Захарій Ритор
Захарій Ритор | |
---|---|
Народився |
465[1] Газа, Палестинська держава |
Помер | не пізніше 553 |
Країна | Візантійська імперія |
Діяльність | пресвітер, історик церкви, історик, філософ |
Знання мов | середньогрецька і давньогрецька |
Magnum opus | Ecclesiastical History of Zacharias Rhetord |
Посада | митрополит |
Брати, сестри | Procopius of Gazad |
Захарій Мітиленський (бл. 465, Газа — після 536), також відомий як Захарія Схоластик або Захарія Ритор, був єпископом та церковним істориком.
Біографія[ред. | ред. код]
Життя Захарія Мітиленського можна відновити лише з кількох розрізнених повідомлень у сучасних джерелах (розповіді також частково суперечливі — наприклад, у деяких сирійських авторів замість «Мітилена» є «Меліта»). Захарій народився й виріс у християнській родині поблизу Гази, де в пізній античності була значна школа риторики. Там же він здобув початкову освіту. У 485 році вирушив до Александрії, де два роки вивчав філософію. В Александрії він був втягнутий у конфлікт між християнами та язичниками у зв'язку зі справою Гораполло. Там же він зустрів Севера, який пізніше став відомим патріархом Антіохії.
У 487 році Захарій поїхав до Бейрута, щоб вивчати право в його юридичній школі. Він пробув там, ведучи аскетичний спосіб життя, до 491 року, але також здійснив кілька подорожей у різні частини Палестини в пошуках релігійних знань. Нарешті він переїхав до Константинополя, де тривалий час працював юристом. Захарія, який був міафізитом у христології, але не виступав палко проти халкидонян, здається, часто думав стати ченцем. Очевидно, він мав хороші контакти з імператорським двором, і це, ймовірно, принесло йому призначення єпископом Мітилени на Лесбосі. Відомо, що його наступник обійняв цю посаду в 553 році, встановивши термін ante quem для його смерті. Він, безперечно, був живий у 536 році, оскільки того року брав участь у Синоді в Константинополі.
Писання[ред. | ред. код]
Захарій написав кілька творів грецькою мовою, серед яких є церковна історія, яка, ймовірно, була завершена до кінця 5 століття. Документ, присвячений сановнику Євпраксію, містить цінний історичний матеріал і описує період з 451 по 491 рік. Його використав Євагрій Схоластик для власної історії. Захарій також склав три біографії священнослужителів-монофізитів, з якими особисто зустрічався: вищезгаданого Севера, Петра Іверського та єгипетського ченця Ісаї Молодшого. Біографії збереглися з різною якістю. Захарій також написав кілька полемічних творів, наприклад, проти філософа Амонія Ермія та проти маніхеїв.
Псевдо-Захарій Ритор[ред. | ред. код]
Хоча всі оригінальні версії церковних історій Захарія пізніше були втрачені, була збережена скорочена та переглянута сирійська версія автора, який, як вважають, був ченцем-монофізитом з Аміди. Цей анонімний автор, широко відомий як Псевдо-Захарія Ритор, включив його в Historia Miscellanea, збірку церковних історій з 12 книг. Видання Псевдо-Захарії церковної історії Захарії, що становить книги 3–6, також зазвичай відоме як Псевдо-Захарійський ритор.
Перший англійський переклад Pseudo-Zacharias Rhetor був опублікований лише в 1899 році під назвою The Syriac Chronicle Ф. Дж. Гамільтона та Е. В. Брукса.[2] Він був частиною п'ятитомної серії " Візантійські тексти " під редакцією Дж. Б. Бері. Новий переклад англійською мовою був опублікований у Liverpool University Press у 2011 році під назвою «Хроніка Псевдо-Захарії Ритора: Церква і війна в пізній античності». Відредагований Джеффрі Грейтрексом і перекладений англійською мовою Робертом Р. Феніксом і Корнелією Б. Хорн, він складається з перекладу книг 3-12 Historia Miscellanea ; планується другий том для перекладу книг 1–2. ]
Псевдо-Захарій Ритор вперше в середині VI століття говорить про назву Русь (hros) — про народ Північного Причорномор'я і Наддніпрянщини саме як про народ «рос», що мешкав на Середньому Дніпрі[3][4].
Видання та переклади[ред. | ред. код]
- Ammonius (лат.). Padova: Giuseppe Comino. 1735.
- Zacharias of Mytilene, Ammonius. Transl. by S. Gertz. London 2012.
- The Chronicle of Pseudo-Zachariah Rhetor: Church and War in Late Antiquity. Ed. by G. Greatrex. Liverpool 2011.
- Historia ecclesiastica Zachariae Rhetori vulgo adscripta. Ed. by E.W. Brooks. Louvain 1919—1924 [with Latin translation].
- Die sogennante Kirchengeschichte des Zacharias Rhetor. Transl. by K. Ahrens & G. Krüger. Leipzig 1899.
- The Syriac Chronicle known as that of Zachariah of Mitylene. Transl. by F. J. Hamilton & E. W. Brooks. London 1899.
Вторинні джерела[ред. | ред. код]
- П. Аллен: Захарія Схоластик і Ecclesiastica Evagrius. В: JTS 31 (1980), с. 471–488.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://digitale.beic.it/primo_library/libweb/action/search.do?fn=search&vid=BEIC&vl%283134987UI0%29=creator&vl%28freeText0%29=Zacharias%20Scholasticus
- ↑ Available as a free download.
- ↑ Палій Олександр. Історія однієї містифікації [Архівовано 25 травня 2022 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 14.09.2010.
- ↑ Брайчевський М. Ю. Походження Русі / Відп. ред. О. С. Компан. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Наукова думка, 1968. — С. 160—161.
Література[ред. | ред. код]
- Пигулевская Н. В. Имя «Рус» в сирийском источнике VI в. н. э. // Академику Борису Дмитриевичу Грекову ко дню семидесятилетия. — М., 1952. — С. 42—48.
Посилання[ред. | ред. код]
- Amir Harrak. «Zacharias, Pseudo-», in Gorgias Encyclopedic Dictionary of the Syriac Heritage: Electronic Edition
- Виникнення Київської держави // Історія України / Олександр Палій. — 3-тє вид. — Київ: К. І. С., 2017. — С. 91. — 596 с. — ISBN 978-617-684-166-1.
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
|