сім'я

• Дружина — Юлія Ткаченко, українська актриса.
• Син — Лесь Задніпровський, український актор.

Вшанування пам'яті

У місті Київ є вулиця Михайла Задніпровського. Також у місті Кам'янка є вулиця Задніпровського.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 164.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 255.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 251.
• Черкащина: універсальна енциклопедія / В. Жадько; ред. О. Лук'янчук. — К.: Експрес-Поліграф, 2010. — С. 321. — ISBN 978-966-8567-14-8.
• Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — К., 2001.
• Гашинський А. Лицар франківської сцени // Український театр. — 1984. — № 1.
• Рябініна І. Династія // Культура і життя. — 1997. — 8 жовтня.
• http://www.kinoexpert.ru/index.asp?comm=5&kw=22263 [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з сином Михайла Задніпровського [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Киянський Д. Задніпровські продовжуються… [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] // «Дзеркало тижня». — 2001. — № 51 (375). — 28 грудня.

Посилання

• Задніпровський Михайло Олександрович. library.ck.ua.
• Спогади. Михайло Задніпровський 9 лист. 2015 р. UA:Перший
• Серія „Черкащини славетні імена“ стор. 22