Кандагарське ханство
| Кандагарське ханство | ||||
| ||||
| Столиця | Кандагар | |||
| Мови | пушту | |||
| Релігії | іслам | |||
| Форма правління | монархія | |||
| хан | Шерділ-хан | |||
| Історичний період | Новий час | |||
| - Засновано | 1818 | |||
| - Ліквідовано | 1855 | |||
| Сьогодні є частиною |  Афганістан
| |||
| Історія Афганістану | |
|---|---|
_(variant).svg) | |
| До нашої ери | |
| Гандхара — XVII століття до н. е. | |
| Ахеменіди — VI століття до н. е. | |
| Селевкіди — IV століття до н. е. | |
| Греко-Бактрійське царство — 250 до н. е. — 125 до н. е. | |
| Наша ера | |
| Кушанська імперія — I—V ст. | |
| Ефталіти — V століття | |
| Сасаніди — VI століття | |
| Газневіди — XI століття | |
| Саффариди — 861—1590 рр. | |
| Гуріди — 1148—1206 рр. | |
| Сефевіди — XIV століття | |
| Афганські ханства | |
| Гільзейське — 1709—1737 рр. | |
| Гератське | |
| Кабульське | |
| Кандагарське | |
| Пешаварське | |
| Хаттаське | |
| Абдалійське | |
| Афганські держави | |
.svg){kind=small} Імперія Хотакі— 1709-1738 рр. | |
 Дурранійськадержава — 1747—1823 рр. | |
| Емірат Афганістан — 1823—1929 рр. | |
| Королівство Афганістан — 1929—1973 рр. | |
| Республіка Афганістан — 1973—1978 рр. | |
| Демократична Республіка Афганістан — 1978—1992 рр. | |
| Північний Альянс — 1992—2001 рр. | |
| Ісламський Емірат Афганістан — 1996—2001 рр. | |
| Перехідна/транзитна адміністрація — 2001—2004 рр. | |
| Ісламська Республіка Афганістан — 2004—2021 рр. | |
| Ісламський Емірат Афганістан — з 2021 р. | |
Портал «Афганістан» |
Кандагарське ханство (перс. شاهزاده قندهار; 1818—1855 роки) — держава в Афганістані зі столицею в Кандагарі, яка утворилася в результаті розпаду Імперії Дуррані. З самого початку перебувало в зоні впливу афганських емірів з Кабулу. У 1830-х роках здобуло повну самостійність. Зрештою у 1855 році було приєднано до Афганського емірату.
Було важливим містом у часи держав Саффаридів та Назридів. Формування перших державних утворень навколо Кандагару відносять до початку XIV ст., коли занепала держава Ільханів, від якої відколовся Сістан на чолі з династією Міхрабанидів. У 1383 році Кандагарська область була підкорено Тамерланом, який передав її у 1392 році онуку-спадкоємцю Пір-мухаммеду, якою той зі смерті діда у 1405 році правив як самостійний володар.
У 1407 році після загибелі Пір-Мухаммеда напівнезалежний статус Кандагарської держави було ліквідовано. З 1470-х років стала центром намісництва в хорасанській державі Хусейна Байкари (з Тимуридів). Після занепаду останнього у 1508 році тут деякий час була столиця держави Аргунідів (до 1522 року). З середини XVI ст. Кандагарська область увійшла до складу імперії Великих Моголів. Згодом стала об'єктом боротьби між могольськими падишахами та перськими шах-ін-шахами.
У 1706 році внаслідок повстання мір-Вайс-хана з племені гільгеїв утворився Кандагарський емірат, який у 1709 році було визнано незалежним. У 1722 році представники панівної династії Хотакі стали також шахами Персії. Втім у 1729 році їх було повалено. У 1730-х роках Кандагар втратив незалежність, увійшовши до держави Надір Шаха.
У 1747 році емірат Кандагару відновив незалежність. Невдовзі став столицею Дуррайнійської імперії. У 1776 році столицю було перенесено до Кабула.
Після смерті в 1793 році Тимур-Шах Дуррані, володаря Дурранійської імперії, новим володарем став Земан-шах. Втім проти цього виступив його брат Махмуд-шах, намісник Герату. В цей час відбулося посилення гілки мухаммадзай племені Баракзай, очільник якої сардар Паїнда-хан став фактичним правителем Кандагару. Побоюючись цього, Земан-шах у 1799 або 1800 році наказав того стратити. Це призвело до переходу мухаммадзаї на бік Махмуд-шаха. 1801 року він захопив Кабул та повалив Земан-шаха. Проте втриматися на троні довго не зміг, оскільки вступив у конфлікт з племен бараказай: в результаті декілька разів його було повалено. Зрештою у 1818 році Дост Мухаммед хан Баракзай захопив Кабул, а в Кандгарі та Пешаварі затвердилися його родичі як напівнезалежні хани.
Втім з самого початку влада в Кандагарі не була сильною та стабільною, оскільки ханством стали правити декілька братів Дост Мухаммед-хана, який став еміром Афганістану. Їхні постійні суперечки між собою послаблювали державу. Разом з тим збільшувалося невдоволення централізаторською політикою Дост Мухаммед-хана. Це особливо позначилося у 1831—1837 роках, що завадило еміру Афганістану захопити Гератське ханство. Така політика призвела у 1839 році до зайняття Кандагару англійськими військами, які відновили на троні Шуджу-Шаха Дуррані (відомо як Перша англо-афганська війна). Останні також спиралися на допомогу Гератського ханства. Втім у 1842 році внаслідок послаблення Герату та потужне повстання в Кабільській та Кандагарській областях англійці відступили.
З 1840-х років держава, зберігаючи внутрішню самостійність у внутрішній політиці, дотримувалася союзу з еміратом Афганістану, підтримуючи його в усіх справах з огляду на небезпеку з боку Великої Британії. Разом з тим почали наступ на хазарійські племена бабалі, дайчупан та чура, які було змушено сплачувати данину (санг-я-буз). У 1855 році після смерті кандагарського володаря Кохан-Діль-хана, держава увійшла до складу Афганістану. Його сини вже були сардарами (намісниками) центрального уряду.
- Шерділ-хан (1818—1826)
- Пурділ-хан (1818—1830)
- Коханділ-хан (1832—1839), вперше
- ліквідація ханства англійцями
- Коханділ-хан (1842—1855), вдруге
- Tanner, Stephen (2002) Afghanistan: a military history from Alexander the Great to the fall of the Taliban Da Capo Press, New York, ISBN 0-306-81164-2
