Каллій (син Гіппоніка Аммона)
| Каллій | |
|---|---|
| Народився | 520 до н. е. Афіни |
| Помер | 446 до н. е. |
| Країна | Стародавні Афіни |
| Діяльність | дипломат, військовослужбовець, спортсмен |
| Знання мов | давньогрецька |
| Посада | посол |
| Рід | Калліїd |
| Батько | Гіппонік Аммон[1] |
| У шлюбі з | Ельпінікаd |
| Діти | Гіппонік[1] |
| Нагороди | |
Каллій Багатий (дав.-гр. Καλλίας) — афінський державний діяч і дипломат V століття до н. е.
Належав до старшої гілки роду Керіків. Один з найбільш знаменитих членів сім'ї, умовно званої «Калліями», або «Калліями-Гіппоніками». У просопографічній та генеалогічній літературі для зручності зазвичай іменується Каллієм (II)[2].
Син Гіппоніка Аммона, народився не пізніше 510 до н. е. [3], був двоюрідним братом Арістіда[4].
Був спадковим дадухом (факелоносцем) у церемоніях елевсінського культу (десь з 490 року до н.е. або дещо пізніше) і спартанським проксеном[5].
Був найвпливовішим афінським дипломатом свого часу[6], виконував відповідальні місії в Персії та Спарті, і, на думку В. О. Сурікова, цілком заслуговував окремої біографії від Плутарха[7].
Мав прізвисько Багатий і Лаккоплут («Той, що збагатився від ями»). Маючи особистий статок в 200 талантів, Каллій вважався найбагатшою людиною в Афінах і одним з найбагатших у Греції[8]. Про походження цього багатства Плутарх розповідає анекдотичну історію, схожу з тією, що ходила про його батька Гіппоніка. Херонейський письменник повідомляє, що після закінчення Марафонської битви Арістід з загоном був залишений охороняти взятий видобуток, а Каллій потайки від нього зумів накласти руку на частину перських скарбів, що зберігалися у ямі (звідси Лаккоплут)[9].
Сучасні історики вважають цю історію «наївно-наклепницькою» вигадкою, почерпнутою у комічних поетів або з якихось політичних памфлетів[3][10]. Якби сучасникам стало відомо про подібні махінації, Каллія б чекало суворе покарання. Прізвисько λακκόπλουτοι натякає, швидше, на Лаврійські срібні рудники, експлуатація яких і була головним джерелом багатства роду Кериків[11].
До часу Марафонської битви Каллій вже був досить заможною людиною, і перевершив успіх свого діда, здобувши перемоги в гонках колісниць (тетриппі) на трьох Олімпійських іграх[3][12] (як вважають, 500, 496 та 492 до н. е.)[13]
Ймовірно, саме в якості олімпіоніка-триаста він удостоївся прижиттєвої бронзової статуї на афінському Акрополі, про яку пише Павсаній[14], і база якої збереглася[6].
Близько 480/479 до н. е. Каллій одружився з Ельпінікою, дочкою Мільтіада Молодшого і сестрою Кімона[15]. Цей шлюб був укладений в рамках політичного альянсу між Алкмеонидами, Філаідами та Кериками, спрямованого проти Фемістокла. Завдяки своєму зятю, Кімон зміг виплатити накладений у свій час на його батька величезний штраф в 50 талантів, що дозволило йому відновити добре ім'я своєї сім'ї та розпочати власну політичну кар'єру[16].
Згодом Каллій розлучився з дружиною[3], яка, за чутками, полягала в кровозмісного зв'язку зі своїм братом[17].
Великим політичним діячем Каллій, як здається, став досить пізно[3].
Геродот пише, що Каллій очолював афінське посольство до Суз на початку правління Артаксеркса I (приблизно до 464 до н. е.)[18] Цілі та результати цієї місії невідомі[3][19].
У 449 до н. е. він очолив нове посольство до Персії, уклала з царем мирний договір, який завершив греко-перські війни 490—449 до н. е. Ймовірно, Каллій був прихильником Перікла і діяв у руслі його політики. За словами Плутарха, після повернення в Афіни йому надали особливі почесті[20], але Демосфен розповідає, що афіняни були незадоволені звітом про посольство, звинуватили керівника місії в підкупі персами і ледь не засудили до смерті, замінивши її, зрештою, гігантським штрафом в 50 талантів[21].
Як вважають дослідники, версія Демосфена виникла в результаті плутанини[6]. За повідомленням Есхіна Сократика, Каллія дійсно притягали до суду, і обвинувачі вимагали смертної кари, але це було набагато раніше, ще за життя Арістіда, який на прохання обвинуваченого виступив в його захист.
У 446 до н. е. Каллій входив до складу посольства, спрямованого в Спарту і уклав Тридцятирічний мир, який завершив Малу Пелопоннеську війну[22]. Існує припущення, що він очолював це посольство[6].
Сином Каллія і Ельпініки був афінський стратег Гіппонік.
- ↑ а б Любкер Ф. Callias // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 237.
- ↑ Маринович, 1998.
- ↑ а б в г д е Swoboda, 1919.
- ↑ Плутарх. Аристид, 25
- ↑ Ксенофонт. Греческая история. VI 3, 4
- ↑ а б в г Суриков, 2000, с. 107.
- ↑ Суриков, 2000, с. 105.
- ↑ Лисий. XIX, 48
- ↑ Плутарх. Аристид, 5
- ↑ Суриков, 2008, с. 80.
- ↑ Суриков, 2008, с. 80—81.
- ↑ Суриков, 2008, с. 81.
- ↑ Базунов, 2004, с. 141.
- ↑ Павсаний. I. 8, 2
- ↑ Корнелий Непот. Кимон, 1; Плутарх. Кимон, 4
- ↑ Суриков, 2008, с. 211.
- ↑ Суриков, 2008, с. 205.
- ↑ Геродот. VII, 151
- ↑ Суриков, 2000, с. 106.
- ↑ Плутарх. Кимон, 13
- ↑ Демосфен. XIX, 273
- ↑ Диодор. XII, 7
- Базунов Б. А. Кумиры стадионов Эллады. — М.: Советский спорт, 2004. — ISBN 5-85009-933-6.
- Маринович Л. П. Гражданин на празднике Великих Дионисий и полисная идеология // Человек и общество в античном мире. — М.: Наука, 1998. — ISBN 5-02-009559-1.
- Swoboda E. Kallias 2 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. Band X, 2. — Stuttgart: Alfred Druckenmüller, 1919.
- Суріков І. Є. Античная Греция: политики в контексте эпохи: время расцвета демократии. — М.: Наука, 2008. — ISBN 978-5-02-036984-9.
- Суріков І. Є. Два очерка о внешней политике классических Афин // Межгосударственные отношения и дипломатия в античности. Часть 1. — Казань: Издательство Казанского Государственного университета, 2000. — ISBN 5-93139-066-9.