Перейти до вмісту

Зоря Тігардена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зоря Тігардена
Зображення
Маса 0,089 ± 0,009 M☉[1]
Названо на честь Bonnard J. Teegardend
Каталожний код 2MASS J02530084+1652532[2], LSPM J0253+1652[2], Karmn J02530+168[2], PM J02530+1652[2], Gaia DR2 35227046884571776[2], Teegarden's Star[2], GAT 1370[2], FBS L 14-17[2], FBS 0250+167[2], SO J025300.5+165258[2], APM EO0425-0315372[2], Teegarden's star[2], USNO-B1.0 1068-00028941[2], USNO-A2.0 1050-00774305[2], WISEP J025303.27+165214.2[2] і WISEA J025303.34+165213.2[2]
Дата відкриття (винаходу) вересень 2003[3]
Сузір'я Овен
Підлегле тіло Teegarden b, Зоря Тігардена c і Teegarden's Star dd
Відстань від Землі 3,8312 ± 0,0039 парсек[4]
Паралакс 261,0147 ± 0,269 кутова мілісекунда[4]
Власний рух за схиленням −3806,161 ± 0,313 кутова мілісекунда на рік[4]
Власний рух за прямим піднесенням 3429,534 ± 0,328 кутова мілісекунда на рік[4]
Радіальна швидкість 68,375 км/с[5]
Тип змінної зорі обертальна змінна зоря[6]
Спектральний клас M7.5[7]
Видима зоряна величина 15,1[8]
Світність 0,00073 ± 1,0E−5 L☉
Абсолютна зоряна величина 17,2[8]
Металічність −0,31[9]
Радіус 0,107 ± 0,004 сонячний радіус[1]
Епоха J2000.0[4]
Пряме піднесення 0,754919720769 радіан[4]
Схилення 0,294634083206 радіан[4]
Ефективна температура 3505 K[10]
Оцінка віку об'єкта 8 мільярд років[1]
CMNS: Зоря Тігардена у Вікісховищі

Зоря Тігардена (інші назви — SO J025300.5+165258, 2MASS J02530084+1652532, LSPM J0253+1652) — червоний карлик типу M у сузір'ї Овна, розташований на відстані 12 світлових років від Сонячної системи. Попри близькість до Землі, побачити цю тьмяну зорю з видимою зоряною величиною 15 можна лише в потужний телескоп. З'ясувалося, що ця зоря має дуже швидкий власний рух, — 5 кутових секунд на рік. Наразі відомі лише сім зір із таким великим власним рухом[11].

Відкриття

[ред. | ред. код]

Зорю Тігардена було відкрито у 2003 р. на основі даних для відстеження астероїдів, накопичених упродовж попередніх років. Ці дані являють собою цифровий архів, створений на основі зображень в оптичному діапазоні, отриманих упродовж п'яти років у рамках програми відстеження навколоземних астероїдів Near Earth Asteroid Tracking (NEAT) за допомогою двох 1-метрових телескопів, розташованих у Мауї. Зоря дістала ім'я на честь керівника команди відкривачів Боннарда Тігардена (Bonnard J. Teegarden) — астрофізика Центру космічних польотів імені Ґоддарда в НАСА[12].

Тривалий час астрономи вважали, що на відстанях до 20 світлових років від Землі існує багато ще не відкритих карликових зір, оскільки дослідження зір різних типів свідчать, що кількість найближчих карликових зір менша від очікуваної, адже такі зорі тьмяні, через що їх легко не помітити. Команда Тігардена виходила з припущення, що такі тьмяні зорі можна було б віднайти шляхом аналізу даних масштабних досліджень в оптичному діапазоні, отриманих упродовж попередніх років у рамках різноманітних космічних програм, здійснюваних з іншою метою. Відтак, вони повторно проаналізували дані відстеження навколоземних астероїдів програми NEAT і знайшли цю зорю. Пізніше її було також ідентифіковано на фотографічних пластинах Паломарского атласу, отриманих в 1951 р. Це відкриття важливе також тим, що команда не мала безпосереднього доступу до жодного телескопа і що на момент відкриття до її складу не входив жодний астроном[12].

Властивості

[ред. | ред. код]

Зірка Тігардена класифікується як червоний карлик. Її приблизна розрахункова маса 0,09 від сонячної, а радіус майже в 10 разів менше сонячного, що ледь вище межі коричневих карликів[13]. За своєю суттю низька температура таких об'єктів пояснює, чому вона не була виявлена раніше, оскільки вона має видиму зоряну величину лише 15,1 (і абсолютну зоряну величину 17,22). Як і більшість червоних і коричневих карликів, він випромінює більшу частину своєї енергії в інфрачервоному спектрі[11].

Відповідно до перших вимірювань, її паралакс становив 0,43 ± 0,13 кутової секунди. Якби це відповідало дійсності, відстань до зорі становила б лише 7,5 світлового року, тобто вона була б третьою за відстанню зоряною системою від Сонця (між зорею Барнарда та зорею Вольф 359)[12]. Однак навіть у той час з аномально низької світимості (абсолютна зоряна величина становила б 18,5) і великої невизначеності паралакса випливало, що насправді вона розташована дещо далі. Вона все одно є однією з найближчих до Сонця зір, але не настільки близькою. У 2009 р. Джордж Гейтвуд (George David Gatewood) здійснив точніше вимірювання паралакса й отримав значення 0,2593 кутової секунди, на основі якого й розраховано загальноприйняте наразі значення відстані — 12,578 світлового року[14].

