Очікує на перевірку

Сердюк Зиновій Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зіновій Сердюк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сердюк.
Сердюк Зиновій Тимофійович
Народився2 (15) листопада 1903[1]
Арбузинка, Костянтинівська волость[d], Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер8 серпня 1982(1982-08-08)[1] (78 років)
Москва, СРСР
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська РСР
 СРСР
Діяльністьполітик
Alma materВища партійна школа при ЦК КПРС[d] і Академія праці і соціальних відносин[d]
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання Генерал-майор
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1963
Орден Леніна — 1948Орден Леніна — 1953Орден Леніна — 1957Орден Леніна — 1963
Орден Червоного Прапора  — 1941Орден Червоного Прапора  — 1943Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1943Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Зино́вій Тимофі́йович Сердю́к (2 (15) листопада 1903, Арбузинка, Костянтинівська волость[d], Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 8 серпня 1982(1982-08-08), Москва) — український радянський партійний і державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1963). Член ЦК КП(б)У (1938—1954). Кандидат у члени Оргбюро ЦК КП(б)У (травень 1940 — січень 1949). Член Оргбюро ЦК КП(б)У (січень 1949 — вересень 1952). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У (січень 1949 — березень 1954). Перший секретар ЦК КП Молдавії (лютий 1954 — травень 1961). Член Бюро ЦК КП Молдавії (лютий 1954 — травень 1961). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1956). Член ЦК КПРС (1956—1966). Депутат Верховної Ради СРСР 1–6-го скликань (1941—1966). Депутат Верховної Ради УРСР 1, 2 та 3-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 листопада 1903(19031115) року в родині українського селянина-бідняка, чорнороба на залізниці в селі Арбузинка, тепер Миколаївська область, Україна.

Трудову діяльність розпочав у квітні — листопаді 1917 року робітником-ремонтником дільниці Південно-Західній залізниці на станції Сортувальна в місті Одесі. У листопаді 1917 — травні 1918 року — проживав у рідному селі Арбузинці. У травні 1918 — жовтні 1920 року — чорнороб контори залізничної дільниці на станції Кавуни Південно-Західній залізниці.

У листопаді 1920 — лютому 1922 року — сільськогосподарський робітник господарства «Акмечетка» в селі Ак-Мечеть Одеської губернії. У лютому 1922 — жовтні 1923 року — сільськогосподарський робітник радгоспу «Ульяновка» Одеської губернії. У 1923 році вступив до комсомолу.

У листопаді 1923 — серпні 1926 року — робітник, голова робітничого комітету Одеської Спілки комунальників, секретар комсомольської організації водопідйомного заводу Одеського комунального відділу.

Член РКП(б) з липня 1925 року.

У вересні 1926 — жовтні 1927 року — голова Янівського районного комітету професійної Спілки сільськогосподарських робітників Одеського округу. У жовтні 1927 — серпні 1929 року — інспектор Одеського окружного відділу праці.

У вересні 1929 — лютому 1931 року — слухач Вищої школи профспілкового руху при ВЦРПС у Москві.

У лютому 1931 — травні 1932 року — відповідальний інструктор, завідувач сектору ЦК Спілки робітників тваринницьких радгоспів. У травні 1932 — жовтні 1933 року — заступник голови, у жовтні 1933 — жовтні 1934 року — голова Октябрської районної ради професійних спілок міста Москви.

У листопаді 1934 — жовтні 1935 року — помічник з політичної частини капітана криголаму «Русанов» Головного управління Північного морського шляху. У жовтні 1935 — вересні 1936 року — заступник начальника політичного відділу Архангельського управління Головного управління Північного морського шляху при РНК СРСР.

У вересні 1936 — вересні 1937 року — секретар партійного комітету ВКП(б) Державного ордена Леніна Великого академічного театру у Москві. У жовтні 1937 — січні 1938 року — 3-й секретар Свердловського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У січні 1938 переведений в Україну: у січні — квітні 1938 року — інструктор, заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК КП(б)У.

27 квітня 1938 — 29 травня 1938 року — виконувач обов'язків 3-го секретаря Київського обласного комітету КП(б)У.

27 травня 1938 — 19 травня 1939 року — 2-й секретар Київського міського комітету КП(б)У.

3 лютого 1939 — вересень 1941 року — 2-й секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

З початком Німецько-радянської війни — на партійній роботі у РСЧА: член Військових рад 5-ї (1941), 21-ї (1941—1942) і 64-ї (7-ї гвардійської) (1942—1943) армій.

У жовтні 1943 — березні 1947 року — 2-й секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

22 березня 1947 — 5 лютого 1949 року — 1-й секретар Київського обласного комітету КП(б)У.

28 січня 1949 — травень 1952 року — секретар ЦК КП(б)У. У вересні 1951 — березні 1952 року — слухач Курсів керівних працівників при ЦК ВКП(б) у Москві.

4 квітня 1952 — 9 лютого 1954 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

6 лютого 1954 року призначений 1-м секретарем ЦК КП Молдавії, пробув на цій посаді до 29 травня 1961 року.

У червні 1961 — листопаді 1962 року — 1-й заступник голови Комітету партійного контролю (КПК) при ЦК КПРС. 23 листопада 1962 — 6 грудня 1965 року (березень 1966) — 1-й заступник голови Партійної комісії при ЦК КПРС.

У березні 1966 року вийшов на пенсію. Мешкав у Москві. Помер 18 серпня 1982 року. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

Звання

[ред. | ред. код]
  • бригадний комісар
  • полковник
  • генерал-майор (31.03.1943)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 листопада 1963 року за значні заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою та в зв'язку з 60-річчям з дня народження, Сердюку Зиновію Тимофійовичу присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений чотирма орденами Леніна (23.01.1948; 06.11.1953; 15.02.1957; 04.11.1963), двома орденами Червоного Прапора (06.11.1941; 04.02.1943), двома орденами Вітчизняної війни I ступеня (27.08.1943, 01.02.1945), медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в https://web.archive.org/web/20190418151531/http://www.knowbysight.info/SSS/05325.asp

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Сердюк Зиновій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Сердюк Зиновий Тимофеевич [Архівовано 18 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898­–1991). (рос.)
  • Сердюк Зиновій Тимофійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Сердюк Митрофан Панасович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 114—115.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 68.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті ЦВК УРСР: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сердюк_Зиновій_Тимофійович&oldid=41733624