Перейти до вмісту

Російська окупація Криму

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Окупація Криму Росією (з 2014))
Ця стаття про окупацію Криму, що триває з 20 лютого 2014 року. Про анексію та військове вторгнення див. Анексія Криму (2014) та Російське збройне вторгнення в Крим (2014).
Російська окупація Кримського півострова та Севастополя
Мапа окупації Автономної Республіки Крим і Севастополя:
      Окуповано на поточний момент на 20 лютого 2014.
Дата20 лютого 2014 — дотепер
МісцеУкраїна Україна:
• Автономна Республіка Крим
• Севастополь
ОрганізаториРосія Росія
Учасники Збройні сили РФ
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Росі́йська окупа́ція Кри́мського піво́строва[1][2][3][4][5] — це поточна військова окупація та протиправне захоплення Російською Федерацією частини території України — Автономної Республіки Крим[6][7][3] і Севастополя і поширення на цих територіях військово-політичних, адміністративних, економічних і соціальних порядків. Окупація Криму стала частиною російської збройної агресії проти України.

Історія

[ред. | ред. код]

Початок окупації

[ред. | ред. код]
Докладніше: Окупаційні війська РФ в Криму
Облога і захоплення військових частин ЗСУ у АР Крим і Севастополі у березні 2014 року

У ніч проти 27 лютого 2014 року російські спецпризначенці захопили й заблокували Верховну Раду Криму і Раду Міністрів Криму. Представники так званого «ополчення Криму» за підтримки військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації захопили інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі й Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу в парламент Криму прийшла частина депутатів і проголосувала за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014 — у день президентських виборів в Україні. При цьому наявність кворуму сумнівна, оскільки на засідання не допустили ЗМІ.[8] Російський диверсант і терорист Ігор Гіркін в ефірі однієї з російських телепередач зізнався, що депутатів Верховної Ради Криму голосувати за рішення про відділення Криму від України насильно зганяли так звані «ополченці», а він особисто був одним з командирів цього «ополчення»[9]. Невдовзі двічі змінено дату референдуму: перенесено її спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також змінено формулювання питання — розширення автономії замінено на приєднання до складу Російської Федерації. Фактично обидва «альтернативні» питання були сформульовані так, що виключали приналежність Криму до України[10]. Водночас, за українським законодавством, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону може бути вирішене лише на загальнонаціональному референдумі. З огляду на це ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Російської Федерації Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України[11] Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації, ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ»[12].

Анексія Криму

[ред. | ред. код]
Докладніше: Анексія Криму (2014)

16 березня 2014 року відбувся незаконний «референдум про статус Криму», на якому, за російськими офіційними даними, 96,77 % жителів АРК та міста Севастополь проголосували за «возз'єднання» відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня в Георгіївській залі Московського Кремля Президент Російської Федерації Володимир Путін спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим і самопроголошеним «головою координаційної ради зі створення управління з забезпечення життєдіяльності Севастополя» Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Російської Федерації. 21 березня Рада Федерації прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня і закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим і міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Російською Федерацією.

27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід'ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували лише 11 країн (Білорусь, Болівія, Венесуела, Вірменія, Зімбабве, Куба, КНДР, Нікарагуа, Російська Федерація, Сирія та Судан), 58 країн утрималися, решта не брали участі в голосуванні.[13] Насильницьку анексію Криму не визнають Україна[14], Генеральна Асамблея ООН, ПАРЄ[15], ПА ОБСЄ; вона суперечить рішенню Венеційської комісії; російська ж влада трактує її як «повернення Криму в Російську Федерацію». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російського захоплення вважається тимчасово окупованою територією.

