Перейти до вмісту

Калібабчук Валентина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Калібабчук Валентина Олександрівна
Народилася10 листопада 1939(1939-11-10) (85 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Місце проживанняКиїв
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьхімік, викладачка університету
Alma materхімічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузьфізична хімія
ЗакладНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця
КНУ імені Тараса Шевченка
Інститут фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського
Українська академія друкарства
Посадазавідувачка кафедри медичної та загальної хімії
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор хімічних наук (1983)
Науковий керівникГолуб Андрій Матвійович
Нагороди
Почесна грамота Верховної Ради України За відмінні успіхи в галузі вищої освіти СРСР

Калібабчук Валентина Олександрівна (народилася 10 листопада 1939(19391110) у Ленінграді) — український хімік, педагог, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувачка кафедри медичної та загальної хімії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Біографія і наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1956 році вступила до хімічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила з відзнакою у 1961 році і була рекомендована до аспірантури.
У 1961—1962 роках працювала в інституті фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського АН УРСР у відділі фотохімії на посаді інженера. У 1962 році вступила до аспірантури Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за фахом «неорганічна хімія», яку закінчила у 1966 році. З січня 1966 року по травень 1968 року працювала інженером інституту фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського. У 1968 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Властивості тетрахлориду торію та взаємодія його з ціанітами, тіоціанітами, селеноціанітами і нітритами лужних металів у неводних середовищах» за спеціальністю «неорганічна хімія».
З вересня 1970 по травень 1980 років працювала доцентом київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова на кафедрі загальнонаукових дисциплін.
У 1983 році захистила докторську дисертацію на тему: «Спектральні властивості, електронна будова та здатність до комплексоутворення зміщених діазо нафтолів» за спеціальністю «фізична хімія». У 1985 році Вища атестаційна комісія присвоїла В. О. Колібабчук вчене звання професора.
З 1984 р. працювала професором кафедри загальнонаукових дисциплін київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова.
У 1985 році вибрана за конкурсом на посаду професора кафедри неорганічної хімії Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, де працювала до 1990 року.
З 1990 року по теперішній час працює в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця: у 1990—1991 роках — професором, з 1991 року — завідувачкою кафедри медичної та загальної хімії.
З 1995 року — в Академії наук вищої освіти України (відділення хімії та хімічної технології).

Під керівництвом Валентини Олександрівни розроблені нові навчальні програми з дисциплін: «Біонеорганічна, біофізична та колоїдна хімія» для спеціальностей: «лікувальна справа», «медико-профілактична справа», «педіатрія», «медична психологія»; складена типова навчальна програма з дисципліни «Біонеорганічна хімія» для студентів фармацевтичних факультетів, видано перший україномовний підручник «Основи аналітичної хімії» для студентів другого курсу фармацевтичного факультету, створена сучасна інтегрована програма з дисципліни «Хімія» для медичних ліцеїв.

Є членом комісії з хімії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України, членом президії Українського хімічного товариства, членом президії секції «Хімія та хімічна технологія» при НАН України, є членом спеціалізованих вчених рад Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, у 1992—1998 роках була членом експертної ради ВАК України.

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Є автором понад 400 наукових праць, підручників та навчально методичних посібників.
Основні роботи (у співавторстві):

  • Печатные формы на основе светочувствительных диазосоединений. К., 1981
  • Галогениды и псевдогалогениды висмута. Нукус, 1988; Светочувствительные диазонафтолы. К., 1988
  • Polymer materials for medical purposes // Functional Materials. 1995. Vol. 2, № 1
  • Основи аналітичної хімії: Підруч. К., 2002; Медицинская химия: Учеб. К., 2008

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Неодноразово відзначалась грамотами Міністерства вищої та середньої освіти СРСР та України, почесними грамотами та подяками Київського міського голови (2001, 2002, 2003, 2004 рр.). Нагороджена медаллю «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), нагрудним знаком «За відмінні успіхи в галузі вищої освіти СРСР» Міністерства вищої та середньої освіти СРСР (1978), почесною грамотою Міністерства охорони здоров'я України (2006), грамотою Верховної Ради України (2006).
У 2014 році отримала Почесну грамоту Міністерства охорони здоров'я України за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я та високий професіоналізм.

Джерела

[ред. | ред. код]