Зелена (Бучацька міська громада)
| село Зелена | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070150056851 |
| Облікова картка | Зелена |
| Основні дані | |
| Населення | 688 |
| Територія | 1.401 км² |
| Густота населення | 491.08 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48413 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°7′17″ пн. ш. 25°23′46″ сх. д. / 49.12139° пн. ш. 25.39611° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Антонів Марія Сафатівна |
| Карта | |
  Зелена | |
 Зелена | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Зеле́на — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на півночі району.
Згадується село 9 грудня 1457 року в книгах галицького суду [1].
Діяли українські товариства товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», кооператива.
10-12 жовтня 1930 було «зпацифіковано» кооперативу в селі.[2] 16 жовтня 1930 «зпацифіковано» розміщений у селі фільварок Бучацького монастиря ЧСВВ.[3]
Через наше село проходили війська радянського партизанського руху на чолі Сидорем Ковпаком.
Внаслідок бомбардування 8 квітня 1944 село було зруйноване, загинуло 75 осіб.
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[4].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[5].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610155, розташована у приміщенні клубу.
- Результати
- зареєстровано 527 виборців, явка 59,01%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 38,11%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,61%, за «Голос» — 15,64%.[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Ігор Сопель (Слуга народу) — 28,33%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 27,33%, за Олега Вітвіцького (Голос) — 9,67%[7].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 687 | 99.86% |
| російська | 1 | 0.14% |
| Усього | 688 | 100% |
Діють загальноосвітня гімназія І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека,пошта,ресторан "Світанок", ФАП, ПАП «Зелена».
Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1882; кам'яна, відновлена 1990), капличка, скульптура («фігура») Матері Божої (2003).
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
-
Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни
.jpg)
- районовий провідник[9] ОУН Йосип Пасічник[10](повідомив селу про відновлення Української держави 30 червня 1941 року)
- підприємець і громадський діяч, Герой України Петро Гадз.
- священик, письменник о. Василь Мельник (Лімниченко)
- четар УГА, громадський діяч Юрій Шепарович[11]
- поет, письменник Богдан Чепурко.
- священик, проповідник, поет, перекладач Юліян Добриловський (на фільварку монастиря оо. Василіян в Бучачі)[12]
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.253, №2849 (лат.)
- ↑ Степан Шипилявий. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 297.
- ↑ о. Доротей Шимчій ЧСВВ. Старі Петликівці // Бучач і Бучаччина… — С. 623.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій. — Тернопіль : Воля, 2003. — С. 156. — ISBN 966-528-174-7.
- ↑ Бойко, Н., Уніят В. Зелена… — С. 612.
- ↑ Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 290.
- ↑ Отець Й. Жан. Уривки з діярія // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 87.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Бойко, Н., Уніят В. Зелена // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 611—612. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Бойко Н., Яворський Г. Зелена // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 646. — ISBN 978-966-528-279-2.
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |