Камарзаєв Віктор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віктор Камарзаєв
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Володимирович
Камарзаєв
Народження 21 вересня 1956(1956-09-21) (68 років)
  Прохладний, К-БАРСР,
СРСР
Зріст 184 см
Вага 78 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978—1981 СРСР «Спартак» (Н) 118 (11)
1981—1986 СРСР «Металіст» (Х) 181 (10)
1987 СРСР «Дружба» (М) 30 (3)
1988 СРСР «Маяк» (Х) 25 (1)
1988 СРСР «Металург» (З) 20 (0)
1989 СРСР «Торпедо» (З) 48 (2)
1990 СРСР «Ворскла» 16 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1994—1995
1996—2005
2005—2007
2007—2010
2011 		Україна «Металіст» (Х)
Україна «Металіст-2» (Х)
Україна Арсенал (Х)
Україна Газовик-ХГВ
Казахстан «Кайсар»
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Віктор Володимирович Камарзаєв (нар. 21 вересня 1956, Кабардино-Балкарська АРСР, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник, майстер спорту СРСР, зараз український футбольний тренер.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

Виктор Камарзаев вихованець футболу Кабардино-Балкарії. У 18 років був запрошений в команду майстрів «Спартак» з Нальчика. Маючи відстрочку від армії, добровільно виявив бажання служити. У 1974 році був направлений до Групи радянських військ у Німеччині, де перший рік служив в шостій танковій дивізії, згодом був переведений в спортроту, грав за армійські команди за волейболу, баскетболу, гандболу[1]. Пізніше був запрошений грати за футбольну команди дивізії, а згодом за армійську збірну, яку тренував відомий у минулого футболіст Валентин Афонін. Брав участь в іграх на першість Збройних сил СРСР. 1976 році закінченні терміну, залишився армії на надстрокову службу продовжуючи виступати за команду Групи радянських військ у Німеччині (ГРВН)[2].

Приїжджаючи додому у відпустку, одружився. Згодом, залишивши службу, повернувся в Нальчик, де з 1978 по 1981 рік грав за місцевий «Спартак».

1981-го року отримав запрошення в «Металіст». Прийшовши вже під час сезону в харківську команду, яка грала в першій лізі, дебютував в її складі 21 травня 1981 року в матчі проти львівських «Карпат»[3], практично відразу заграв в основному складі, внісши свій внесок в завоювання путівки до вищої ліги. У першому ж своєму сезоні в елітному дивізіоні, Камарзаєв відіграв усі поєдинки чемпіонату без замін.

У 1983 році «Металіст» стартував у розіграші Кубка СРСР, матчем з «Кайратом», який закінчився нульовою нічиєю. В післяматчевих пенальті, один з яких реалізував Камарзаєв, харків'яни здобули перемогу з рахунком 6:5 і пройшли в наступний раунд. Надалі металісти дійшли до фіналу, поступившись там донецькому «Шахтарю» — 0:1.

У 1987 році Віктор перебирається в Запоріжжя, провівши два наступні сезони в місцевих командах «Металург» і «Торпедо». Закінчував захисник свою професінальну кар'єру в полтавській «Ворсклі». Але з футболом не розлучився, продовжуючи грати на аматорському рівні. У 1992/93 роках своїми голами й натхненням допоміг ФК «Авангард» (Мерефа) стати чемпіоном Харківської області, в 20 матчах забив 6 голів.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Закінчивши ігрову кар'єру Віктор Володимирович c 1991 року тренував юних футболістів у ДЮСШ «Металіст».

У сезоні 1994/95 років був головним тренером харківського «Металіста», з 1996 року очолював «Металіст-2», який виступав у другій лізі.

З грудня 2005 року по липень 2007 року працював головним тренером харківського клубу «Арсенал».

З 2007 по 2010 рік очолював ще одну харківську команду другої ліги «Газовик-ХГВ».

На початку 2011 року був головним тренером казахстанського клубу «Кайсар» з міста Кизилорда[4].

Бере активну участь в іграх ветеранських команд Харкова. У травні 2008 року, Віктор Камарзаев, в складі ветеранської збірної України, складеної з харківських гравців, став переможцем неофіційного чемпіонату світу серед ветеранів, які проходили на Гавайських островах[5].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Віктор Камарзаєв: «Головне — психологія переможців». Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  2. ↑ Віктор Камарзаєв про військову службу — без купюр і скорочень. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 25 липня 2017.
  3. ↑ Камарзаєву- 55!. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  4. ↑ Немає ліцензії — немає роботи. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 25 липня 2017.
  5. ↑ Наші ветерани — найкращі в світі!. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 25 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Камарзаєв_Віктор_Володимирович&oldid=39327724