Карасин (Прилісненська сільська громада)

село Карасин
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Камінь-Каширський район
Тер. громада	Прилісненська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07040070050064535
Основні дані
Засноване	1566
Населення	732
Площа	2,234 км²
Густота населення	282,9 осіб/км²
Поштовий індекс	44612
Телефонний код	+380 3376
Географічні дані
Географічні координати	51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	164 м
Водойми	озеро Тросне, озеро Святе
Місцева влада
Адреса ради	44612, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Карасин, вул. Центральна, 23а
Карта
	Карасин
	Карасин
Мапа
	Карасин у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Карасин.

Кара́син — село в Україні, у Прилісненській сільській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 632 осіб.

Історія села

Федор Сангушко володів селом Карасин, яке придбав у Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час майже повністю зникло. Риба і дичина були основними засобами для існування перших поселенців. Назва села походить від великого улову риби в озері, зокрема карася — Карасин. Перші згадки відносяться до середини XVI століття.

Люди

Богайчук Василь Панасович (1969—2024) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, помер 14 січня 2024 року.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 651 особа, з яких 298 чоловіків та 353 жінки.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 628 осіб.^[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	99,84 %
російська	0,16 %

Пам'ятки

Природи

За два кілометри на північний захід від населеного пункту розкинулося мальовниче озеро Тросне. Влітку воно збирає на своїх берегах численну кількість відпочиваючих.

За 1 км на південь від озера Тросне знаходиться озеро Святе, неподалік якого розташована ботанічна пам'ятка природи «Болітце».

Архітектури

Духовну та архітектурну цінність становить Свято–Михайлівський храм. Церква збудована в 1691 році. Дерев'яна, тризрубна, одноповерхова. Дзвіниця прибудована у 1882 році. Храм і дзвіниця збудовані в єдиному стилі. До загального плану входить вівтар з прибудованою паламаркою, центральна частина храму, притвор із дзвіницею. Основною окрасою є неординарний купол. В інтер'єрі церкви дерев'яна декоративна різьба XIX століття. Тут також є стародавні ікони та церковні книги.

Неабияке зацікавлення у подорожуючих викличе вітряний млин. Млин був побудований відразу ж по закінченню німецько-радянської війни. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро — в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра.

У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Можливо, він знову буде діяти.

Археології

За 2 км на північний захід від села на західному березі озера Тросне (висотою до 1,5 м) виявлено сліди поселення епохи неоліту. Пам’ятку виявлено Г.В. Охріменком і Д.Я. Телегіним 1977 року. На круглому дюнному підвищенні площею 100х60 м (у шарі ґрунту 5–15 см) зібрано тонку неолітичну кераміку з рослинною домішкою, крем’яні знаряддя: скребки, проколки, сокирки та ін.

Пам’ятка датується серединою V тис. до н. е. Вона наполовину зруйнована під час будівництва дороги Луцьк–Дольськ.

Примітки

↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

Кара́син // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.554
с. Кара́син-1 // Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область: Пам'ятки археології (Матеріали до "Зводу пам’яток історії та культури України") / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України.. – К., 2018. [Електронний ресурс] – 293 с.

Посилання

Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001-2] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-3] Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[1]

[2]

[3]