Перейти до вмісту

Зента Мауріня

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зента Мауріня
Народилася15 грудня 1897(1897-12-15)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ґулбене, Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла25 квітня 1978(1978-04-25)[1][2][…] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Базель, Швейцарія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБаден-Вюртемберг Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживаннявулиця Кулдигасd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавиця, письменниця, перекладачка, дитяча письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботилітературознавство Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛатвійський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛатвійський університет і Університет Уппсала Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівлатиська Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зKonstantīns Raudived Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
CMNS: Зента Мауріня у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Зе́нта Ма́уріня (латис. Zenta Mauriņa; 15 грудня 1897, Леясціємс, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 25 квітня 1978, Базель, Швейцарія) — латвійська письменниця, есеїстка, філософ та перекладачка, дослідниця творчості Ф. М. Достоєвського. Їй першій в Латвії присвоєний ступінь доктора філології.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась в сім'ї лікаря Роберта Мауріня та піаністки Меланії Мауріні. Дитинство провела в Гробіні. В п'ять років Зента Мауріня захворіла на поліомієліт, і все життя була прикована до інвалідного візка, борючись із фізичним болем.

Закінчила Лієпайську російську гімназію (1913—1915). У 1921 році Мауріня вступає на факультет філософії й філології Латвійського університету, через два роки обирає спеціалізацію по відділенню балтійської філології. Викладала в Ризькому педагогічному інституті та читала лекції в Латвійському університеті. Провідна лекторка Народного університету в Валміері.

Була одружена з Константином Раудіве.

З 1949 по 1963 роки — доцент Уппсальського університету. Кінець життя провела на півдні Німеччини, в містечку Бад-Кроцінген, де і похована на місцевому кладовищі.

Роботи

[ред. | ред. код]

Перша літературна публікація в газеті «Libausche Zeitung» — переклад розповіді Яніса Акуратерса «Mana vismīļā» на німецьку мову (1919). Всього в Латвії Зента Мауріня до 1944 року опублікувала 19 творів: монографії про Райніса, Достоєвського, Данте Аліг'єрі та ін., роман «Життя в поїзді» («Dzīves vilcienā») (1941), чисельні розповіді в періодичних виданнях, переклади та ін. твори. В період вигнання опубліковано 20 робіт латиською мовою та 27 — німецькою, а також переклади італійською, англійською, російською, шведською, голландською, фінською та данською мовою. За своє життя прочитала близько 600 публічних лекцій в Латвії, Німеччині, Швеції, Фінляндії, Австрії та Франції. Авторка понад 70 книг.

Нагороди й звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118579266 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ FemBio database
  5. ↑ https://literatura.lv/lv/person/Zenta-Maurina/872727

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Schepp O. Das Herz hat Flügel. — 1953. — (біографія Зенти Мауріні).
  • Zenta Maurina. 15.12.1897 — 25.4.1978 : Gedenkschrift zum 100. Geburtstag. — Memmingen: Maximilian Dietrich Verlag, 1997.
  • Zentai Mauriņai — 100 : Eiropa, Latvija — kultūru dialogs / Conf.; Ed.: A. Cimdiņa. — Riga: Nordik, 1998.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зента_Мауріня&oldid=43257378