Закони Ґоссена
Закони Госсена — це три економічні закони, які розроблені в 1854 році економістом Германом Генріхом Ґоссеном[1]. Ці три закони стосуються економіки споживання, що вважається фундаментальною основою маржиналістських теорій[2].
Пе́рший зако́н Ґо́ссена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.
Другий закон Ґоссена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:
- де
- — функція корисності,
- — кількість -го товару чи послуги,
- — ціна -го товару чи послуги.
Третій закон Ґоссена — закон про обмеженість ресурсів. Обмеженість ресурсів є передумовою економічної цінності. Оскільки, якби не було обмеженості, не було б і вартості. Саме обмеженість ресурсів визначає цінність товару. Чим більше одиниць даного товару, на думку Ґоссена, тим його вартість ближче до нуля.
- Герман Гайнріх Ґоссен
- Функція корисності
- Опукле відношення переваги
- Парадокс цінності
- Крива байдужості
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |