Перейти до вмісту

Каратай Зафер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Каратай Зафер
Народився2 жовтня 1958(1958-10-02) (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Анкара, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоТуреччина Туреччина
Національністькримський татарин
Діяльністьжурналіст, публіцист, кінорежисер, кінопродюсер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовтурецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
IMDbID 8711997 Редагувати інформацію у Вікіданих

Каратай Зафер (крим. Zafer Qaratay) — кримськотатарський турецький журналіст[1], публіцист[2], режисер-документаліст[3], постійний представник Меджлісу кримськотатарського народу в Турецькій Республіці[4], активний учасник кримськотатарського національного руху, почесний член кримськотатарського Спілки письменників, Турецької асоціації журналістів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 вересня 1958 року в селі Гюналан, яка була заснована кримськими татарами біля Анкари. Він завершив початкову і середню освіту в столиці Туреччини. У 1980 році закінчив Анкарську державну архітектурно-інженерну академію (Університет Газі, інженерно-архітектурний факультет). В 1985 році склав вступні іспити до факультету мови, історії та географії Університету Анкари.

З 1980 по 1982 рік працював в Міністерстві охорони здоров'я та соціальної допомоги Туреччини, а в 1984—1986 роках — в Департаменті якості і стандартів Міністерства промисловості і торгівлі. У 1985 році склав іспити на асистента продюсера державного телевізійного каналу Туреччини ТРТ, а вже в жовтні 1986 року почав працювати продюсером. У 1986—1989 роках готував музичні, розважальні та освітні програми. З 1989 року Каратай керував багатьма документальними програмами. Після роботи директором з освітньої культури і драматичних програм у ТРТ в 2000—2002 роках він повернувся до виробництва фільмів за власним бажанням. У березні 2004 року він був призначений директором ТРТ. У лютому 2008 року він подав у відставку з поста режисера, продовжив виробництво документальних фільмів.

З 1975 року разом з кримськотатарською громадою Анкари включився в кримськотатарський національний рух. У 1983 році він став одним з редакторів журналу «Емель», газети кримських татар. Писав багато статей щодо відродження національної боротьби кримських татар. Каратай один із засновників фонду Emel Qırım, створеного в 1986 році, займав посаду заступника голови ради директорів з моменту його створення, а також є президентом цього фонду з 1992 року і власником Emel Magazine[5][6].

Незважаючи на те, що журнал «Емель» перервав свою публікацію в Анкарі в період між 1998 і 2009 роками, він почав перевидаватися в Стамбулі з 2009 року, і особливо після окупації Криму. Журнал Емель і архів Фонду Emel Qırım зараз стали джерелами багатьох дослідницьких, наукових статей, студентських, дипломних та докторських дисертацій про Крим.

В червні 1991 року призначений компетентним головою представництва кримських татар Туреччини. Зафер Каратай виступив з численними лекціями, конференціями та семінарами, а також провів численні конференції для турецької молоді та неурядових організацій, виступав в університетах. В 2017 році отримав ступінь магістра з історії.

Він опублікував велику кількість статей по Криму, кримським татарам і проблемам тюркського світу. Разом з доктором наук професором Невзатом Ялчинташем і Мехметом Чіфтчігузелі працював над книгою «Крим. Гей, Красивий Крим!». На початку квітня 2019 року була опублікована книга «Киримоглу, народна боротьба»[3].

2012 року відзначений премією Першого Інформаційного конкурсу імені журналіста Кемаля Чапраза «Кращий продюсер року в області документального кіно» за фільм про Дженгіза Дагджи"[7].

Здійснює зустрічі з молоддю, на яких закликає не забувати про російську окупацію Криму[8].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Деякі фільми Зафера Каратай[3]:

  • «Народження Османської імперії» — 2000, премія Асоціації журналістів Туреччини, телевізійна премія імені Седата Сімаві, TV Award Branch, 13-й Міжнародний кінофестиваль в Анкарі.
  • «Исмаил Бей Гаспыралы» — 2001.
  • «Завоювання та завойовник» — 2003.
  • «Між свастикою і червоною зіркою» — 2005 (Генеральний радник).
  • Özü Türk — 2007 (Генеральний радник), премія Асоціації журналістів Туреччини, телевізійна премія імені Седата Сімаві, радіо-телевізійна премія.
  • Gamalı Haç ile Kızıl Yıldız Arasında[tr] — 2012
  • «Киримоглу: боротьба одного народу» (реж. — Каратай Зафер) — 2012[9].
  • «Дженгіз Дагджи. Документальний фільм» — 2011, премія «Документальний фільм року», 2012[10][11].
  • «Усна історія з Галілэм Іналджиком» — 1999.
  • «Кримський документальний фільм» — 1994.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України[12]
  • Нагрудний знак «За заслуги перед кримськотатарським народом» Земляцтва кримських татар (2019)[13]

Примітки та джерела

[ред. | ред. код]
Примітки
  1. Міжнародна конференція «Ісмаїл-бей Гаспринський — видатний син кримськотатарського народу». Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 24 листопада 2019.
  2. ЛЕКСИЧЕСКОЕ МНОГООБРАЗИЕ ПОЭЗИИ МЕМЕТА НИЯЗИ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2020. Процитовано 24 листопада 2019.
  3. а б в Zafer KARATAY YAZILARI [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] — Emel Gazetesi
  4. Зафер Каратай выступил в Бартынском университете[недоступне посилання]
  5. В Стамбуле провели вечер ко дню рождения Мустафы Джемилева (+фото)
  6. «Эмель» снова выходит в свет. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 24 листопада 2019.
  7. Зафер Каратай — продюсер року
  8. Зафер Каратай виступив в Бартинському університеті[недоступне посилання](рос.)
  9. Мустафа Джемилев снялся в документальном фильме. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 24 листопада 2019.
  10. Міжнародний конкурс документальних фільмів «Аль-Джазіра», Доха-Катар, фінальний показ. Квітень 2012
  11. Международный симпозиум Дженгіза Дагджи в перший рок його смерті, Крим, прем'єра фільму. 09/23/2012
  12. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  13. Награждение знаком «За заслуги перед крымскотатарским народом» в связи с празднованием священного праздника Курбан Байрам. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 24 листопада 2019.
Література
  • Кангієва, Е. Періодичні видання кримськотатарської діаспори в Туреччині / Е. Кангієва. — С.52-62.
Джерела