Закони Ґоссена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закони Госсена — це три економічні закони, які розроблені в 1854 році економістом Германом Генріхом Ґоссеном[1]. Ці три закони стосуються економіки споживання, що вважається фундаментальною основою маржиналістських теорій[2].

Пе́рший зако́н Ґо́ссена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.

Другий закон Ґоссена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:

де
  •  — функція корисності,
  •  — кількість -го товару чи послуги,
  •  — ціна -го товару чи послуги.

Третій закон Ґоссена — закон про обмеженість ресурсів. Обмеженість ресурсів є передумовою економічної цінності. Оскільки, якби не було обмеженості, не було б і вартості. Саме обмеженість ресурсів визначає цінність товару. Чим більше одиниць даного товару, на думку Ґоссена, тим його вартість ближче до нуля.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]