Звенигород (Чортківський район)

село Звенигород
	Церква Введення в храм Пресвятої БогородиціЦерква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070140011683
Облікова картка	Звенигород
Основні дані
Населення	841 особа
Територія	1.050 км²
Густота населення	800.95 осіб/км²
Поштовий індекс	48423
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	49°5′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д.
Водойми	р. Стрипа
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Дячек Орест Едуардович
Карта
	Звенигород
	Звенигород
Мапа
	Звенигород у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Звенигород.

Звени́город — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району.

Історія

Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення IV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені в 2005 році, коли почали будувати об'їздну дорогу поблизу Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) встановлено декілька місць поселень трипільців.^[1]

Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника^[2].

У середині XVIII ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіян, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.^[3]

Під час хліборобського страйку на Бучаччині (1902) у селі перебували австро-угорські піхотинці.

У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигорода існували: читальна «Просвіти», Народний Дім, кооператива, крамниця та молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток товариства «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.^[1]

За нацистської окупації в селі 1941—1944 років ліквідували все єврейське населення. Упродовж 1944−1945 років поляки-мешканці села (55 % усіх жителів^{[джерело?]}) виїхали на історичну батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території, яку після Другої світової війни передали Польщі, зокрема із сіл Кописна, Лодинки та інших у Надсянні.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району^[4].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[5].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610182, розташована у приміщенні клубу.

Результати

зареєстровано 615 виборців, явка 73,98%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 33,48%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 18,28%, за «Голос» — 13,00%.^[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 40,76%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 19,15%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 9,58%^[7].

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть. Його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради, допомогу в будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.^[8]

Пам'ятки

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1923, ПЦУ). Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена в 1989 році.
Церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (2002, УГКЦ).
Костел святого Йосафата^[d], побудований у 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики спольщення Галичини. Після Другої світової війни його закрили та влаштували склад мінеральних добрив. У роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді та встановили всередині риштування для проведення ремонту.
Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х роках. Відновлений з іншого матеріалу та в іншій формі в 1992 році.
Каплиця Божої Матері Зарваницької (мурована). Споруджена в 2002 році за межами села — при в'їзді з автодороги Тернопіль — Бучач на кошти парафіян і подорожуючих.
Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована в 2002 році.
Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована в 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.

Персоналії

Працювали

Козак Микола Михайлович — український педагог, історик, краєзнавець, працював учителем історії в місцевій школі.
Василь Лімниченко — український священник (УГКЦ), громадський діяч, письменник, публіцист, перекладач, працював священником (1927–1944) у місцевій церкві.