Зінич Ігор Вікторович

Зінич Ігор Вікторович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	6 вересня 1989(1989-09-06) Рокитне
Смерть	20 січня 2015(2015-01-20) (25 років) Донецьк
Псевдо	Псих
Військова служба
Роки служби	2014–2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	80 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України» Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «За жертовність і любов до України» Орден святого Пантелеймона

І́гор Ві́кторович Зі́нич (6 вересня 1989(19890906) — 20 січня 2015) — молодший сержант медичної служби Збройних Сил України, Герой України. Один із «кіборгів».

Життєпис

Закінчив Рокитнянську ЗОШ І—ІІІ ступенів № 3, Білоцерківський медичний коледж 2009 року. Після строкової служби повернувся працювати в Рокитнянську районну лікарню.

Доброволець, медичний брат госпітального відділення, 3-й батальйон, 80-та окрема аеромобільна бригада.

Від 17 грудня 2014-го — на території Донецького аеропорту. Протягом останніх днів боїв перед підривом проросійськими силами нового термінала Донецького аеропорту, Зінич рятував життя поранених за таких умов, коли бійців неможливо було вивезти під обстрілами, був і сам поранений.

Російсько-колабораціоністичні сили не давали відвозити ні мертвих, ні поранених. Старшому солдатові Ігорю Римару від пострілу з РПГ відірвало руку та вирвало нижню щелепу; «Псих» вставив йому трубку та з помічниками дві доби боровся за нього — на морозі, у кіптяві, під час бою. Домовилися з росіянами про тимчасове перемир'я — аби пораненого в лікарню довезти. У госпіталі Ігор Римар помер через 10 днів — військовика ввели в кому та не змогли вивести.

20 січня 2015-го Ігор Зінич загинув під завалами в новому терміналі.

Пошуками Ігоря займалися брат, сестра та друзі, 16 лютого 2015-го вдалося вивезти його тіло. Похований у Рокитному 19 лютого 2015-го.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 582/2015 від 14 жовтня 2015 року, «за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові», присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
• Указом № 1 від 4 червня 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
• 25 березня 2015 року у селищі міського типу Рокитне на фасаді будівлі центральної районної лікарні (вулиця Вокзальна, 86), де працював Ігор Зінич, йому було відкрито меморіальну дошку.
• 22 травня 2015 року в ЗОШ № 3 Рокитного відкрито меморіальну дошку випускнику Ігорю Зіничу.
• 18 червня 2015 року у місті Біла Церква на будівлі Білоцерківського базового медичного коледжу (Сквирське шосе, 240), де навчався Ігор Зінич, йому встановлено меморіальну дошку.
• В місті Рокитне вулиця Радянська перейменована на вулицю Ігоря Зінича.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня.

Див. також

• Список загиблих у боях за Донецький аеропорт
• Втрати 80-ї десантно-штурмової бригади
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень — лютий 2015)

Джерела

• Зінич Ігор Вікторович [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Зінич Ігор Вікторович [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал
• Подвиг медика [Архівовано 9 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Герої нашого часу: Вадим Ваврищук
• «Кіборги» називають «Психа» героєм. Спогади про побратима
• Мама Героя України, санінструктора Ігоря Зінича: «Коли в новинах сказали, що підірвали термінал, я одразу зрозуміла, що це кінець, хоча Ігор тоді був ще живий» [Архівовано 15 січня 2019 у Wayback Machine.]