Заміна (футбол)
.jpg)
У футболі заміною вважається ситуація, коли під час матчу гравець виходить на поле замість іншого гравця, який, в свою чергу, йде з поля. Заміни можуть використовуватися для зміни травмованих, втомлених або погано виступаючих гравців, а також в тактичних цілях (наприклад, вихід на поле нападника замість захисника). У зв'язку з цим іноді говорять про «вимушені»[1] та про «тактичні» заміни[2]. На відміну від деяких інших видів спорту (американський футбол, хокей з шайбою, кабадді і інших), в офіційних футбольних турнірах замінений по ходу матчу гравець не може більше брати участь в грі.
Станом на 2020 рік в більшості офіційних турнірів дозволяється проводити не більше трьох замін по ходу матчу, в разі переходу гри в овертайм допускається четверта заміна. У товариських матчах зазвичай дозволяється більшу кількість замін.
Заміни проводяться командами з числа тих гравців, які були включені в офіційну заявку на матч. Крім 11 гравців, які виходять на поле в стартовому складі, в заявку потрапляють запасні. Кількість запасних гравців визначається правилами конкретного турніру. Ці гравці перебувають під час матчу в технічній зоні на «лаві запасних» разом з тренерським штабом своєї команди.
Гравці, які часто виходять на заміну по ходу матчів і забивають після цього важливі голи неформально називаються «суперзапасними» (англ. super sub).
Термін «заміна» (англ. substitute) використовувався ще в 1860-і роки під час футбольних матчів в англійських середніх школах і означав заміну гравця, який з яких-небудь причин не з'явився на матч або не міг взяти в ньому участь. Наприклад, в звіті про матч 1863 року йдеться: «Одинадцять гравців з учнів Чартергауса провели матч у внутрішньому дворі проти випускників Чартергауса, але через неявку деяких випускників довелося провести три заміни»[3]. Заміни відсутніх гравців траплялися і раніше, але без власне терміну «заміна». Так, у звіті про шкільний футбольний матч за участю гравців Ітонського коледжу використовувався термін «непередбачені випадки» (англ. emergencies)[4]. В середині 1860-х років термін «заміни» використовувався часто, проте неясно, відносився він тільки до заміни відсутніх гравців або до зміни травмованих по ходу матчу[5].
Перший випадок використання замін в матчах національних збірних був зафіксований 15 квітня 1889 року в матчі між Уельсом і Шотландією в Рексемі. Основний воротар збірної Уельсу Джеймс Трейнер не з'явився до початку матчу, тому в ворота валлійців встав місцевий воротар з числа любителів Альф П'ю. Він провів на полі близько 20 хвилин, після чого його замінив Сем Гіллам[en] , який відіграв залишок матчу[6][7].
Офіційно в XIX і першій половині XX століття заміни в футболі дозволені не були, і якщо футболіст не міг продовжувати участь в матчі через травму, його команді довелося грати в меншості[8]. Використання замін у футболі було дозволено тільки в 1958 році, але тільки для заміни травмованого воротаря і одного травмованого польового гравця[9]. Однак заміни проводилися вже в відбірковому турнірі до чемпіонату світу 1954 року, зокрема, 11 жовтня 1953 року Ріхард Готтінгер[en] замінив Горста Еккеля в матчі між збірними Німеччини і Саару[10][11]. Однак використання замін в фінальних турнірах чемпіонатів світу не допускалось до 1970 року[12].
У 1988 році ФІФА збільшила кількість допустимих замін до двох, а допустима кількість заявлених на матч запасних склала п'ять чоловік. У 1994 році було введено правило «2 плюс 1», що означало можливість заміни двох гравців і додаткової заміни воротаря в разі його травми. У 1995 році було дозволено робити три заміни будь-яких гравців по ходу матчу. У 1996 році число запасних було збільшено з п'яти до семи[8] .
Четверта заміна в додатковий час була введена після 2016 року і використовувалася на літніх Олімпійських іграх 2016 року, Кубку конфедерацій 2017 року, в фіналі Золотого кубка КОНКАКАФ 2017 року[13][14][15] . З 2018 року четверта заміна в овертаймі була офіційно схвалена ФІФА для використання на чемпіонатах світу, також вона почала використовуватися в Лізі чемпіонів і Лізі Європи УЄФА[16][17].