Пошуки планет

[ред. | ред. код]

У 2019 році відкриття в обсерваторії Кала-Альто було оголошено в рамках проєкту CARMENES з використанням методу радіальної швидкості двох планет, схожих на Землю, в зоні проживання в зоряній системі Тігардена: Тігарден b та Тігарден c.

Найближче оточення зорі

[ред. | ред. код]
Зоря Тігардена (зверху в центрі) — 24-та за відстанню від Сонячної системи.

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані до 10 світлових років від зорі Тігардена:

Зоря Спектральний клас Відстань, св. років
L 1159-16 M4,5 Ve 4,0
ε Ерідана K2 V 5,8
τ Кита G8 Vp 7,7
Зоря ван Маанена DZ7[15] 7,8
Лейтен 726-8 AB M4,6 Ve / M6,0 V 8,0
ο2 Ерідана ABC M4,6 Ve / M6,0 V / M 8,7
YZ Кита M4,5 Ve 8,8
Грумбридж 34 AB M1.3 V / M3,8 Ve 8,9
Росс 248 M4,9-5,5 Ve 9,7

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Newly Discovered Star May Be Third-Closest. MAY 20, 2003. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2019.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в L. Tal-Or, S. Reffert, Lara L. M. et al. The CARMENES search for exoplanets around M dwarfs // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2019. — Vol. 627. — P. A49. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201935460 — arXiv:1906.07196
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т SIMBAD Astronomical Database
  3. ↑ K. Covey, T. McGlynn Discovery of a New Nearby Star // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2003. — Vol. 589, Iss. 1. — P. 51–53. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1086/375803 — arXiv:astro-ph/0302206
  4. ↑ а б в г д е ж Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  5. ↑ M. Lampón, R. Luque, B. Arroyo-Torres et al. The CARMENES search for exoplanets around M dwarfs. High-resolution optical and near-infrared spectroscopy of 324 survey stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 612. — P. 49–49. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201732054 — arXiv:1711.06576
  6. ↑ Newton E. R., Charbonneau D., Irwin J. The rotation and galactic kinematics of mid M dwarfs in the solar neighborhood // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2016. — Vol. 821, Iss. 2. — P. 93. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.3847/0004-637X/821/2/93 — arXiv:1511.00957
  7. ↑ Gagné J., Gizis J. E., Burgasser A. J. et al. BANYAN. VII. A new population of young substellar candidate members of nearby moving groups from the BASS survey // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2015. — Vol. 219, Iss. 2. — P. 33. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1088/0067-0049/219/2/33 — arXiv:1506.07712
  8. ↑ а б http://adsabs.harvard.edu/abs/2006AJ....132.2360H
  9. ↑ Boyajian T. S., Feiden G. A., Braun K. v. et al. How to constrain your M dwarf: measuring effective temperature, bolometric luminosity, mass, and radius // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 804, Iss. 1. — P. 64. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/804/1/64 — arXiv:1501.01635
  10. ↑ Mahadevan S., Bender C. F., Terrien R. C. A near-infrared spectroscopic survey of 886 nearby M dwarfs // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 2015. — Vol. 220, Iss. 1. — P. 16. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1088/0067-0049/220/1/16 — arXiv:1509.01565
  11. ↑ а б 2MASS J02530084+1652532 -- Brown Dwarf (M<0.08solMass). SIMBAD - Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 1 січня 2012.
  12. ↑ а б в B. J. Teegarden, S. H. Pravdo, M. Hicks, K. Lawrence, S. B. Shaklan, K. Covey, O. Fraser, S. L. Hawley, T. McGlynn, I. N. Reid (April 2003). Discovery of a New Nearby Star (PDF). Astrophysical Journal. The American Astronomical Society. 589 (1): 51—53. arXiv:astro-ph/0302206. Bibcode:2003ApJ...589L..51T. doi:10.1086/375803.
  13. ↑ Zechmeister, M.; Dreizler, S.; Ribas, I.; Reiners, A.; Caballero, J. A.; Bauer, F. F.; Béjar, V. J. S.; González-Cuesta, L.; Herrero, E. (1 липня 2019). The CARMENES search for exoplanets around M dwarfs - Two temperate Earth-mass planet candidates around Teegarden’s Star. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 627. с. A49. doi:10.1051/0004-6361/201935460. ISSN 0004-6361. Процитовано 15 липня 2022.
  14. ↑ George Gatewood та ін. (January 2009). Allegheny Observatory Parallaxes for Late M Dwarfs and White Dwarfs. The Astronomical Journal. 137 (1): 402—405. Bibcode:2009AJ....137..402G. doi:10.1088/0004-6256/137/1/402.
  15. ↑ Van Maanen Star — White Dwarf (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 16 липня 2010.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зоря_Тігардена&oldid=42408505