Перейти до вмісту

Зернолуск золотодзьобий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зернолуск золотодзьобий
Самець золотодзьобого зернолуска
Самець золотодзьобого зернолуска
Самиця золотодзьобого зернолуска
Самиця золотодзьобого зернолуска
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Зернолуск (Saltator)
Вид: Зернолуск золотодзьобий
Saltator aurantiirostris
Vieillot, 1817
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Saltator aurantiirostris
Віківиди: Saltator aurantiirostris
EOL: 915859
ITIS: 562810
МСОП: 22723892
NCBI: 460217

Зернолу́ск золотодзьобий[2] (Saltator aurantiirostris) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють шість підвидів:[3]

  • S. a. iteratus Chapman, 1927 — Анди на півночі Перу (Кахамарка, Амазонас, Ла-Лібертад, Анкаш);
  • S. a. albociliaris (Philippi & Landbeck, 1861) — Анди в Перу (Анкаш, Уануко) та на півночі Чилі (Аріка);
  • S. a. hellmayri Bond, J & Meyer de Schauensee, 1939 — Болівійські Анди;
  • S. a. aurantiirostris Vieillot, 1817 — від південної Болівії до Парагваю, північної Аргентини і південної Бразилії;
  • S. a. parkesi Cardoso da Silva, 1990 — південно-східна Бразилія, Уругвай і північно-східна Аргентина;
  • S. a. nasica Wetmore & Peters, JL, 1922 — захід центральної Аргентини (Ла-Ріоха, Мендоса і західна Ла-Пампа).

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Золотодзьобі зернолуски мешкають в Перу, Болівії, Бразилії, Парагваї, Уругваї і Аргентині. Вони живуть в сухих тропічних лісах і чагарникових заростях, у вологих саванах та у високогірних чагарникових заростях Гран-Чако. Зустрічаються до 3600 м над рівнем моря.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Saltator aurantiirostris. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 4 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 березня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]