Блокада Криму

[ред. | ред. код]
Докладніше: Блокада окупованої Автономної Республіки Крим

Інцидент у Керченській протоці

[ред. | ред. код]
Докладніше: Інцидент у Керченській протоці

25 листопада 2018 року кораблі ВМС України у складі двох малих броньованих артилерійських катерів «Бердянськ» і «Нікополь» та рейдового буксира «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з порту Одеса на Чорному морі в порту Маріуполь на Азовському морі. Українська сторона заздалегідь поінформувала про маршрут відповідно до міжнародних норм з метою забезпечення безпеки судноплавства. У районі Керченської протоки їх зупинив російський танкер, що перегородив прохід під збудованим окупаційною владою Керченським мостом. Усупереч Конвенції ООН з морського права і Договору між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, прикордонні кораблі РФ (сторожові прикордонні катери типу «Соболь», ПСКР «Дон», катери типу «Мангуст», МПК «Суздалец») здійснили агресивні дії проти кораблів ВМС ЗСУ. Прикордонний корабель «Дон» здійснив таран українського рейдового буксира, в результаті якого пошкоджено головний двигун корабля, обшивку та леєрне огородження, втрачено рятувальний плотик. Диспетчерська служба окупантів відмовилася забезпечити право свободи судноплавства, гарантоване міжнародними угодами.[16][17] Усі три українські судна захопили росіяни. У полон потрапили 24 моряки, 6 із яких — поранені. В Україні того ж дня екстрено скликано засідання РНБО для обговорення введення воєнного стану. Наступного дня, 26 листопада, затверджено рішення про запровадження воєнного стану на 30 днів.

Російське вторгнення в Україну (2022)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Перелік атак на території Криму в ході російсько-української війни

Незадовго до початку переговорів прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков в інтерв'ю Reuters окреслив основні вимоги до України, однією з яких є визнання Криму російським.[18] Президент України Володимир Зеленський в етері телеканала ABC заявив, що готовий обговорювати питання Криму і Донбасу, але в складі України.[19]

29 березня 2022 року голова української делегації Михайло Подоляк запропонував вести переговори про статус АР Крим і Севастополя протягом 15 років.[20] Водночас і Москва, і Київ мають утримуватися від розв'язання цього питання воєнним шляхом протягом усього цього періоду. У свою чергу, Володимир Мединський зазначив, що це не відповідає позиції Російської Федерації.[21] Згідно з заявами Михайла Подоляка й Давида Арахамії після переговорів, Україна пропонувала заморозити питання статусу Криму на 15 років, пропонувала укласти міжнародний договір про гарантії безпеки, який би підписали й ратифікували всі країни-учасники як гаранти безпеки України.[22][23] Однак у травні 2022 року переговорний процес призупинено.[24]

Аеродром Саки, серпень 2022

9 серпня 2022 року на військовій авіабазі «Саки» в Криму прогриміли вибухи.[25] Унаслідок пожежі та вибухів на аеродромі, який використовувався як основна база ВПС Чорноморського флоту РФ, знищено від 7 до 11 літаків Су-24 і Су-30СМ.[26][27][28][29][30] 7 вересня 2022 року Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний заявив про ракетний удар по аеродрому.[31][32]

23 серпня 2022 року в онлайн-режимі через повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну відбувся другий саміт Кримської платформи. У заході взяли участь понад 60 учасників — керівників держав і міжнародних організацій. Вони зробили заяви на підтримку України.[33][34]

29 серпня 2022 року президент України Володимир Зеленський заявив, що російсько-українська війна закінчиться саме там, де почалась у 2014 році — виходом українських військ на державний кордон 1991 року, звільненням раніше окупованих територій України, в тому числі Донбасу й Криму, від російських загарбників.[35][36]

28 вересня 2022 року колишній командувач армії США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес заявив, що переконаний, що Збройним силам України вдасться відкинути російських військових на позиції 23 лютого до кінця цього року, а до середини 2023 року ЗСУ можуть увійти на територію тимчасово окупованої АР Крим.[37] 30 вересня 2022 року начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що «Україна повернеться в окупований Крим — це станеться зі зброєю і досить скоро. Звільнення Криму відбудеться не влітку, а до кінця весни, можливо, трохи раніше».[38]

6 жовтня 2022 року в адміністрації президента США Джо Байдена оцінили ймовірність звільнення Криму українськими військовими, зазначивши, що деокупація для України вже цілком можлива, тому такий сценарій розвитку подій уже не можна скидати з рахунків. Посадовець підкреслив, що темпи просування українських військових на Херсонщині дають надію на звільнення тимчасово окупованого Російською Федерацією півострова.[39]

11 жовтня 2022 року Кабінет Міністрів України оприлюднив дизайн поштової марки Укрпошти «Вибух на Кримському мосту»

