Зуя
| селище Зуя | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Білогірський район | ||||
| Рада | Зуйська селищна рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA01040250010020392 | ||||
| Облікова картка | Зуя | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 18 ст. | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 6.18 км² | ||||
| Населення | ▲7156 (на 2014 рік)[1] | ||||
| Густота | 1157.93 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 97630 | ||||
| Телефонний код | +380 6559 | ||||
| Географічні координати | 45°3′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 257 м[2] | ||||
| Водойма | річки: Зуя, Фундукли
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Сімферополь | ||||
| До станції: | 21 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 24,3 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - фізична: | 21 км | ||||
| - автошляхами: | 21,8 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 97630, АРК, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64 | ||||
| Голова селищної ради | Лахін Андрій Олександрович | ||||
| Карта | |||||
  Зуя | |||||
 Зуя | |||||
| |||||
|
| |||||
.svg)
Зуя́ (крим. Zuya) — селище в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, центр Зуйської селищної ради. Розташоване в предгірній частині Кримського півострова на р. Зуя і її притоці р. Фундукли, за понад 25 км від райцентру (автошлях Р23) і за майже 22 км від Сімферополя.
Лаконічна назва походить від імені дружини кримського хана (за однією з версій – Менглі I Ґерая) Езує. Згідно з легендою, коли жінка захворіла, її вирішили перевезти з Бахчисарая до Кефе. Однак до приморського міста вона не доїхала і померла на березі річки, що згодом назвали Зуя.[3]
Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.
До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:
Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 4639 | 66.86% |
| кримськотатарська | 1428 | 20.58% |
| українська | 332 | 4.79% |
| вірменська | 13 | 0.19% |
| грецька | 11 | 0.16% |
| білоруська | 9 | 0.13% |
| румунська | 3 | 0.04% |
| німецька | 2 | 0.03% |
| болгарська | 2 | 0.03% |
| гагаузька | 2 | 0.03% |
| інші/не вказали | 497 | 7.16% |
| Усього | 6938 | 100% |
Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.
Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу АкМечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри[5].
У листопаді 1920 встановлена радянська влада. У 1929 — створений колгосп. У 1921–1940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.
У сучасній історії Зуя відома тим, що це перший населений пункт Криму, де в період так званого «ленінопаду» в 2014 році зруйнували пам'ятник Володимиру Леніну. Відновили його оперативно – вже через два місяці.
У березні 2014 році анексована Росією.
Після окупації тутешній ландшафт помітно поцяткований слідами розробки кар'єру. Кварцевидний пісок тут почали добувати в 2015 році.
Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.
Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.
У Зуї діють:
- церква Миколи Чудотворця,
- мечеть Зуя-Джамісі, яка будувалася в 1990-ті роки разом з будинками, які будували кримські татари, що повернулися додому з депортації.[6]
На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.
Знайдені 2 таврських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Прогноз погоди в смт. Зуя
- ↑ Від неандертальців – до «ленінопаду»: чим живе сонячна Зуя. Крым.Реалии (укр.). 17 червня 2020. Процитовано 24 жовтня 2023.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мечеть в с. Зуя строилась вместе с домами крымских татар, вернувшихся на родину. Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (ru-RU) . 30 грудня 2022. Процитовано 2 жовтня 2023.
- Т. Ф. Григор'єва. Зуя [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 390. — ISBN 966-00-0610-1.
- стаття Зуя — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
