Керіки
| Рід | Керіки |
|---|---|
| Період | VII столітті до н. е. — II ст. н. е. |
| Місце походження | Елевсін |
| Держава | Афіни, Римська імперія |
| Родоначальник | Керікс |
| Гілки роду | Калії-Гіппоніки |
| Споріднені роди | Алкмеоніди, Філаіди |
| Громадянська діяльність | архонти, дипломати, консули |
| Військова діяльність | стратеги |
| Релігійна діяльність | дадухи |
Керіки (дав.-гр. Κήρυκες) — афінський аристократичний рід, відомий в VII столітті до н. е. — II ст. н. е.
Один з найвідоміших евпатридських родів; походив з Елевсіну, де його представники були жрецями культу Деметри. Головна гілка роду, відома під умовною назвою Калліїв-Гіппоніків, оскільки в VI—IV століттях до н. е. в ній чергувалися ці імена, передавала від батька до сина посаду дадуха (факелоносця) в Елевсінських містеріях[1][2]. Ця жрецька посада поступалася тільки посаді іерофанта, котра була спадковою в роду Евмолпідів[3], з якими Керіки, мабуть, знаходилися в суперництві[4].
Своє походження зводили до Керікса, якого Евмолпіди вважали молодшим сином Евмолпа, а Керіки проголошували сином дочки Кекропа Аглаври і Гермеса[5], тим самим намагаючись піднятися в легендарній генеалогії вище Евмолпідів[4].
Піднесення сім'ї Калліїв-Гіппоніків, за переказами, почалося в часи Солона. Багатство цієї гілки роду, кілька представників якої вважалися найзаможнішими людьми в Афінах, і навіть у всій Греції, породила легенди про його неправедне походження, чому, ймовірно, сприяло розорення Каллія III[6].
Резиденція старшої гілки перебувала в Алопеці, її члени були спадковими спартанськими проксенами, тому їм неодноразово доручалися відповідальні дипломатичні місії у Спарті. Крім цього, кілька Керіків очолювали посольства до Персії і проводили переговори з містами Великої Греції[7]. Активна дипломатична діяльність сім'ї, як вважають, була пов'язана з її високим жрецьким положенням в культі, який на початку класичної епохи наблизився до статусу панеллінського[3].
Власне, саме ім'я Керікс (Κήρυξ) означає «глашатай», у епоху архаїки так називалася жрецька та дипломатична посада вісника війни[3].
Політично Керіки були пов'язані з угрупованням Алкмеонідов[8], з якими перебували у родинних стосунках. По жіночій лінії до Керіків належав Арістід. На початку 480-х років до н. е., коли була утворена коаліція трьох найвпливовіших родів проти Фемістокла, Каллій Багатий поріднився з Філаїдами, одружившись з Ельпінікою, дочкою Мільтіада Молодшого і сестрою Кімона. Дружина його сина Гіппоніка III після розлучення вийшла другим шлюбом за Перікла.
Імовірно, до Керіків належали: дипломат Каллій, син Кратія (ймовірно, по жіночій лінії), стратег Міронід, політик Каллій, син Калліада і знаменитий панкратіаст Каллій, син Дідімія[9]. По жіночій лінії з Керіками були споріднені: оратор Андокід[10], а дружиною Алківіада була дочка Гіппоніка III Гіппарета.
Після розорення Каллія Багатого на початку IV століття до н. е. і внаслідок загального занепаду аристократії в демократичних Афінах Керіки втратили політичний вплив, але, на відміну від багатьох інших родів, продовжували існувати в елліністичну і римську епохи[11]. Зокрема, до роду Керіків належала сім'я Герода Аттіка[12].
- ↑ Ксенофонт. Греческая история. VI. 3, 3
- ↑ Плутарх. Аристид, 5, 25
- ↑ а б в Суриков, 2000, с. 102.
- ↑ а б Сергеева, 1998, с. 99.
- ↑ Павсаний. I. 38, 3
- ↑ Маринович, 1998.
- ↑ Суриков, 2000, с. 103—110.
- ↑ Суриков, 2000, с. 104.
- ↑ Суриков, 2000, с. 104—105, 108.
- ↑ Toepffer, 1889.
- ↑ Суриков, 2000, с. 110—111.
- ↑ Меньшикова, 1977, с. 39.
- Маринович Л. П. Гражданин на празднике Великих Дионисий и полисная идеология // Человек и общество в античном мире. — М.: Наука, 1998. — ISBN 5-02-009559-1.
- Меньшикова Л. Ю. Герод Аттик и «греческое возрождение» [Архівовано 19 Листопада 2018 у Wayback Machine.] // Античный мир и археология. Вып. 3. — Саратов, 1977.
- Сергеева С. Н. Элевсин и Афины (с нач. II тыс. до VII в. до н. э.) [Архівовано 7 Жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Античный мир. Проблемы истории и культуры. Сборник научных статей к 65-летию со дня рождения проф. Э. Д. Фролова. — СПб., 1998. — ISBN 5-288-02074-4.
- Суриков И. Е. Два очерка о внешней политике классических Афин // Межгосударственные отношения и дипломатия в античности. Часть 1. — Казань: Издательство Казанского Государственного университета, 2000. — ISBN 5-93139-066-9.
- Toepffer J. Attische Genealogie. — Berlin: Weidmannsche Buchhandlung, 1889.