Зборівський договір
| Зборівський договір | |
|---|---|
 Мапа кордонів Гетьманщини за Договором | |
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 18 серпня 1649 |
| Місце | Зборів |
| Чинність | від моменту підписання |
| Умови | договору:
|
| Сторони |  Гетьманщина Річ Посполита |
 Текст у Вікіджерелах | |
Збо́рівський до́говір (18 серпня 1649) — мирна угода, укладена після Зборівської битви між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з іншого поблизу міста Зборів. Ратифікований вальним сеймом Речі Посполитої 7 січня 1650 року.
Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини, легалізував самоврядність українських козаків у межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилася в козацькому державному утворенні — Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина.
Відповідно до положень Зборівської угоди козацька Україна отримувала автономію лише у складі трьох воєводств — Брацлавського, Київського, та Чернігівського[1].
 |
 |
Першою була українсько-кримсько-османська коаліція, утворена у 1647—1648 роках. Вона паралізувала небезпеку з боку польсько-московського союзу Адама Киселя 1647 року й допомогла Україні здобути великі мілітарні успіхи, завершені Зборівською угодою 1649 року, але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів — 1649, Берестечко — 1651, Жванець — 1653), та пасивності Османської імперії, Богдану Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Річчю Посполитою.
Повна назва Зборівського договору: «Декларація ласки Його королівської милості на пункти супліки Війська Запорозького». Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.
За умовами цього договору:
- Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини та «давні козацькі права і вольності». Військо Запорозьке погодилося на автономію у складі Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Кордон пролягав на зхід від лінії: Димер — Коростишів — Паволоч (нині село Житомирського району Житомирської області) — Вінниця — Брацлав — Ямпіль (нині місто Віницької області). Зазначена лінія проходила східніше лінії розмежування, встановленої перемир'ям у Переяславі.
- На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.
- На території козацької автономії не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посади[2]. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. Визнавалася діяльність в козацькій Україні лише руських шкіл.
- Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.
- Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.
- Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сейм Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.
- Під управління гетьманської адміністрації переходили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства.
Укладена мирна угода не задовольняла ні козаків Богдана Хмельницького, ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.
- ↑ Галушко К. Ю. Воєнна кампанія 1648—1649. Становлення козацької державності // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — С. 142. — 842 с. — ISBN 978-966-00-1740-5.
- ↑ Орест Субтельний. Історія України
- Струкевич О. К. Зборівський договір 1649, Зборівський договір між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою 18 серпня 1649 // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 253. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
- Грушевський М. С. Історія України-Руси [Архівовано 11 листопада 2007 у Wayback Machine.]: В 11 т., 12 кн. — Т. 8. Розділ XIV. Зборівська угода й її безвиглядність [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — К. : Наук. думка, 1995. — 856 с. — ISBN 5-12-004812-9.
- Гуцал П. Зборівський договір // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 637—638. — ISBN 966-528-197-6.
- Сергійчук В. І. Зборівський договір 1649 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
- Чехович В. А. Зборівський договір 1649 [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Декларация его кор. млсти, Войска Запорожского на пункты суплики данная // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — T. III. — C. 415–416. (ст. укр.)
- 1649. Список с договоров, учиненных под Зборовым, между Поляками и Хмельницким // Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским. — Ч. І. — M.,1858. — C. 19–20. (рос. дореф.)
- Зборівський договір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 484. — 1000 екз.
- Зборівський договір від серпня 1649 року при звичайній королівській титлі [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
