Капуш Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капуш Олександр Васильович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження27 липня 1991(1991-07-27)
Українська РСР Українська РСР, Ужгород
Смерть6 лютого 2015(2015-02-06) (23 роки)
Україна Україна, Чорнухине
(загиблий у бою)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 128 ОГПБр
 15 ОГПБ
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
Командир відділення
Нагороди та відзнаки
Герой України
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капуш.

Олекса́ндр Васи́льович Капуш (нар. 27 липня 1991(19910727), м. Ужгород, Закарпатська область, УРСР, СРСР — 6 лютого 2015, смт Чорнухине, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2017, посмертно)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в місті Ужгороді на Закарпатті. 2006 року закінчив ужгородську загальноосвітню школу № 6 ім. В. Гренджі-Донського. Любов до військової справи з дитинства хлопцеві прививав його дідусь — Іван Іванович, свого часу він працював у 6-ій школі військовим керівником[2].

Вступив на військову службу за контрактом.

Старший механік-водій — командир гірсько-піхотного відділення гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.

З травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України, зокрема у боях за Луганський аеропорт.

Загинув 6 лютого 2015 року, під час бою в районі смт Чорнухине, зазнавши поранення осколком від гранати у скроню. Група розвідників, очолювана Олександром, обороняла позиції від переважаючих сил російських терористів. У найскладніший момент бою на групу зі сторони противника кинули гранату. Олександр прикрив собою товариша, а сам — загинув на місці[3]. Тоді ж біля Чорнухиного під час танкової атаки російських бойовиків загинули вояки 57-ї мотопіхотної бригади старший лейтенант Микола Карнаухов, старший солдат Віталій Іскандаров, солдати Олександр Мокляк й Євген Шверненко.

18 лютого з 23-річним воїном-захисником прощались в Ужгороді. Похований на кладовищі «Кальварія» на Пагорбі Слави[4][5].

Залишилися батьки Людмила Князівна та Василь Іванович й молодша сестра.

13 жовтня 2017 року, напередодні Дня захисника України, Президент України Петро Порошенко передав батькам Олександра Золоту Зірку Героя України.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 жовтня 2017, посмертно) — за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
  • Нагрудний знак «Дебальцеве-2015» (лютий 2017, посмертно)[6].
  • Почесний громадянин м. Ужгорода (вересень 2015, посмертно)[7].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У березні 2016 року розпорядженням голови Закарпатської ОДА вул. Мондока в Ужгороді перейменовано на вулицю Олександра Капуша[8].

У травні 2016 року, на будівлі ЗОШ № 6 м. Ужгород відкрили три меморіальні дошки загиблим випускникам школи, — Олександру Капушу, Віталію Постолакі та Сергію Мартину[2].

28 червня 2016 року, в Ужгороді на площі Віталія Постолакі встановили меморіальну гранітну плиту з прізвищами 18 загиблих воїнів АТО, серед яких й Олександр Капуш[9].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Указ Президента України від 12 жовтня 2017 року № 320/2017 «Про присвоєння О.Капушу звання Герой України»
  2. ↑ а б Три меморіальні дошки на честь полеглих бійців відкрили в Ужгороді [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Uzh Inform, 6 травня 2016
  3. ↑ Поблизу Чорнухіна на східному фронті загинув боєць з Ужгорода Олександр Капуш [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Закарпаття онлайн», 7 лютого 2015
  4. ↑ В Ужгороді трьох загиблих в АТО Героїв-городян дозволили ховати на Пагорбі Слави [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Закарпаття онлайн», 18 лютого 2015
  5. ↑ Зі сльозами на очах Ужгород прощається з бійцями, які загинули в зоні АТО (ФОТО) [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Мукачево.net», 18 лютого 2015
  6. ↑ В Ужгороді вшанували бійців-учасників виходу з Дебальцевого [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Газета «День», 18 лютого 2017
  7. ↑ Четверо загиблих бійців стали Почесними ужгородцями [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «ДеПо. Закарпаття», 11 вересня 2015
  8. ↑ В Ужгороді перейменували вулиці Джамбула, Краснодонців, Лавріщева та інші [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // 0312.ua Сайт міста Ужгорода, 18 березня 2016
  9. ↑ Непорушна пам'ять: в Ужгороді відкрили меморіал на честь загиблих захисників України [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Закарпатський кореспондент», 28 червня 2016

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 180
13 жовтня 2017 		Наступник:
Шаповал Максим Михайлович Пікус Євгеній Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Капуш_Олександр_Васильович&oldid=41397401