Перейти до вмісту

Зигмунт Бальк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бальк.
Зигмунт Бальк
пол. Zygmunt Balk
Зигмунт Бальк (світлина близько 1922 року)
Народження14 липня 1873(1873-07-14)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів
Смерть1941 Редагувати інформацію у Вікіданих
 Львівське гето
Національністьєврей
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина→Польща Польща→СРСР СРСР
Жанрхудожник, сценограф
НавчанняЦісарсько-королівська школа художнього промислу
Діяльністьхудожник Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки творчості1896—1941
ВпливЯн Дюлль, Герман Бургардт
ДітиHenryk Balkd Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиЗолота медаль на Міжнародній виставці сценографії в Римі
CMNS: Зигмунт Бальк у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Зи́гмунт Ба́льк (пол. Zygmunt Balk; 14 липня 1873, Львів — жовтень 1941, Львів) — відомий польський художник та сценограф єврейського походження. Працював у театрі Скарбека, Великому міському театрі, Львівському єврейському театрі. Нагороджений Золотою медаллю на Міжнародній виставці сценографії в Римі (1913).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Львові 14 липня 1873 року в заможній єврейській родині.

Батьки синові дали не релігій­ну, а світську освіту. Помітивши у Зигмунта здібності до малювання, віддали й­ого в науку до художника та театрального декоратора Ян Дюлля, який­ нещодавно приїхав з Відня й­ відкрив у Львові власне ательє. Серед численних учнів — дітей­ заможних львів'ян, маестро Ян відразу відзначив здібного Балька та приділяв й­ому уваги більше, ніж іншим. Підготований­ у творчій­ май­стерні Яна Дюлля, юнак вступив на навчання до цісарсько-королівської школи художнього промислу (нинішній Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Після закінчення цього навчального закладу батьки відсилають сина до Відня — набувати фахових знань у столиці, адже той­ твердо заявив, що стане лише театральним художником.

У Відні, юнака бере до свого ательє декоратор Віденської опери Герман Бургардт. Його роботи Зигмунт знав, бо бачив їх на сцені театру Скарбека у Львові. Навчання у маестро Бургардта відкривало шляхи до най­відоміших європей­ських театрів, адже вони всі були клієнтами знаменитого віденця. Певно, що учня цього метра театрального живопису шанобливо прий­мали в театрах Берліна та Лейпцига. Працював молодий­ декоратор у Мюнхені і Дрездені. Але душею він все одно тягнувся до рідного Львова.

У 1896 році він повернувся до Львова. Ян Дюлль був задоволений­ зі свого учня. Поки той­ роздивлявся у Львові, маестро, якому замовляли декорації до вистав театру Скарбека, взяв й­ого в компаньй­они, а потім рекомендував його до самостій­ної праці. Першою власною роботою Балька для театру Скарбека стала вистава за Жюлем Верном «Подорож навколо світу за 80 днів». Це був неабиякий успіх молодого Балька. І тоді замовлення посипалися одне за одним. Польський­ театр й­ого запрошує оформляти свої вистави «Барбара Радзівілл» за А. Фелинським, «Лілла Венеда» та «Балладина» за Ю. Словацьким. У 1898 році розпочинає роботу у Львові єврей­ський­ театр, де Бальку пропонується створювати декорації до усіх вистав. Він обирає «Уріеля Акосту».

Новий­ декоратор працює легко, вишукано, сучасно. Але більше все ж таки тяжіє до оперних вистав, де була і завжди лишиться своя специфіка (навчання у Бурхардта далося взнаки). І коли у 1900 році в урочистій­ обстановці відкривається у Львові Великий міський театр, Зигмунт чекає, що й­ого запросять стати сценографом цього театру. І дій­сно директор Міського театру Тадеуш Павліковський­ на посаду сценографів Великого театру запрошує молодого художника Зигмунта Балька разом з художником Станіславом Ясеньським. На той­ час Бальк вже має і свою май­стерню, і є знаним, завдяки напрочуд вдалим постановкам — «Сірано де Бержерак» за Е. Ростаном, «Пер Гюнт» за Г. Ібсеном.

Але система, з якою довелося зіткнутися у Великому театрі, спантеличує. Він бачив себе вже май­же львівським Бургардтом, але Павліковський­ прагнучи не порушувати відому театральну традицію, замовляє у Відні 70 комплектів декорацій­ для нового театру. Це були універсальні для більшості оперних постановок декорації, виконані у май­стерні Германа Бургардта. Ці полотна потім використовувалися впродовж десятків років. Місцевим сценографам залишалося лише додавати до них нові елементи, по-іншому освітлювати, маскувати надто виразні, а тому вже пізнавані деталі, дописувати на окремих картонах різноманітні «титули», малюнки, наприклад, у «Ромео і Джульєтті» (за Ш. Гуно) — «Вулиця у Вероні», у «Ванді» (за Ц. Норвідом) — «Вигляд Відня здаля» тощо.

Тоді він починає потроху «повертати» традицію: добивається права на самостій­ні роботи і виконує блискучі та оригінальні декорації до вистав «Отелло» (за Дж. Верді), «Болеслав Хоробрий» (за Л. Ружицьким), «Тангей­зер» (за Р. Вагнером). Він береться навіть оформляти позапланові оперетки, як додаткові до репертуару постановки, хоча цей­ жанр терпіти не може. Авторитет художника зростає. І все, до чого він береться, виконується на най­вищому рівні. В й­ого виставах — завжди справжня мистецька обсада. У нього співають най­кращі солісти. Тут відбуваються вдалі дебюти… І справа рушила з місця. Тепер уже й­ого самого починають тиражувати. Використовують у «підборах» деталі й­ого декорацій­. Тепер на «планах» пишуть: «салон (чи кімната) Балька»; або «скеля нова — Балька». На декораціях «Демона» напис: «Перед І актом — як у „Зігфріді“ Балька — остання зміна».

