Координати: 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д. / 51.44861; 25.49444
Очікує на перевірку

Карасин (Прилісненська сільська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Карасин (Маневицький район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Карасин
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Тер. громада Прилісненська сільська громада
Код КАТОТТГ UA07040070050064535
Основні дані
Засноване 1566
Населення 732
Площа 2,234 км²
Густота населення 282,9 осіб/км²
Поштовий індекс 44612
Телефонний код +380 3376
Географічні дані
Географічні координати 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д. / 51.44861; 25.49444
Середня висота
над рівнем моря
164 м
Водойми озеро Тросне, озеро Святе
Місцева влада
Адреса ради 44612, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Карасин, вул. Центральна, 23а
Карта
Карасин. Карта розташування: Україна
Карасин
Карасин
Карасин. Карта розташування: Волинська область
Карасин
Карасин
Мапа
Мапа

CMNS: Карасин у Вікісховищі

Кара́син — село в Україні, у Прилісненській сільській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 632 осіб.

Історія села

[ред. | ред. код]
Озеро Тросне

Федор Сангушко володів селом Карасин, яке придбав у Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час майже повністю зникло. Риба і дичина були основними засобами для існування перших поселенців. Назва села походить від великого улову риби в озері, зокрема карася — Карасин. Перші згадки відносяться до середини XVI століття.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 651 особа, з яких 298 чоловіків та 353 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 628 осіб.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,84 %
російська 0,16 %

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Природи

[ред. | ред. код]
Озеро Святе

За два кілометри на північний захід від населеного пункту розкинулося мальовниче озеро Тросне. Влітку воно збирає на своїх берегах численну кількість відпочиваючих.

За 1 км на південь від озера Тросне знаходиться озеро Святе, неподалік якого розташована ботанічна пам'ятка природи «Болітце».

Архітектури

[ред. | ред. код]
Свято-Михайлівська церква

Духовну та архітектурну цінність становить Свято–Михайлівський храм. Церква збудована в 1691 році. Дерев'яна, тризрубна, одноповерхова. Дзвіниця прибудована у 1882 році. Храм і дзвіниця збудовані в єдиному стилі. До загального плану входить вівтар з прибудованою паламаркою, центральна частина храму, притвор із дзвіницею. Основною окрасою є неординарний купол. В інтер'єрі церкви дерев'яна декоративна різьба XIX століття. Тут також є стародавні ікони та церковні книги.

Вітряний млин

Неабияке зацікавлення у подорожуючих викличе вітряний млин. Млин був побудований відразу ж по закінченню німецько-радянської війни. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро — в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра.

У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Можливо, він знову буде діяти.

Археології

[ред. | ред. код]
Карасин-1, поселення одношарове доби неоліту

За 2 км на північний захід від села на західному березі озера Тросне (висотою до 1,5 м) виявлено сліди поселення епохи неоліту. Пам’ятку виявлено Г.В. Охріменком і Д.Я. Телегіним 1977 року. На круглому дюнному підвищенні площею 100х60 м (у шарі ґрунту 5–15 см) зібрано тонку неолітичну кераміку з рослинною домішкою, крем’яні знаряддя: скребки, проколки, сокирки та ін.

Пам’ятка датується серединою V тис. до н. е. Вона наполовину зруйнована під час будівництва дороги Луцьк–Дольськ.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кара́син // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.554
  • с. Кара́син-1 // Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область: Пам'ятки археології (Матеріали до "Зводу пам’яток історії та культури України") / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України.. – К., 2018. [Електронний ресурс] – 293 с.

Посилання

[ред. | ред. код]