Йосиф Грицай
| Слуга Божий о. Йосиф Грицай | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Грицай Йосиф Андрійович |
| Народився | 24 березня 1883 с. Киданці, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна |
| Помер | 28 червня 1941 (58 років) м. Тернопіль |
| Діяльність | священник УГКЦ |
| Відомий завдяки | церковний діяч |
| Титул | адміністратор Тернопільського деканату |
| Термін | 1928 — 1936 |
| Попередник | Володимир Громницький (декан) |
| Наступник | Володимир Ратич (адміністратор) |
| Партія | УНДО |
| Конфесія | греко-католик |
| Діти | Зеновій |
Йосиф Грицай (24 березня 1883, Киданці — 28 червня 1941, Тернопіль) — церковний діяч, священник УГКЦ, адміністратор Тернопільського деканату. Батько Зеновія Грицая. Слуга Божий.
Народився 24 березня 1883 року в селі Киданці Збаразького повіту в сім'ї Андрія Грицая і його дружини Марії[1]. Навчався у початковій школі в рідному селі, потім у Вищій тернопільській гімназії (2-4 класи у 1896—1899 роках)[2]. У 1903 році як екстерніст закінчив V Львівську цісарсько-королівську гімназію[3]. 1907 році закінчив Львівську духовну семінарію і богословський факультет Львівського університету, одружився з Оленою Гриневич і того ж року отримав священичі свячення. З дружиною виховували трьох дітей: синів Анатолія і Зенона та дочку Оксану.
Душпастирював у селах Кам'янки (1907—1910), Староміщина (як адміністратор парафії у 1910—1911 роках), Заднишівка (1911—1914), у містечку Рудно біля Львова і в с. Колодіївка (1918—1927)[4].
У 1927 році отримав призначення на парафію в с. Чернихів з філіальними церквами в селах Глядки і Плесківці Тернопільського деканату. Від 1928 року — адміністратор Тернопільського деканату УГКЦ і пробув на цій посаді приблизно до 1936 року[4]. Член УНДО. При церкві в Чернихові створив Братство Апостольства молитви та Український Католицький Союз. Діяльний у товаристві «Просвіта».
Заарештований у 1940 році органами НКВС і засуджений до розстрілу, вирок замінено на 10 років позбавлення волі. Утримувався в Тернопільській тюрмі, де після тортур 28 червня 1941 року був розіп'ятий на дверях камери. Реабілітований 1991 року.
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Йосифа Грицая до лику блаженних[5].
- ↑ Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie, Zespół nr 298, Sygnatura 368: Parafia: Kujdańce. Dekanat: Zbaraż. Diecezja: lwowska. Księgi metrykalne urodzeń, ślubów, zgonów parafii Kujdańce z filią Romanowe Sioło. [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] — S. 191 — запис про народження Йосифа Грицая
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1897 — S. 75, 1898 — S. 54, 1899 — S. 77
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum V we Lwowie za rok szkolny 1903. — S. 56.
- ↑ а б Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 153.
- ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 30 січня 2017.
- Головин Б. Грицай Йосип Андрійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 167―168. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0
- Лабінська-Снігур Катерина. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
- Грицай Дарія. Розіп'ятий … на дверях тюремної камери [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Vox-populi, 2 січня 2017