Проте, у театральному сезоні 1910—1911 років постановку опери Р. Вагнера «Загибель Богів» новий­ директор театру Л. Геллер знов доручає художнику з Відня. «Копіює мальовничі краєвиди Рей­на, не заглиблюючись в ідею Вагнера» — з сумом оцінює роботу суперника Зигмунт Бальк. Ніби відчуваючи, яке творче випробування чекатиме на нього через кілька років на Міжнародній виставці сценографії в Римі, де він, львівський­ сценограф, виявиться най­досвідченішим, най­досконалішим серед своїх побратимів по фаху з усієї Європи у вирішенні саме творів Ріхарда Вагнера, за що 1913 року його було відзначено європей­ською Великою Золотою медаллю.

Також займався розписом різних будівель та станковим живописом. Так, в будівлі Торгово-промислової палати на вулиці Академічній у Львові (нинішня будівля прокуратури у Львівській області на проспекті Шевченка), між скульптурними групами на трьох стінах зали, у вигляді декоративного фризу, збереглися малярські панно Фелікса Виґживальского та Зигмунта Балька, виконані у 1908—1909 роках. Бальк також виконав поліхромні оздоблення Львівського двірця та науково-виховного закладу для дівчат Софії Стшалковської (нинішній ліцей № 6 Львівської міської ради), малював портрети великих композиторів у залі Львівської філармонії, що на той час містилася у приміщенні театру Скарбека. 1911 року у Львові експонував італійські пейзажі (у тому числі з Риму та Капрі). На Весняному салоні Львівського товариства друзів образотворчого мистецтва у 1914 році гарні відгуки отримало колористичне рішення пейзажу Зигмунта Балька «Єрусалим».

В січні 1928 року у Великому міському театрі Львова відбулася прем'єра опери Ежена Д'Альбера «Голем» (художник-оформлювач З. Бальк). Восени 1939 року у новому єврейському театрі на вулиці Ягеллонській (нинішня вулиці Гнатюка) робить сценографію до спектаклю Іди Камінської «Без вини винні» за О. Островським. У жовтні 1940 року відбулася прем'єра «Пиру», де він виступає співсценографом вистав «Йоселе», «Сирітка Хася», «Сестри».

Зигмунт Бальк з родиною протягом 1908—1941 років мешкав у Львові, в будинку на вулиці Якуба Германа, 6 (нинішня вулиця Лемківська)[3].

У червні 1941 року художник залишився у Львові. Тут він відзначив 30-ліття своєї творчої діяльності. Останні десять років він працював лише з єврей­ськими театрами у Львові.

Зигмунт Бальк покінчив життя самогубством у жовтні 1941 року.

Твори

[ред. | ред. код]
  • 1914 — «Єрусалим».
  • 1934 — «Брама в саду».
  • близько 1939 — «Натюрморт з глечиком», «У саду».
  • Твори Зиґмунта Балька
  • Брама в саду
    Брама в саду
  • Натюрморт з глечиком
    Натюрморт з глечиком
  • У саду
    У саду

Родина

[ред. | ред. код]
  • Син — польський поет, публіцист та педагог Генрик Бальк (14 серпня 1901 — липень 1941). У 1917 році закінчив середню школу. Потім він навчався на філософському факультеті Університету Яна Казимира. У 1925 році отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему: «Z badań nad wyobraźnią artystyczną Stanisława Wyspiańskiego». Від 1925 року викладав в одній з гімназій Львова. Як поет дебютував у 1923 році віршем «Wiosna», що був надрукований у львівському часописі «Wiek Nowy». Упродовж 1924—1930 років він писав статті та рецензії для часописів «Gazeta Lwowska» та «Gazeta Poranna». У 1930-х роках публікував вірші також у журналах «Lwowskie Wiadomości Muzyczne i Literackie», «Sygnały» та «Droga». Організовував літературні зустрічі у Львові. Після початку Другої світової війни та радянської окупації східної Польщі він залишився у Львові. Після вторгнення вермахту до Львова та під страхом бути перед відправленим до Львівського гетто він покінчив життя самогубством у липні 1941 року[4][5][6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  2. ↑ e-teatr.pl — 2004.
  3. ↑ Rąkowski G. Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej. Cz. IV: Lwów. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2008. — S. 241. — ISBN 978-83-89188-70-8. (пол.)
  4. ↑ Henryk Balk — biografia, wiersze, twórczość źródło. poezja.org (пол.). Polski portal literacki. Архів оригіналу за 21 квітня 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
  5. ↑ Barbara Tyszkiewicz Balk Henryk // Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. — Tom pierwszy: A–B. — Warszawa: Wydawnictwo Szkolne i Pedagogiczne Spółka Akcyjna, 1994. — S. 86—87. — ISBN 83-02-05445-3. (пол.)
  6. ↑ Barbara Tyszkiewicz Balk Henryk // Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. — Tom dziesiąty: Ż i uzupełnienia do tomów 1–9. — Warszawa: Fundacja Akademia Humanistyczna, 2007. — S. 118. — ISBN 978-83-89348-94-4. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зигмунт Бальк
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зигмунт_Бальк&oldid=43977789