8 жовтня на Кримському мосту в Керчі сталася пожежа, окупаційна влада півострова звинуватила Україну в підриві переходу.[40] Офіційний обліковий запис українського уряду в Твіттері написав у відповідь на пожежу «хворий опік» (англ. «sick burn»), а радник президента України Михайло Подоляк назвав збитки «початком».[41] У Міноборони України порівняли руйнування Кримського мосту зі знищенням крейсера «Москва»: «А що далі, росіяни?» (англ. «What's next, Russkies?»).[42][43] Російська влада в Криму звинуватила в тому, що сталося українську сторону.[44]

Глава окупованого Севастополя Михайло Развожаєв заявив, що вранці 29 жовтня 2022 року українські військові атакували кораблі Чорноморського флоту РФ і цивільні судна. За його словами, це була наймасштабніша атака безпілотників за всю історію війни, кораблі пошкоджені.[45][46] Міністерство оборони Російської Федерації звинуватило Королівський військово-морський флот у підготовці нападу на Севастополь, який нібито розташований в місті Очаків.[47][48] І Україна, і Сполучене Королівство відкинули російські звинувачення, а Сполучене Королівство заявило, що Російська Федерація «торгує неправдивими заявами епічного масштабу» (англ. «peddling false claims of an epic scale»).[49] Того ж дня Російська Федерація заявила, що припиняє участь у виконанні зернової угоди нібито через «теракт» у Севастопольській бухті.[50][51]

Після звільнення правобережної Миколаївщини, Херсонщини та міста Херсон у листопаді 2022 року Financial Times опублікували статтю, почилаючись на голову Українського центру безпеки та співпраці Сергія Кузана, у якій зазначили, що повернення міста Херсона дозволить Збройним силам України тримати під вогневим контролем три важливі дороги, зокрема до Криму, звідки росіяни постачають техніку та боєприпаси.[52][53] Трохи раніше, у листопаді 2022 року, адвокат та колишній військовий, який служив на Балканах, в Іраку та Афганістані, Френк Ледвідж для The Guardian заявив, що у вересні Головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний сказав, що вважає Крим «центром тяжкости» Росії, ключем до війни й усі військові показники переконливо свідчать, що метою наступного наступу України буде Крим.[54][55]

12 листопада 2022 року Бен Годжес заявив, що визволення Херсона відкрило для Збройних сил України шлях для контрнаступу на Маріуполь, Мелітополь та Крим:[56][57][58]

Незабаром HIMARS стрілятимуть із Херсона. Підступи до Криму в межах досяжности. Це послабить російську оборону, тоді як «ліве крило» контрнаступу до січня [2023] візьме Маріуполь та Мелітополь. Потім розпочнеться вирішальна фаза [південної] кампанії... звільнення Криму. Ракети ATACMS мали б негайний позитивний ефект проти російських баз у Криму.
Оригінальний текст (англ.)
HIMARS will soon be firing from Kherson. The approaches to Crimea are within range. This will degrade Russian defenses/LOC's while "left wing" of the counter-offensive takes Mariupol & Melitopol by January. Then begins the decisive phase of the campaign...liberation of Crimea.

3 грудня 2022 року стало відомо, що росіяни завезли пакувальний матеріал до центральних музеїв окупованого Криму й почали готувати колекції та експонати до вивозу в Російську Федерацію.[59][60]

19 січня 2023 року під час українського сніданку в Давосі Володимир Зеленський заявив, що метою України є деокупація всіх тимчасово захоплених Росією територій і закликав Західний світ надати для цього важке озброєння.[61][62][63]

Процеси

[ред. | ред. код]

Санкції

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015)

6 березня 2014 року був прийнятий перший етап санкцій, який містив призупинення переговорного процесу Євросоюзу і Російської Федерації про пом'якшення візового режиму та нової угоди про партнерство, крім того, під санкції підпадала група можновладців. Також був призупинений процес підготовки до майбутнього саміту G8, в якому мала брати участь Російська Федерація.

Економіка

[ред. | ред. код]
Докладніше: Економічні наслідки російської агресії проти України

Окупація Криму за перший місяць, березень 2014, коштувала російському ринку 179 млрд доларів. Ця цифра складається з відтоку капіталу в 33,5 млрд $, падіння капіталізації російських компаній на 82,7 млрд доларів на московській біржі і на 62,8 млрд $ — у Лондоні[64].

