Залізнична лінія Львів–Стрий–Чоп
| Залізнична лінія Львів–Стрий–Чоп | |
.JPG) | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Оператор | УЗ |
| Дата офіційного відкриття | 16 жовтня 1873 |
| Ширина колії | російська колія |
| Початкова чи кінцева точка | головний залізничний вокзал (Львів) і Чоп |
| Довжина або відстань | 266 км і 74,9 км |
| Тип електрифікації | 3 кВ постійного струмуd |
 Залізнична лінія Львів–Стрий–Чоп у Вікісховищі | |
Залізни́ця Льві́в – Стрий – Чоп — магістральна залізниця України. Пролягає від Львова через Стрий, до українського прикордонного міста Чоп на кордоні Словаччини, України та Угорщини, де з'єднується зі станціями Чєрна-над-Тисою та Захонь. Експлуатацію одноколійного маршруту (з широкою колією — 1520 мм) здійснює Українська залізниця, зокрема Львівська залізниця.
Маршрут було створено як важливий зв’язок між Угорським королівством та австрійською короною Галичиною, концесія для консорціуму під керівництвом польського князя Калікста Понінського на Лемберзьку залізницю через Стрий і Сколе до угорського кордону на Бескидах, щоб з’єднати лінію до Мукачева, яка мала бути там запроваджена, а також відгалуження від Стрия через Болехів, Долину та Калуш до Станіслава для з’єднання з лінією Львів-Чернівці (сьогодні Стрий-Івано-Франківськ). Цю лінію відкрито 22 жовтня 1871 року. 17 лютого 1872 року, як Залізниця Ерцгерцога Альбрехта. Акціонерна корпорація взяла на себе будівництво та експлуатацію ліцензованих маршрутів. Будівництво 73,5-кілометрової залізничної лінії від Лльвова до Стрия просувалося швидко завдяки географічно простому розташуванню і було завершено 16 жовтня 1873 року. Однак подальше будівництво до Бескидів та Угорщини спочатку не продовжувалося через те, що заплановані лінії з Угорщини не були побудовані, а з галицького боку не було грошей на подальше будівництво.
5 квітня 1887 року було завершено будівництво лінії Стрий-Бескид (79,3 кілометра) з продовженням до Мукачева під управлінням Цісарсько-Королівської Австрійської Державної Залізниці. На кордоні між Галичиною та Угорщиною збудовано Бескидський тунель для подолання Карпатського хребта. Весь маршрут тоді був стандартною колією. У 1891 році залізниця Ерцхерцога Альбрехта остаточно перейшла під контроль Австрійських державних залізниць.
З угорської сторони залізничні лінії були побудовані під керівництвом приватної Угорської Північно-Східної залізниці (Magyar Északkeleti Vasút/MÉKV), лінії було відкрито 4 грудня 1872 року. У 1890 році приватну залізничну компанію було остаточно націоналізовано.
Після закінчення Першої світової війни основна частина залізниці опинилася під владою Польщі (траса Львів-Бескид) і тепер експлуатувалася PKP, колишня угорська частина опинилася під владою Чехословаччини і експлуатувалася ČSD . Маршрути мали такі номери:
- 277: Кошице – Ясіня – Станіславів (ділянка Чоп – Батю)
- 281: Батьово – Воловець – Львів
У зв’язку з окупацією південної частини Карпатської України Угорщиною в результаті Першого Віденського арбітражу, лінію від Кольчино до польського кордону було відокремлено від решти мережі маршрутів і більше вона не могла обслуговуватися. Після окупації Карпатської України Угорські залізниці взяли на себе роботу на колишніх чехословацьких лініях.
Через окупацію Галичини Радянським Союзом невдовзі після початку Другої світової війни в 1939 році польська частина шляху також перейшла у володіння Радянських залізниць. Вони негайно почали змінювати колію окремих маршрутів, але це було скасовано після нападу Німеччини на Радянський Союз у 1941 році, і маршрути були підпорядковані Східній залізниці. Маршрут Львів–Стрий–Лавочне отримав номер 534f.
Закінчення Другої світової війни принесло з собою приєднання Галичини та Карпатської України до Радянського Союзу, прикордонний контроль у Карпатах було скасовано, а під керівництвом Радянських залізниць усі залізниці стандартної колії були перетворені на ширококолійна, і відтоді залізниця стала ширококолійною.
Однак, щоб не порушувати перевезення вантажів зі Словаччини до Румунії, маршрут між Чопом і Батьово (і далі через Королево до Халмеу в Румунії) спроектовано з чотирма рейками (широка колія та стандартна колія).
1956 року електрифіковано ділянку Мукачево-Лавочне. 1962 року електрифіковано ділянку Мукачево-Чоп. 1967 року електрифіковано ділянку Львів-Стрий-Лавочне.
З 2 листопада 2021 року «Укрзалізниця» у співпраці з Угорською державною залізницею (MAV) відновила курсування пасажирського поїзда № 33/34 сполученням Мукачево — Будапешт через станції Чоп та Загонь[1].
11 грудня 2022 року здійснив перший рейс поїзд міжнародного сполучення від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну зі словацького міста Кошиці до Мукачево. На маршруті руху поїзд зупиняється у Чєрні-над-Тисою та на станції Чоп — новоствореному залізничному габі Закарпаття з рейсами до/з Києва, Запоріжжя, Дніпра, Харкова, Полтави, Вінниці, Хмельницького, Тернополя, Львова, Ужгорода тощо. Проїзні документи на поїзд оформлюються у касі № 2 вокзалу станції Мукачево (вартість квитка залежить від курсу швейцарського франка, який є базовим для міжнародних залізничних розрахунків). На борту поїзда оплата можлива лише в євро. Посадка/висадка пасажирів на цей поїзд здійснюється від платформи Мукачево-Західна. Рейси виконуються щоденно словацькими дизель-поїздами чеського виробництва, які розраховані на 78 місць та 3 веломісця[2].
- Герман Штрах (редактор): Історія залізниць Австро-Угорської імперії. Відень, Будапешт 1908 ff.
- ↑ «Укрзалізниця» відновлює курсування міжнародного поїзда Мукачево — Будапешт. uz.gov.ua. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
- ↑ Перший рейс здійснив поїзд зі словацького Кошиці до Мукачево. ukrinform.ua. 11 грудня 2022.