Очікує на перевірку

Толкачов Зіновій Шендерович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зіновій Шендерович Толкачов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Толкачов Зіновій Шендерович
рос. Зиновий Толкачёв
Народження12 (25) лютого 1903
Щедрін[d], Мінська губернія
Смерть30 серпня 1977(1977-08-30)[1][2] (74 роки)
 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Жанрпортрет
НавчанняВищі художньо-технічні майстерні (1920), Комуністичний університет імені Артема і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1930)
Діяльністьхудожник, викладач
ВчительКончаловський Петро Петрович, Осмьоркін Олександр Олександрович і Кричевський Федір Григорович
Відомі учніГаккебуш Катерина Михайлівна, Гливенко Володимир Леонтійович, Куценко Павло Якович, Фільберт Олександр Олександрович, Кукуруза Сергій Васильович і Голубович Василь Васильович
ПрацівникВсеукраїнський художній інститут
ЧленНаціональна спілка художників України
ПартіяРКП(б)
ДітиТолкачов Ілля Зіновійович і Толкачова Анель Зіновіївна
УчасникГромадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вірменії
Нагороди
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Зіно́вій Ше́ндерович Толкачо́в (25 лютого 1903, Щедрін — 30 серпня 1977, Київ) — український радянський графік і живописець; член Спілки радянських художників України. Батько художників Іллі та Анелі Толкачових.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 [25] лютого 1903(19030225) року в єврейській землеробській колонії Щедріні Бобруйського повіту Мінської губернії Російської імперії (тепер село Жлобинського району Гомельської області Білорусі) в сім'ї слюсарая-ремісника. Після закінчення двокласного ремісничого відділення Київського казенного єврейського училища навчався в художній школі. Через важке матеріальне становище сім'ї був змушений залишити школу. Працював учнем майстра з розпису вивісок, потім в «мальовничій артілі» Мана, де малював кіноафіші[3].

Брав участь у Громадянській війні в Росії, працював у політвідділі 14-ї армії[3]. У 1919—1920 роках навчався у ВХУТЕМАСі в Москві, був учнем Петра Кончаловського, Олександра Осьмьоркіна. 1920 року повернувся до Києва, працював завідувачем політпросвіти Подільського, а потім Шулявського райкомів комсомолу. Член РКП(б) з 1922 року. 1923 року направлений на навчання до Комуністичного університету у Харків. З 1925 по 1927 рік служив у Червоній армії[3].

У 1927—1930 роках навчався у Київському художньому інституті у Федора Кричевського. У 1933—1935 роках викладав у ньому (доцент з 1933 року). Серед учнів: Катерина Гаккебуш, Володимир Гливенко, Василь Голубович, Василь Кукуруза, Павло Куценко, Олександр Фільберт.

Під час німецько-радянської війни був фронтовим художником, брав участь у звільненні в'язнів табору смерті Майданек в 1944 році і концтабору Аушвіц в 1945 році[3].

Нагороджений медалями і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Леніна, № 68 («Роліт»), квартира № 40. Помер у Києві 30 серпня 1977 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях монументального мистецтва, станкової та книжкової графіки, виконував плакати, карикатури до часопису «Перець». Серед робіт:

плакати
  • «Зійшла зоря, брати діждались волі» (1939);
  • «Ой і буде морда бита Гітлера-бандита» (1941);
картини
  • «Шевченко-солдат» (1949);
  • «Осінь в Першотравневому саду» (1960);
  • «Портрет сина» (1962);
  • «Пісня» (1970—1977);
ілюстрації до книг

Брав участь у виставках: республіканських — з 1927 року, всесоюзних — з 1926 року, закордонних — з 1929 року, зокрема:

У мистецтві

[ред. | ред. код]

Живописний портрет Зіновія Толкачова у 1968 році написав художник Олександр Костенко[6].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]