Заміни в матчах чемпіонатів Англії були дозволені починаючи з сезону 1965/66. У перші два сезони після введення правила про заміни кожна команда могла зробити тільки одну заміну по ходу матчу, причому заміняти можна було тільки травмованого гравця. Починаючи з сезону 1967/68 дозволялося проводити заміни в тактичних цілях[18] .
21 серпня 1965 року Кіт Пікок[en] з «Чарльтон Атлетик» став першим гравцем, який вийшов на заміну в матчі Футбольної ліги Англії. Він замінив травмованого воротаря Майка Роуза в грі проти «Болтон Вондерерз»[19].
Згодом кількість запасних і допустимих замін збільшувалася. У 1996 році кількість запасних гравців в заявці на матч Прем'єр-ліги було збільшено до п'яти, а в 2008 році — до семи[20].
Арчі Гемілл з «Сент-Міррен» став першим гравцем, який вийшов на заміну в Шотландії. Це сталося 13 серпня 1966 року в грі Кубка шотландської ліги проти «Клайда»[18]. Перша заміна в рамках Футбольної ліги Шотландії сталася 24 серпня 1966 року в матчі між "Квінз Парк " і «Альбіон Роверз», тоді на поле вийшов Пол Конн. 20 січня 1917 року гравець «Партік Тісл» Морган вийшов на заміну травмованого Моррісона в матчі проти «Рейнджерс» на стадіоні «Ферхілл», однак цей випадок є винятком, оскільки Шотландська футбольна ліга не дозволяла заміни до 1966 року .
У 2012 році в Італії було дозволено заявляти на матчі Серії A, Кубка Італії і Суперкубка Італії з 12 запасних[21].
У листопаді 2019 року Італійська федерація футболу подала запит в Міжнародну рада футбольних асоціацій (IFAB) про збільшення допустимого числа замін для кожної команди до п'яти для матчів Серії A. П'ять замін уже дозволені в Серії C. Щоб не допустити збільшення перерв в грі, пов'язаних із замінами, пропонується проводити ці п'ять замін протягом максимум трьох перерв в грі[22].
У 2020 році ФІФА запропонувала, а Міжнародна рада футбольних асоціацій дозволила організаторам турнірів тимчасово збільшити число допустимих замін з трьох до п'яти (або шести з урахуванням додаткового часу) для завершення сезонів, коли було потрібно провести велику кількість відкладених матчів в зв'язку з пандемією COVID-19[23]. 15 липня 2020 року ФІФА продовжила можливість виконувати по п'ять замін у матчі до серпня 2021 року, хоча остаточне рішення про застосування даного правила залишається за регіональними федераціями та національними асоціаціями[24] .
Заміни регулюються правилом № 3 правил гри в футбол[25][26] .
Згідно з правилами гри в футбол в редакції 2019/20 максимально допустима кількість замін становить п'ять, а для офіційних чоловічих і жіночих змагань, що включають перші команди клубів вищого дивізіону або національні збірні категорії «А», максимально допустима кількість замін становить три заміни[26]. Для неофіційних (товариських) матчів дозволяється мати по дванадцять запасних і проводити шість замін (або більше, в разі попередньої згоди обох команд) .
Кількість запасних визначається регламентом конкретного турніру і становить від трьох до дванадцяти гравців[26].
«Зворотня заміна» — ситуація, в якій «гравець, який вже брав участь в матчі і був замінений (замінений гравець), пізніше повертається в гру, замінюючи іншого гравця». Починаючи з 2017 року правила гри в футбол дозволяють використання зворотних замін «в молодіжному, ветеранському футболі, футболі для осіб з обмеженими можливостями та масовому футболі при схваленні національною футбольною асоціацією, конфедерацією або ФІФА»[26] .