У 33,5 млрд доларів оцінює відтік капіталу з Російської Федерації за березень Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» (25,4 млрд доларів, витрачених в березні Банком Російської Федерації на підтримку курсу рубля, плюс позитивне сальдо рахунку поточних операцій в 8,1 млрд доларів). Більший відтік капіталу з Російської Федерації був тільки в жовтні та грудні кризового 2008 року — 54 млрд доларів і 45 млрд доларів відповідно. Ще 82,7 млрд доларів втратив російський ринок акцій. Саме на стільки за перші два тижні березня знизилася капіталізація компаній, папери яких входять в індекс ММВБ (індекс знизився на 14,35 %), підрахували експерти УК «Альфа-Капітал». Індекс RDX, в який входять на Лондонській біржі розписки російських компаній, просів за цей же час майже на 13 %, що в перекладі на гроші означає втрату в 62,8 млрд доларів, випливає з розрахунків «Альфа-Капіталу».

У результаті анексії Російською Федерацією в березні 2014 року зірвано курортний і посівний сезон в Криму.[65][66]

В квітні на території призупинила діяльність вся банківська система АРК, виникають постійні проблеми з паливом, ростом цін та курсом долара США, припинено виплати матерям при народженні дітей.[67]

В Ялті, Сімферополі і Севастополі припинили діяльність заклади швидкого харчування McDonald's.[68] Холдинг MTI, крупний дистриб'ютор комп'ютерної і оргтехніки, та володіє мережею магазинів взуття та одягу в Україні, закриває магазини брендового одягу Intertop в Криму.[69] Аеропорт Бельбек, розташований біля Севастополя не буде приймати міжнародні рейси, а буде обслуговувати виключно чартерні і бізнес-авіарейси.[70] 267 відділень Приватбанку[71] та 32 відділення Банку «Райффайзен» припинили свою роботу.[72] В середині травня 2014 року в Криму були зупинені всі вітрові (потужність — 63 МВт) та сонячні електростанції (267 МВт)[73].

У відповідь на дії Російської Федерації в Криму та на російське вторгнення в Україну громадськість відновила бойкот російських товарів. За різними даними, протягом весни 2014 року продажі російських товарів в Україні впали на 35—50 %.

Станом на вересень 2020 року заступник Генерального прокурора України оцінює збитки від окупації в 3,97 трильйона гривень[74]

Репресії в окупованому Криму

[ред. | ред. код]
Докладніше: Переслідування кримських татар російською окупаційною владою у Криму

Станом на 2017 рік, 18 українських активістів були викрадені під час окупації. З осені 2014 року жодного зі зниклих не знайшли в живих.[75]

Зміна демографії Криму

[ред. | ред. код]

Станом на 07.05.2014 з Криму на материкову Україну виїхали (не враховуючи військових) 7723 осіб[76] Це також визнали і міжнародні інституції, зокрема, Агентство ООН у справах біженців, яке оцінило кількість внутрішньо переселених осіб у 10 тисяч, більшість з яких — кримські татари, а третина — діти[77].

Серпневий звіт 2019 року Генерального секретаря ООН Антоніо Гутьєреса зазначає, що Російська Федерація порушує Женевські конвенції, свідомо переміщуючи людей з Російської Федерації до українського Криму, намагаючись цим змінити демографію півострова. За даними Олега Ніколенка, віце-голови Комітету ООН з питань інформації від східноєвропейської регіональної групи, російська влада також чинить тиск на тих осіб, які опираються окупації, з метою змусити їх покинути півострів. Водночас, у 2014—2018 роках, 140 тисяч російських громадян були переміщені до українського Криму, включно з військовослужбовцями і їх сім'ями, що становить понад 5 % приросту населення півострова.[78][79]

61. УВКПЛ зазначає, що, за даними судового реєстру Російської Федерації, в 2017–2018 роках суди в Криму ухвалили рішення про переміщення не менше 947 осіб, які вважаються іноземцями за законодавством Російської Федерації, включаючи переміщення 518 громадян України (468 чоловіків і 50 жінок). З загального числа осіб, переміщених в 2017–2018 роках, щонайменше 109 мешканців Криму були, за повідомленнями, «примусово виселені» правоохоронними органами Російської Федерації. В більшості випадків жертвами імовірно були громадяни України, які розглядалися Російською Федерацією як такі, що не мали права на проживання в Криму.

63. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, держава-окупант не має депортувати чи переміщувати частину свого власного цивільного населення на окуповану нею територію. Міжнародний Суд заявив, що це положення «забороняє ... будь-які заходи, що вживаються державою-окупантом для організації чи заохочення переселення груп свого власного населення на окуповану територію». За даними УВКПЛ, згідно зі статистикою Російської Федерації, за період 2014–2018 років 140198 осіб змінили реєстрацію за місцем проживання, вказавши замість регіонів Російської Федерації «Республіку Крим» чи місто Севастополь. Ці переміщення включають призначення працівників державного сектора з Російської Федерації в Крим, в тому числі 16 суддів у «Верховний суд Криму».

У листопаді 2019 року Таміла Ташева, представник президента України в АРК, повідомила, що за підрахунками правозахисних організацій, до Криму з Російської Федерації переселилося близько 500 тисяч осіб. Російська влада, за її словами, суттєво занижує ці показники, називаючи число у 280 тисяч. Вона також зазначила, що близько 25 тисяч кримських татар покинуло Крим від початку російської окупації.[80]

Станом на 2019 рік, за інформацією Мустафи Джемілєва, від моменту анексії Москва перемістила до півострова до 1 млн нових громадян. За оцінками українських ЗМІ, більшість переміщених пов'язані з процесами мілітаризації Криму — або є військовослужбовцями, або обслуговують інтереси військового угруповання.[81]

Кримінальні переслідування та порушення прав людини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список українських політв'язнів у Російській Федерації та в Криму

За даними Комітету захисту журналістів (CPJ), станом на 2019 рік, на Крим припадало понад половина ув'язнених журналістів з усіх журналістів, ув'язнених в Російській Федерації.[82]

Росія утримувала 7 журналістів під вартою, четверо з них — через їх роботу в окупованому Криму, де вони документували життя кримськотатарської меншини і напади Росії на неї.
— Комітет захисту журналістів, 11 грудня 2019. Звіт.

У жовтні 2019 року СБУ повідомляло, що ФСБ Російської Федерації змушує мешканців Криму протизаконно збирати інформацію щодо про-українських громадян для їх подальшого переслідування. Подібні пропозиції зазвичай отримують співробітники місцевих компаній-провайдерів інтернету. Подібну діяльність, зокрема, здійснював Дмитро Карелін, офіцер ФСБ, колишній офіцер СБУ, який в 2014 році зрадив українській присязі.[83]

1 листопада 2019 року Human Rights Watch повідомили, що російська влада здійснює призов чоловіків в окупованому Криму для служби в Збройних силах Російської Федерації. З моменту початку окупації Криму, російська влада призвала близько 18,000—18,900 осіб звідти, згідно з оцінками, заснованими на даних Міністерства оборони Російської Федерації. Щонайменше 3,300 чоловіків з Криму були призвані навесні 2019 року, що значно перевищує числа першої призовної кампанії 2015 року, коли було призвано 500 чоловіків. На осінній призов 2019 року російська влада планувала призвати близько 2,600 мешканців Криму (для порівняння, загальноросійський призов — 132,000 чоловіків). Human Rights Watch проаналізували десятки вироків Кримських судів, що стосувалися уникнення призову, і нарахувала 71 справу з 63 вироками у період 2017—2019 років. Реальне число подібних справ може бути більшим, оскільки не всі такі справи стали публічними. У більшості справ, з підзахисних було стягнуто штрафи у розмірі 5,000—60,000 рублів (77—1,000 USD). За російським законодавством, уникнення призову є кримінальним злочином, що карається штрафом чи позбавленням волі до 2 років. Міжнародне гуманітарне право містить пряму заборону, що не дозволяє Російській Федерації змушувати мешканців Криму до служби в її збройних силах:[84]

Як окупаційна влада, Росія не тільки не має права на військовий призов жителів у Криму, але й цей призов грубо порушує міжнародне право. Обтяжуючи це порушення, російська влада ще й здійснює кримінальне переслідування осіб, які відмовляються служити в її збройних силах.
— Г'ю Уїльямсон, директор відділу Європи і Центральної Азії Human Rights Watch. 1 листопада 2019.

