Перейти до вмісту

Звенигородський Віталій Борисович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Звенигородський.
Звенигородський Віталій Борисович
Народження16 травня 1931(1931-05-16)
Марфівка, Долинський район, Українська СРР, СРСР
Смерть6 грудня 2007(2007-12-06) (76 років)
 Ужгород, Україна
ПохованняУжгород
Країна СРСР
 Україна
Жанрпейзаж
НавчанняУжгородський ліцей імені Т. Г. Шевченка, Ужгородське державне художньо-промислове училище (1957) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1958)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительКонтратович Ернест Рудольфович, Берец Вільмош-Йожеф Іштванович, Бокшай Йосип Йосипович, Ерделі Адальберт Михайлович, Сельський Роман Юліанович і Довбошинський Данило Данилович
Відомі учніІванчо Марія Федорівна, Іванчо Мігаль Балінтович, Мигович Іван Васильович, Бровді Іван Васильович і Микуляк Мирон Васильович
ПрацівникУжгородське училище прикладного мистецтва
ЧленСпілка радянських художників України

Віталій Борисович Звенигоро́дський (16 травня 1931, Денисівка — 6 грудня 2007, Ужгород) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Закарпатської обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за 2001 рік.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 16 травня 1931 року в селі Денисівці (нині у складі села Марфівки Кропивницького району Кіровоградської області, Україна) в сім'ї службовців. 1939 року його сім'я переїхала до Дрогобича, де батько дістав посаду головного бухгалтера облфінвідділу. Під час німецько-радянської війни перебував в евакуації в Башкирській АРСР[1].

У 1945 році з сім'єю переїхав до Ужгорода, де навчався в Ужгородській середній школі № 1[1]. Протягом 1947—1952 років продовжив здобувати освіту в Ужгородському училищі прикладного і декоративного мистецтва[2] у Ернеста Контратовича, Вільмоша Береца, Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі[1]; у 1952—1958 роках — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Йосипа Бокшая, Романа Сельського. Дипломна робота — картина «Вечір на половині» (темпера; керівник Данило Довбошинський)[2].

Після закінчення інституту протягом 1958—1967 років викладав в Ужгородському училищі прикладного і декоративного мистецтва. Серед учнів: Василь Беца, Іван Бровді, Марія Іванчо, Мігаль Іванчо, Іван Мигович, Йожеф Рущак, Олександр Саллер, Володимир Щур.

Протягом 1967—1986 років працював художником Закарпацьких художньо-виробничих майстерень, потім на творчій роботі. Мешкав в Ужгороді в будинку на проспекті 40-річчя Жовтня, № 28, квартира № 64[3] та у будинку на вулиці Грушевського, № 33, квартира № 91[4]. Помер в Ужгороді 6 грудня 2007 року. Похований в Ужгороді[1].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового (переважно у жанрі пейзажу) та монументального живопису; займається також художньою обробкою металу (алюміній, бронза, мідь, карбування)[2]. Серед робіт:

станкові роботи
  • «Околиця Ужгорода» (1960);
  • «Весна» (1965; 2007);
  • «Вид на полонину» (1966);
  • «Тихий вечір» (1967);
  • «Гірські далі» (1968);
  • «Ранок у горах» (1969, темпера);
  • «Полонини» (1969, темпера);
  • «Хмари над Пікуєм» (1969, темпера);
  • «Полонина» (1972);
  • «Зима на перевалі» (1973);
  • «Дорога в лісі» (1975, темпера);
  • «Молоді ялинки» (1975);
  • «Під Бескидами» (1979);
  • «Озеро в горах» (1980);
  • «Ранок у горах» (1980);
  • «Латаття» (1986);
  • «Полонина Рівна» (1989);
  • «Вовче» (1990);
  • «Перший сніг» (1993);
  • «Літній вечір» (1993);
  • «Синєвирський перевал» (1997);
  • «Засніжені Карпати» (1998);
  • «Хатинка у снігу» (1998);
  • «Під полониною» (1998);
  • «Вечір на Ужі» (1999);
  • «Бабине літо» (2000);
  • «У горах після дощу» (2001);
  • «Біля озера» (2002);
  • «Карпатський краєвид» (2002);
  • «Стара яблуня» (2004);
  • «Забута дорога» (2005);
  • «Зимовий туман» (2006).
монументальні роботи
Розпис на станції Чоп

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних і зарубіжних мистецьких виставках з 1959 року. У 1974 році його роботи експонувалися в Угорщині[2]. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1982, 2001, 2004, 2007 роках, Києві у 2000 році, Мукачеві у 2003 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Володимир Мишанич. Пам'яті митця. Віталій Борисович Звенигородський (1931—2007) / РІО. Закарпатська народна газета. 30 січня 2018.
  2. ↑ а б в г Художники народов СССР, 1983, с. 265, Т. 4, кн. 1.
  3. ↑ Звенигородський Віталій Борисович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 555.
  4. ↑ Звенигородський Віталій Борисович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 54.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Звенигородський_Віталій_Борисович