Звенигород (Чортківський район)
| село Звенигород | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070140011683 |
| Облікова картка | Звенигород |
| Основні дані | |
| Населення | 841 особа |
| Територія | 1.050 км² |
| Густота населення | 800.95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48423 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°5′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. |
| Водойми | р. Стрипа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Дячек Орест Едуардович |
| Карта | |
  Звенигород | |
 Звенигород | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Звени́город — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району.
Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення IV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені в 2005 році, коли почали будувати об'їздну дорогу поблизу Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) встановлено декілька місць поселень трипільців.[1]
Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника[2].
У середині XVIII ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіян, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.[3]
Під час хліборобського страйку на Бучаччині (1902) у селі перебували австро-угорські піхотинці.
У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигорода існували: читальна «Просвіти», Народний Дім, кооператива, крамниця та молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток товариства «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.[1]
За нацистської окупації в селі 1941—1944 років ліквідували все єврейське населення. Упродовж 1944−1945 років поляки-мешканці села (55 % усіх жителів[джерело?]) виїхали на історичну батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території, яку після Другої світової війни передали Польщі, зокрема із сіл Кописна, Лодинки та інших у Надсянні.
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[4].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[5].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610182, розташована у приміщенні клубу.
- Результати
- зареєстровано 615 виборців, явка 73,98%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 33,48%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 18,28%, за «Голос» — 13,00%.[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 40,76%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 19,15%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 9,58%[7].
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть. Його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради, допомогу в будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.[8]
- Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1923, ПЦУ). Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена в 1989 році.
- Церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (2002, УГКЦ).
- Костел святого Йосафата[d], побудований у 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики спольщення Галичини. Після Другої світової війни його закрили та влаштували склад мінеральних добрив. У роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді та встановили всередині риштування для проведення ремонту.
- Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х роках. Відновлений з іншого матеріалу та в іншій формі в 1992 році.
- Каплиця Божої Матері Зарваницької (мурована). Споруджена в 2002 році за межами села — при в'їзді з автодороги Тернопіль — Бучач на кошти парафіян і подорожуючих.
- Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована в 2002 році.
- Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована в 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.
- Козак Микола Михайлович — український педагог, історик, краєзнавець, працював учителем історії в місцевій школі.
- Василь Лімниченко — український священник (УГКЦ), громадський діяч, письменник, публіцист, перекладач, працював священником (1927–1944) у місцевій церкві.
-
Церква -
Костел, 2015 -
Костел, 2015
- ↑ а б Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Перша галицька династія [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] / Л. Войтович // Генеалогічні записки: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 7. — С. 1-25.
- ↑ Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.). — Львів, 1997. — С. .
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Своїми силами відновили дитсадок // Свобода. — 2015. — № 83 (3021, 28 жовтня). — С. 12.
- Козак М., Уніят В. Звенигород // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 610—611. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Слюсарчук П., Яворський Г. Звенигород // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 643. — ISBN 966-528-197-6.
- Звенигород // Калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 543.
- Dźwinogród 3.) wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 311. (пол.) — S. 311. (пол.)
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
- 17/12/6/3/2/1. ІВАН РОСТИСЛАВИЧ БИРЛАДНИК (+ 1199) [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] — C. 16.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |