Залізорудний басейн Верхнього озера
| Залізорудний басейн Верхнього озера | ||||
| 47°31′ пн. ш. 93°38′ зх. д. / 47.51° пн. ш. 93.63° зх. д. | ||||
| Названо на честь | Озеро Верхнє | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | рудний район | |||
| Спосіб розроблення | відкрита розробка родовищ[1] | |||
| Континент | Північна Америка | |||
| Входить до | Канадський щит | |||
| Країна |
 США і .svg){kind=small} Канада | |||
| Відкрито | 1844[1][2] | |||
| Розробляється з | 1854[1][2] | |||
 | ||||
|
| ||||
Залізорудний басейн Верхнього озера — один з найбільших залізорудних басейнів світу, розташований на захід від Верхнього озера, переважно в США (штат Міннесота, Вісконсин та Мічиган), а також у Канаді (провінція Онтаріо). Відкритий 1844 року. Розробляється з 1854 року.
Довжина басейну з заходу на схід сягає близько 600 км, з півночі на південь — близько 300 км. Родовища зосереджені в 6 гірничорудних районах: Месабі, Вермільон, Куюна, Маркетт, Меноміні та Гогібік. Залізні руди приурочені до протерозойської залізорудної формації, потужністю 15-300 м. Рудні тіла представлені магнетитовими кварцитами — таконітами і пов'язаними з ними багатими гематитовими рудами. Найзначніша група родовищ (80 % всього видобутку) зосереджена в районі Месабі (штат Міннесота).
Видобуток руди ведеться відкритим способом. Глибина кар'єрів 200—300 м. Практично вся руда збагачується. Основний продукт переробки руд — котуни. Основний споживачі — металургійні заводи США.
- ↑ а б в Білецький В. С., колектив авторів Залізорудний басейн Верхнього озера // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецький — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — ISBN 978-966-7804-14-5
- ↑ а б ВЕРХНЕГО ОЗЕРА ЖЕЛЕЗОРУДНЫЙ БАССЕЙН // Горная энциклопедия / под ред. Е. А. Козловский — Москва: Советская энциклопедия, 1984. — ISBN 978-5-85270-007-0
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.