Термін «суперзапасний» або «суперсаб» (англ. super-sub[27]) означає гравця, який часто виходить на заміну, забиваючи важливі голи. Серед інших, таким терміном називали Девіда Ферклафа з «Ліверпуля»[28], Уле Гуннара Сульшера і Хав'єра Ернандеса з «Манчестер Юнайтед»[29], Нванкво Кану з «Арсеналу»[30], Едіна Джеко з «Манчестер Сіті» , Йон-Даля Томасона з «Мілан»[31], Джермейна Дефо зі збірної Англії[32], Тіма Кегілла з збірної Австралії[33] та інших.
- ↑ Вимушена заміна приносить «Ворсклі» перемогу у Львові. Полтавщина Спорт (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ С Семшовым всё в порядке, это была тактическая замена (рос.). Чемпионат.ком. 14 вересня 2007. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Bell's Life in London and Sporting Chronicle (London, England), Sunday, February 22, 1863; page 7. New Readerships.
- ↑ Bell's Life in London and Sporting Chronicle (London, England), Sunday, November 11, 1855; page 7.
- ↑ Bell's Life in London and Sporting Chronicle (London, England), Saturday, December 17, 1864; Issue 2, 226.
- ↑ Wales 0 Scotland 0 (англ.). Londonhearts.com. 1889-14-15. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ 15 April 1889 - The Original Early Substitution (англ.). The Soccer History. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ а б Taylor Rash (3 січня 2014). FIFA World Cup: FIFA Considering Fourth Substitution in Extra Time. Guardian Liberty Voice (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ History of the Laws of the Game. Fifa.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2007.
- ↑ Switzerland 1954: World Cup Football Host (англ.). Topendsports.com. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Deutschland - Saarland, 3:0, WM-Qualifikation (Europa) 1953/54 Gruppe 1 (нім.). DFB Datencenter. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ FIFA World Cup: Milestones, facts & figures. Statistical Kit 7 (PDF) (англ.). FIFA.com. 26 березня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2013.
- ↑ Press Association (18 березня 2016). Fifa to trial fourth substitute in extra-time at Rio Olympics (англ.). The Guardian.
- ↑ Be Fisher (27 липня 2016). FA announces plans to introduce fourth substitute during extra time of FA Cup (англ.). The Guardian.
- ↑ Media Release (18 березня 2016). FIFA Executive Committee approves key priorities to restore trust in FIFA (англ.). FIFA.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Media Release (16 березня 2018). FIFA Council decides on key steps for the future of international competitions (англ.). FIFA.com. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Champions League 'cup-tied' abolished, UEFA approves fourth sub in extra time (англ.). ESPN. 27 березня 2018. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ а б Football Trivia (англ.). Soccerhistory.org.uk. Архів оригіналу за 2 листопада 2012.
- ↑ Sean Ingle (25 липня 2001). What ever happened to Len Shackleton's old club? (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 30 серпня 2008. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Premier League ratifies more subs (англ.). BBC Sport. 7 лютого 2008. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Adam Digby (22 серпня 2012). Italian clubs allowed 12 subs (англ.). ESPN. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Matt Davis (6 листопада 2019). Serie A: Italian Football Federation requests five substitutions for league (англ.). BBC Sport.
- ↑ Five substitutes option temporarily allowed for competition organisers (англ.). TheIFAB.com. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Fifa says five-substitute rule can remain in place until August 2021 (англ.). BBC Sport. 15 липня 2020. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Substitution Procedure (англ.). IFAB. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ а б в г Правила игры 2019/20 (PDF) (рос.). IFAB.[недоступне посилання з июня 2020]
- ↑ Александр Чистяков (28 вересня 2018). Игра замен. Тренеры РПЛ и их джокеры (рос.). Soccer.ru. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Supersubs making a benchmark (англ.). BBC Sport. 11 квітня 2001. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Ben Smith (16 листопада 2012). Super-subs: The key role of football's impact strikers (англ.). BBC Sport.
- ↑ Paul Ansorge (26 лютого 2017). Ranking the Premier League's Most Super Super-Subs (англ.). BleacherReport. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Beware of the scorpion (англ.). UEFA. 13 травня 2005. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Jermain Defoe tells Gareth Southgate to pick him as England's super sub at this summer's World Cup (англ.). The Independent. 2 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ Adam Lucius (19 листопада 2013). Tim Cahill happy to be Socceroos super sub (англ.). Sportingnews.com. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.