У грудні 2019 року Харківська правозахисна група повідомляла про винесений вирок у 19 років позбавлення волі для 48-річного кримського татарина Мусліма Алієва.[85] Сфабриковані докази у його справі, а також у справах п'яти інших українських мусульман, стало підставою для Amnesty International визнати їх в'язнями сумління,[86] а організації Меморіал — політичними в'язнями.[87] У справі Алієва, його арешт 11 лютого 2016 року і страхітливий вирок, винесений 12 листопада 2019 року, за оцінкою ХПГ пов'язані з його релігійною незалежністю від Муфтія Криму. В той час як більшість кримських татар не визнає анексію, Муфтій Еміралі Аблаєв погодився на колаборацію із Москвою, за що отримав статус єдиного «правильного» ісламу в Криму, і, за наявною інформацією, зміцнював свої позиції, доносячи на тих, чию незалежність він розцінював як загрозу.[85]

13 грудня 2019 року Європейська комісія опублікувала доповідь, у якій зазначила, що ситуація із порушенням прав людини в Криму продовжує погіршуватися в порівнянні з 2018 роком. Систематичні репресії щодо осіб, які виступають проти де-факто влади, залишаються незмінними. Функціонування Кримськотатарського Меджлісу залишається забороненим з 2016 року російським законодавством, широкий спектр залякування і переслідування кримськотатарської спільноти продовжився. Арешти кримських татар та обшуки їх осель посилилися. Було наголошено також на обмеженнях у фундаментальних правах, включно зі здобуттям освіти.[88]

Офіс Управління Верховного комісара ООН з прав людини (OHCHR) продовжував отримувати достовірні звіти нелюдських умов у місцях обмеження волі в Криму. 8 вересня 2019 року були проведені російські місцеві «вибори» на протизаконно анексованому Кримському півострові.
— Європейська комісія, 13 грудня 2019. Звіт.

За даними Харківської правозахисної групи на 2019 рік, Російська Федерація використовує казаків як свідків і понятих під час кримінального переслідування в політичних справах.[89] Ірина Сєдова зазначає, що вони документували справи, в яких казаки, вриваючись до помешкань разом з поліцією, чинили тиск на активістів і допомагали фальсифікувати докази у справі.[90] Таким чином, руками парамілітарних угрупувань казаків робилися протиправні дії, яких уникала поліція.[89]

Станом на 21 грудня 2019 року, за даними Ольги Скрипник, голови Кримської правозахисної групи, за ґратами в Російській Федерації перебувало 88 політичних в'язнів з Криму.[91]

Мілітаризація Криму

[ред. | ред. код]

Станом на 2019 рік, Крим із курортно-аграрної території став зоною суцільної мілітаризації. За оцінками українських ЗМІ, РФ вичавлювала звідти будь-яку економічну активність, яка не вписувалася у стратегію «непотоплюваного авіаносця», і Крим все більше нагадував закриту зону на кшталт радянського Владивостока, непривітну для цивільних, орієнтовану на обслуговування військових.[81]

У листопаді 2019 року Міноборони РФ розробило проект постанови уряду з пропозицією підняти грошове забезпечення військовослужбовців за контрактом у Криму на 10 % у зв'язку з погіршенням кліматичних умов і загостренням екологічної обстановки. Причиною цього в Міноборони називають припинення Україною подачі на півострів дніпровської води по Північно-Кримському каналу.[92]

Оборонно-промисловий комплекс

[ред. | ред. код]

Російська Федерація незаконно привласнила на півострові 13 українських оборонних компаній, 8 з яких зараховано до реєстру російського ОПК. Зокрема, Феодосійська суднобудівна компанія «Море» увійшла до корпорації «Ростех», а Севастопольский авіаремонтний завод — до АТ «Гелікоптери Російської Федерації». Кремль привласнює й інші українські компанії, зокрема, Інститут аеропружних систем, розпочав приватизацію феодосійського «Судокомпозиту» та Євпаторійського авіаремонтного.[81]

