Здвижень
Село
a.jpg) Координати 49°27′ пн. ш. 22°22′ сх. д. / 49.450° пн. ш. 22.367° сх. д.
|
Здвижень (пол. Zwierzyń) — село на прадавніх етнічних українських територіях. Зараз знаходиться в Польщі, у гміні Вільшаниця Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 270 осіб (2011[1]).
Село Здвижень вперше в документах зустрічається в 1580 році в королівській люстрації, як власність Кмітів.
З ІІ-ї пол. XVIII ст. до 1918 року — в складі Австро-Угорщини.
В I-й пол. XIX ст. було у власності художника Антонія Строінського.
У 1895 р. в селі було 32 будинки і 202 жителі, з них 156 греко-католиків, 22 римо-католиків і 14 юдеїв; місцева греко-католицька громада належала до парафії Бібрка Ліського деканату Перемишльської єпархії.
У 1923 р. розпочато будівництво дамби Мичківського водосховища і штольні гідроелектростанції до Здвиженя, однак при прокладенні штолень допущена помилка і вони не зійшлися, кошти скінчились і ГЕС не добудована.
На 01.01.1939 у селі було 330 жителів (280 українців-грекокатоликів, 45 українців-римокатоликів і 5 поляків)[2]. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до неї[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову оволоділи територією села. В березні 1945 року територія віддана Польщі.
В 1945–1947 рр. все українське населення було піддане етноциду — насильно репресовано чи депортовано в СРСР, а також у північні райони Польщі.
У 1961 р. запущена гідроелектростанція у Здвижені, вода на яку подається 300-метровим тунелем з Мичківського водосховища. До ГЕС прокладено міст через Сян.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Мурована церква збудована в XVII або XVIII ст. До 1805 року була парафіяльна. Після — філіальна, парафії Бібрки Ліського деканату. Згодом була в поганому стані. Після ремонту, 26 вересня 1844 року проведене освячення. Метричні книги велися від 1784 р. До 1922 року в церкві зберігався металевий емальований хрест з І-ї пол. ХІІІ ст. оздоблений у Франції. Згідно традиції, хрест був знайдений за 700 м від церкви в джерелі. Щороку, 14 вересня на свято «Воздвиження» вірні йшли урочистою процесією до місця, де був знайдений хрест, парох освячував джерело. Церква оновлена в 1936 році. Після 1947 спустошена і недіюча. Згодом святиню розкрадено. З 1971 — будівлю церкви використовують, як костел.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 133 | 24 | 99 | 10 |
| Жінки | 137 | 24 | 87 | 26 |
| Разом | 270 | 48 | 186 | 36 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Здвижень
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 27 липня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Zwierzyń na stronie Twoje Bieszczady [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Zwierzyn (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 684. (пол.)
- Artur Bata: Bieszczady w ogniu. Rzeszów: 1987.
- Przewodnik Bieszczady
- Stanislaw Krycinski. Cerkwie w Bieszczadach. Pruszkow: 2005. s. 58 — 59.
- https://www.pslava.info [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20181002160451/http://www.carpatho-rusyn.org/
