Замок в Ойцуві
| Замок в Ойцуві | |
|---|---|
 | |
50°12′43″ пн. ш. 19°49′48″ сх. д. / 50.21194° пн. ш. 19.83000° сх. д. | |
| Тип | замок  |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] |
| Країна |  Польща |
| Розташування | Ойцув, Ґміна Скала, Краківський повіт, Малопольське воєводство |
| Перша згадка | 1370 |
| Будівництво | 1354 — |
  Замок в Ойцуві (Польща) | |
 | |
 Замок в Ойцуві у Вікісховищі | |
За́мок в О́йцові (пол. Zamek w Ojcowie) — середньовічний замок, розташований в селі Ойцув, Ґміна Скала, Краківський повіт, Малопольське воєводство, Польща. Замок входить до складу туристичного маршруту «Шлях Орлиних Гнізд».
Назва «Ойцув», ймовірно, походить з часів польського короля Казимира Великого і постала на честь його батька, який колись переховувався у тутешніх лісах від ворожих військ[2]. Первісними формами назви були: Oczecz, Ocziec i Oszyec[3].
Розташований в Ойцувському національному парку, замок-фортеця побудований Казимира ІІІ між 1354 та 1370 роками[2].
У 1400 році Владислав Ягайло заклав замок під заставу[2].
В Ойцові було утворене староство, першим знаним старостою був Ян з Кожкви[2].
Черговими ойцовськими старостами були представники багатьох знатних родів, зокрема: Шафранці, Бонери, Мишковські[2].
У першій половині XVII століття замок перебував у досить занедбаному стані, про що свідчить люстрація з 1620 року[4]. Тодішній власник — Миколай Коричинський, а згодом його сини — Фердинанд і Стефан відбудували замок[2].
За часів, коли ойцовським старостою був молодший із синів — Стефан, стався Шведський Потоп[4]. Шведські війська зайняли замок та використовували його як склад їжі і зброї. Швидше всього, саме завдяки цьому замок і зберіг своє існування[5]. Після того, як шведи відступили Стефан знову розпочав ремонт замку[4].
У 1676 році Ойцувське староство було у володінні спершу Варшицьких, потім Мечиньских, Морських, Любеньских і Залуських[2].
У 1787 році останній ойцувський староста — Теофіль Залуський — приймав у замку короля Станіслава Августа Понятовського[2].
У період поділів Речі Посполитої замок знову почав руйнуватися, мешканці остаточно покинули його у 1826 році[2]. Костянтин Волицький, який в 1829 році придбав замок у російської родини, наказав розібрати мури і частину замкових будівель для отримання будівельного матеріалу[2]. Залишилася лише восьмистороння вежа, в'їзні ворота і частина мурів по периметру[4].
Чергові власники замку — спершу Войцех Прендовський, а згодом Александр Пшездзецький, мали наміри відбудувати замок, однак так і не втілили їх у реальність[4].
Наприкінці XIX століття Ойцув належав Людвікові Красінському, який теж планував відбудувати замок та розмістити у ньому археологічно-природничий музей[4]. На його замовлення краківський архітектор Тадеуш Стриєнський 1893 року розробив проект відбудови вежі. Передбачалось, що вежа стане п'ятиярусною, з галереєю на машикулях і буде увінчана гострим дахом. Перший поверх мав перекриватись циркульним склепінням, наступні три — пласкими перекриттями з опорою на центральний стовп, а останній ярус — високим полігональним склепінням із ребрами. Пізніше з'явились ще два проекти. Один невідомого варшавського автора, а другий авторства Томаша Прилінського від 1895 року. Усі мали подібну концепцію. План Прилінського був дещо більш науково обгрунтований і передбачав вежу висотою лише в чотири яруси. Жоден із проектів не реалізовано.[6] Вдалось лише оновити в'їзні ворота, розібрати близько шести метрів стіни зруйнованої вежі та засипати рів[4].
Його дочка, чортирийська княжна Марія Людвіка Красінська, здійснила консервацію руїн і частково відновила замкову вежу, яку однак було знову пошкоджено під час Першої світової війни[4]. Пошкодження ліквідували під час ремонту 1935 року[4].
Марія Людвіка Красінська володіла замком аж до 1944 року, коли його було націоналізовано[4].
У 1958 році територію замку було очищено від сміття, також було частково відремонтовано замкові мури[4].
У 1980—1982 роках проводився ремонт замкової вежі, де зараз знаходиться виставка, присвячена історії замку, а також даху в'їзних воріт[4].
У 1991 році було виконано ремонтні роботи на подвір'ї та в житловій частині замку[4].
У 2017—2019 роках було здійснено ґрунтовну консервацію замку, яка мала на меті збереження оригінальних елементів замку та створення нової експозиції у вежі[7]. В наш час замок відкритий для відвідування туристами.
-
Надбрамна вежа -
Замкова гора та замок -
Вигляд замку
- ↑ Реєстр пам'яток — 2022.
- ↑ а б в г д е ж и к л Ojców - Zamek w Ojcowie - OPIS - (Polskie zamki ). www.zamki.pl. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
- ↑ Zamek Ojców - Zamki, warownie - Przewodnik - www.poJurze.pl. pojurze.pl. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п *** ZAMEK KRÓLEWSKI W OJCOWIE (W RUINIE)***. www.zamkipolskie.com. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 10 червня 2020.
- ↑ Bartosz Jastrzębski. Ojców (пол.) . Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 04.04.2013.
- ↑ Ziarkowski D. Próby restauracji wieży zamku w Ojcowie w końcu XIX wieku oraz w latach 1912–1914 // Prądnik : prace i materiały Muzeum im. prof. Władysława Szafera. — 2015. — T. 25. — S. 221—240.
- ↑ Ojcowski Park Narodowy. www.ojcowskiparknarodowy.pl. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замок в Ойцуві