Перейти до вмісту

Йоахім Потоцький (підчаший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.
Йоахім Кароль Потоцький
Joachim Potocki
ПсевдоЙоахім Потоцький
Народився1725 або 1710 Редагувати інформацію у Вікіданих
Теребовля, Галицька земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита або Тшебова, Ґміна Добжиця, Плешевський повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Помертравень 1791
Мурафа, Брацлавське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКостел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Редагувати інформацію у Вікіданих
ПідданствоРеспубліка Обидвох Націй
Діяльністьвоєначальник, державний діяч, меценат
ЧленствоБарська конфедерація Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапідчаший литовський
Військове званняротмістр Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолик
РідПотоцькі
БатькоЯн Потоцький
МатиКонстанція з Собєських
РодичіПавел Потоцький (дід),Теодор Потоцький (брат), Міхал Францішек Потоцький (стрий)
Брати, сестриТеодор Потоцький Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зТереза з Сапєгів, Анна Саломея з Ґрохольських
ДітиКристина, Йоанна
Нагороди
Орден Білого Орла
Герб
Герб

Йоахім Кароль Потоцький гербу Золота Пилява (пол. Joachim Karol Potocki; 1710 або 1725 — 1791[1]/перед[2] 1796) — польський шляхтич, воєначальник, державний діяч, генеральний регіментар Барської конфедерації.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Про народження Йоахіма Потоцького майже нічого невідомо. Науковці й досі не можуть визначити його дату народження. Він міг народитися або 1710, або 1725 року.

24 квітня 1768 р. Йоахім Потоцький в Підгайцях закликав галицьку шляхту «обдумувати рятунок віри і вітчизни», 26 квітня утворено конфедерацію Галицької землі на чолі з маршалком Мар'яном Потоцьким (черкаський, грабовецький староста, молодший брат Евстахія). Тут зробив свою головну штаб-квартиру, отримав титул маршалка воєводств Брацлавського, Київського, Руського, Волинського, Подільського, Чернігівського, й став генеральним регіментарем. Наприкінці квітня біля Бучача опанував кінний регімент гетьмана Вацлава Пйотра Жевуського, а на початку травня у Бережанах забрав декілька гармат(точна кількість невідома), багато амуніції та надвірну піхоту Августа Чарторийського. 11 травня під Підгайцями атакував частину російського війська (командир — полковник Вайсман), що складалося з 400 вершників, однак зазнав поразки. Перебрався до Городенки, потім на Буковину. Росіяни захопили його маєтки, потім жорстоко пограбували і знищили. 22 травня 1768 р. очолював військо, яке складалося з 400 вояк, здійснивши напад на Снятин.[3]

У 1750 році продав Еліяшівку з прилеглими селами (Брацлавщина), 1761 р. продав Городище (Луцький повіт Волинського воєводства). У березні-квітні 1773 р. в Мюнхені врегульовував маєткові справи з Іґнацієм (старостою канівським) та Пйотром (старостою щирецьким, зятем) Потоцькими. На початку 1779 року повернувся додому. Після відставки з посади литовського підчашого присвятив себе родині. В основному проживав на території Мурафі Брацлавського воєводства (мав місто і 8 фільварків, які отримав 1758 року від стрия Міхала Францішека — старости теребовлянського). 1787 р. австрійський уряд надав йому маєтки старостинські в любуські, освєнцимські, городельські замість солеварень у Дунаєві та Болехові (Львівська земля). Після смерті 10 лютого 1790 року подільського воєводи Яна Якуба Замойського, Йоахім Потоцький безуспішно намагався очолити цю посаду.[4] Влітку 1763 р. останнім з поляків з рук короля Августа III отримав орден Білого Орла.[3]

21 лютого 1791 р. склав заповіт, за яким Мурафу записав дружині Анні. Помер у травні 1791 р. в Мурафі, був похований у костелі домініканів у Мурафі в підготовленому за життя склепі.[5]

Маєтності, меценат

[ред. | ред. код]
  • Після Миколи Василя Потоцького став дідичем Городенки[6] 1780 року, як дідич підтвердив міські права Будзанова[7].
  • 62 000 золотих на своїх маєтностях Городенці та околицях для діяльности семінарії дієцезіяльної при кляшторі (монастирі) оо. Місіонарів у Городенці.[8]
  • Кошти на виготовлення органу для костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Теребовлі львівськими майстрами Стефаном Уніцьким, Францішеком Енджеєвським у 1759 році,[9] ймовірно, кошти для виготовлення другого годинника для костелу в 1750 році[10].

Посади

[ред. | ред. код]

31 жовтня 1769 р. в Бялій став коронним генеральним регіментарем.[11] Підчаший литовський з 3 лютого 1763 p.[3] по 1780 р., шеф кінного реґіменту імени королеви Ядвиги, староста ґжибовський, теребовельський (став 1758 р. за консенсом короля після стрийка Міхала Францішека[1]).[12]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був двічі одружений. Перша дружина: донька генерал-майора військ литовських, підскарбія надвірного литовського[13] Юзефа Францішека Сапеги Тереза (розведена в 1745 році з першим чоловіком — підчашим литовським Геронімом Флоріаном Радзивіллом,[14] пом. 1777[15]). Діти:

Друга дружина — Анна Саломея з Ґрохольських (донька брацлавського воєводи Марціна Ґрохольського,[17]). Дітей не мали.[12] Молодша приблизно на 50 років, разом з нею 19 травня 1787 p. вітав у Тульчині короля, який повертався з Канева[15]).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 50.
  2. ↑ Potocki family [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
  3. ↑ а б в Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 51.
  4. ↑ Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 55-56.
  5. ↑ Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 56.
  6. ↑ Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence… — S. 80.
  7. ↑ Blaschke K. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — S. 35.
  8. ↑ Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence… — S. 82.
  9. ↑ Betlej A. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli… — S. 366.
  10. ↑ Betlej A. Kościoł p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli… — S. 367.
  11. ↑ Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 53.
  12. ↑ а б Potoccy (03) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.) [недоступне посилання]
  13. ↑ Sapiehowie (04) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  14. ↑ Książęta Radziwillowie (05) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.) [недоступне посилання]
  15. ↑ а б Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791)… — S. 55.
  16. ↑ Czappe M. Potocki Franciszek Piotr h. Pilawa (1745—1829) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 127—132. (пол.)
  17. ↑ Grocholscy (04) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.) [недоступне посилання]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 18. — 508 s., 806 il. — S. 360—370. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  • Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 18. — 508 s., 806 il. — S. 78—83. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  • Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791) [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 50—57. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоахім_Потоцький_(підчаший)