Станом на 2019 рік, навіть попри посилену увагу окупаційної влади до ОПК, рівень завантаженості підприємств не перевищував 45 % і дедалі знижувався. Причиною називали міжнародні санкції, критичну залежність від державного оборонного замовлення і загальну невизначеність окупаційної влади щодо розвитку місцевої «оборонки». За оцінками українських ЗМІ, у Кремлі бояться глибоко інтегрувати її у внутрішні виробничі ланцюги, оскільки усвідомлюють системні ризики щодо існування Криму в окупаційному статусі. Прогнозується, що у 2021 році буде завершено більшість укладених кримськими підприємствами контрактів із Міноборони РФ, і станом на 2019 рік, за оцінками російських експертів, нові замовлення не плануються. До того, кримські оборонні підприємства, на відміну від «материкових», позбавлені доступних кредитних ресурсів через небажання російських банків співпрацювати з санкційними компаніями. Водночас, навіть сателіти РФ все частіше відмовляються купувати продукцію з анексованого Криму. У 2018-му вдвічі скоротився експорт сімферопольського заводу «Фіолент» до Білорусі, Казахстану, Азербайджану та Вірменії.[81]

Мілітаризація дітей Криму

[ред. | ред. код]

В окупованому Криму тривають процеси з мілітаризації дітей та молоді.

В жовтні 2019 року було повідомлено, що Російська Федерація завербувала 1500 дітей з Севастополя в Юнармію. Були повідомлення про примус: дитина відчувала тиск з боку школи і однолітків за відмову від вступу.[93]

НАТО і окупований Крим

[ред. | ред. код]

10 березня 2014 року представник НАТО повідомив[94][95]:

Рада НАТО в понеділок вирішила провести розвідувальні польоти AWACS над Польщею і Румунією в рамках зусиль НАТО у спостереженнях за кризою в Україні. Всі розвідувальні польоти проводитимуться тільки над територією Альянсу.
— Неназваний представник НАТО. 10 березня 2014

За неофіційними даними Текстів, безпілотники типу RQ-4A Global Hawk не менше, ніж 4 рази з'явилися над українською територією ще в березні 2015 року.[96]

З жовтня 2016 року, вилітаючи на завдання над Україною, розвідники RQ-4A Global Hawk почали вмикати транспондер, завдяки чому стали видимим на таких ресурсах, як Flightradar24.[96]

Політ 20 липня 2017 року мав відмінність — RQ-4A Global Hawk пролетів поблизу узбережжя Криму і подивився на Сочі, для цього він перебував в повітрі довше і виконав більш широке коле завдань.[96]

21 липня 2018 року літак Королівських Військово-повітряних сил Великої Британії Bombardier Global Express Sentinel R.1 з бортовим номером ZJ691 злетів з кіпрської авіабази Акротирі та проводив розвідку біля берегів окупованого Криму та Російської Федерації.[97]

15 січня 2019 року RQ-4B Global Hawk о 7:30 зайшов у повітряний простір України й через годину почав політ на Донбасі. Близько 15:30 він змінив курс і попрямував для виконання завдання поблизу окупованого Кримського півострова.[98][99]

О 07:40 29 червня 2019 року безпілотник ВПС США RQ-4A Global Hawk з бортовим номером 04-2021 і позивним FORTE10 злетів з авіабази НАТО Сігонелла в Італії, о 12:25 почав моніторинг лінії розмежування на Донбасі, а через 3,5 години він полетів до узбережжя Криму. О 19:55 того ж дня патрульний літак ВМС США P-8A Poseidon з бортовим номером 169 332 піднявся в небо з того ж полігону і попрямував до південних кордонів Криму. О 20:25 він побував в 32 км від берегової лінії в районі Севастополя.[100]

Приналежність Криму на картах

[ред. | ред. код]

Періодично набувають розголосу події щодо приналежності Криму на картах. Нью-Йорк Таймс у листопаді 2017 року назвав територію Криму спірною, чим викликав реакцію користувачів мережі і заяв МЗС.[101][102]

