Томаш Прилінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томаш Прилінський
пол. Tomasz Pryliński
Народження24 серпня 1847(1847-08-24)[1]
Смерть15 листопада 1895(1895-11-15) (48 років)
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна
(підданство)		Королівство Польське
НавчанняМюнхенський технічний університет і Федеральна вища технічна школа Цюриха
Діяльністьархітектор
CMNS: Томаш Прилінський у Вікісховищі

Томаш Прилінський (пол. Tomasz Pryliński, 24 серпня 1847, Варшава — 15 листопада 1895, Талькірхен) — польський архітектор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 24 серпня 1847 року у Варшаві, в сім'ї адвоката Томаша Прилінського і Людвіки з Ястшембських. Там само навчався у філологічній гімназії. У 8-річному віці втратив батька (пізніше матір вдруге вийшла заміж за Штольцмана[2]). Напередодні повстання 1862 року певний час перебував під арештом, після чого змушений продовжити навчання в підготовчій школі в Мюнхені. Здобував освіту у Вищій технічній школі Мюнхена (1864–1866), а згодом у політехніці Цюріха (1866–1869), де здобув ступінь інженера-архітектора. Захопився питаннями меліорації. Відвідав у цих справах Бельгію. 1870 року обійняв посаду інженера в Товаристві рільничому в Кракові. Того ж року здійснив подорож до Парижа, Дрездена та Італії (переважно перебував у Мілані). Повернувся до Кракова, де від 1873 року працював у Банку парцеляції і будівництва. Зять засновника страхового товариства «Флоріанка» Генрика Кешковського. Протягом близько двох років провадив власне архітектурно-будівельне бюро спільно з Тадеушем Стриєнським. 1883 входив до редакційного комітету львівського журналу «Czasopismo Techniczne».[3] Помер 15 листопада 1895 в Талькірхен (нині дільниця Мюнхена). Похований на Раковицькому цвинтарі в родинному гробівці, поле IX.[4] У костелі Святого Хреста у Кракові розміщено епітафію Прилінського.

Роботи
  • Реставрація будинку № 25 для Галицького банку на Головному ринку в Кракові (1872).
  • Реставрація костелу візиток у Кракові (1875–1876).
  • Реставрація Сукенниць у Кракові (1875–1879).
  • Реставрація єпископського палацу на вулиці Францисканській, 3 у Кракові (1881–1884).
  • Перебудова дому страхового товариства «Флоріанка» на вулиці Баштовій, 6 у Кракові (1879–1886 спільно з Тадеушем Стриєнським).
  • Будинок притулку Гельцлів у Кракові (1884–1890).
  • Проєкт театру у Кракові, виконаний 1888 року у співавторстві з Германом Гельмером і Фердинандом Фельнером. Здобув перше місце на конкурсі, однак не був прийнятий до реалізації.[5]
  • Військове казино на вулиці Зиблікевича, 1 (1890).
  • Проєкт прибуткового дому у Львові (бл. 1892); невідомо, чи був реалізований і де саме.
  • Обміри королівського замку на Вавелі (бл. 1894).
  • Павільйон Окоцімського бровару на Крайовій виставці 1894 року у Львові. Будівництво вели Якуб Баллабан і Володимир Підгородецький.[6]
  • Нереалізований проект реставрації замкової вежі в Ойцуві (1894).[7]
  • Житловий будинок на розі вулиць Баштової і Кроводерської у Кракові.
  • Житловий будинок на вулиці Баштовій, 3 у Кракові.
  • Перебудова дому Яна Матейка на вулиці Флоріанській, 41 у Кракові.
  • Реставрація греко-католицького кафедрального собору в Перемишлі, а також головного вівтаря там само (1880-ті).[8]
  • Консервація й адаптаційні роботи в латинському соборі в Перемишлі (1883—1885, зокрема, реконструкція готичних презбітерію і захристя, відновлення екстер'єру тощо[9])
  • Два будинки в Криниці.
  • Фасад парафіяльного костелу у Вадовицях.
  • Саркофаг Юзефа Крашевського у крипті на Скалці.
  • Надгробна плита Яна Гетца в парафіяльному костелі в Окоцімі.
  • Епітафія в Луціана Ридля в костелі св. Анни у Кракові.
  • Будівництво монастиря уршулянок на вулиці Старовісльній у Кракові. Під керівництвом Прилінського працював архітектор Раймунд Меус.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  2. ↑ Kicianka H. Pryliński Tomasz… — S. 625.
  3. ↑ Kucharzewski F. Piśmiennictwo techniczne polskie // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 33. — S. 399.
  4. ↑ Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 133. — ISBN 83-08-01428-3.
  5. ↑ Jaroszewski T. Wiedeńskie atelier Fellner & Helmer i Polska // Rocznik Historii Sztuki. — 1986. — T. XVI. — S. 314. — ISSN 0080-3472.
  6. ↑ Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów : Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 168.
  7. ↑ Ziarkowski D. Próby restauracji wieży zamku w Ojcowie w końcu XIX wieku oraz w latach 1912–1914 // Prądnik : prace i materiały Muzeum im. prof. Władysława Szafera. — 2015. — T. 25. — S. 231—233.
  8. ↑ Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1885. — № 9. — S. 115.
  9. ↑ Kicianka H. Pryliński Tomasz… — S. 627.
  10. ↑ Ziarkowski D. Próby restauracji... — S. 230.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bieńkowski W. Pryliński Tomasz // Österreichisches Biographisches Lexikon. — 1982. — Т. 8. — S. 313—314.
  • Estreicher K. Wspomnienia dwóch Krakowian // Rocznik Krakowski. — 1975. — № 46. — S. 139—140.
  • Kicianka H. Pryliński Tomasz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław—Warszawa—Kraków—Gdańsk—Łódź : Zakład Narodowy im. Ossoloińskich, 1985. — T. XXVIII/4, zesz. 119. — S. 625—628. — ISBN 83-04-02033-5.
  • Kita H. Tomasz Pryliński (1847—1895) // Rocznik Krakowski. — 1968. — № 39. — S. 119—149.
  • Łoza S. Pryliński Tomasz // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 275.
  • Pryliński Tomasz // Mała encyklopedia Krakowa. — Wyd. trzecie. — Kraków : Wanda, 1999. — S. 426. — ISBN 83-87023-08-6.
  • Tomkowicz S. Tomasz Pryliński: wspomnienie o życiu i dziełach. — Kraków : nakł. Redakcyi «Czasu», 1896.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Прилінський&oldid=43824138