Держдума Російської Федерації дала Apple термін до 25 квітня 2019 року, а потім продовжила його до 10 травня з вимогою «усунення неточностей при відображенні географічної приналежності Криму і Севастополя в додатку». У травні Apple не відображала територіальну приналежність міст Криму у своїх додатках як з материкової України, так і з півострова. 27 листопада 2019 року на території Російської Федерації компанія Apple стала відображати Крим і Севастополь російськими. Голова комітету Держдуми Російської Федерації з безпеки і протидії корупції Василь Піскарьов заявив, що «Apple повністю усунула претензії Держдуми щодо показу Криму в своїх сервісах».[103] 29 листопада Представництво президента України в АР Крим звернулося до компанії Apple через позначення Криму «російським» в додатках.[104] 30 листопада прес-секретар компанії Труді Мюллер пояснила, чому позначили анексований Крим територією Російської Федерації та пообіцяли "глибше поглянути на політику маркування «спірних територій». За їх словами, Apple внесла зміни у свій додаток «Погода» тільки для російських користувачів через новий закон. Вона також наголосила, що компанія працює над вивченням того, як в майбутньому позначатиме «спірні території».[105][106]

Ми розглядаємо міжнародне право, а також відповідні закони США та інші внутрішні закони перш ніж ухвалювати рішення про маркування на картах. І вносимо зміни, якщо того вимагає закон.
— Прес-секретар Apple Труді Мюллер. 30 листопада 2019

У грудні на сторінці Apple у Facebook запустили флешмоб #CrimeaIsUkraine.[107][108]

Реакція

[ред. | ред. код]

Реакція України

[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 року виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов звернувся до Президента Російської Федерації Володимира Путіна «негайно припинити провокацію і відкликати військових з Автономної Республіки Крим» та зауважив, що разом зі США та Великою Британією Російська Федерація є гарантом недоторканості території України[109]. Крім того, Турчинов заявив, що Російська Федерація планує реалізувати у Криму «сценарій, який повністю аналогічний абхазькому», та ввела на територію України війська під виглядом навчань:

Під виглядом військових навчань Росія ввела війська в АР Крим. І не лише захопили парламент Криму, Кабмін Криму, вони пробують брати під контроль цивільні об'єкти, комунікації, пробують блокувати місця розташування українських військових[110].

1 березня 2014 року Меджліс кримськотатарського народу оголосив, що не визнаватиме новий кримський уряд та вважає, що усі питання між Російською Федерацією та Україною повинні вирішуватися на дипломатичній основі, а усі військові повинні повернутися до своїх гарнізонів з вулиць міст. Про це у своєму зверненні заявив голова фракції Курултай-Рух у кримському парламенті Рефат Чубаров[111]. Інший лідер Меджлісу народний депутат Мустафа Джемілєв 28 лютого заявив, що Меджліс формує загони для силової боротьби, котрі можуть бути підпорядковані силовим відомствам України у випадку окупації Криму російськими військами[112].

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюції № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України. Завершенням тимчасової окупації вважатиметься дата, з якої ця резолюція втратить чинність[113].

Реакція Російської Федерації

[ред. | ред. код]
Звернення Президента Російської Федерації
Авторалі на підтримку анексії Криму Російською Федерацією
Зовнішні відеофайли
Порівняння промов Путіна в 2014 році та Гітлера в 1939 році на передачі Шустер Live, 21.03.2014 року (рос. Сравнение речей Путина в 2014 году и Гитлера в 1939 году (Шустер Live, 21.03.2014))
Соромно бути росіянином (рос. Стыдно быть русским), 26 березня 2014

Реакція демократичної опозиції в Російській Федерації

[ред. | ред. код]

Російська інтелігенція у своїх оцінках російської агресії проти України розділилась на два табори. Як прихильники, так і противники цих дій висловили свою позицію прилюдно — у формі відкритих листів, інтерв'ю, статей у пресі, участі у вуличних маршах тощо.

Докладніше: Реакція російської інтелігенції на події в Криму (2014)

28 лютого 2014 року Андрій Макаревич, відомий рок-музикант, висловив своє бачення дій Російської Федерації в Криму[114]:

Такої свавільної пропаганди і такої кількості брехні я не пригадаю з найкращих брежнєвських часів. Та й з тим не порівняти: можливостей тоді було менше. Хлопці, ви чого домагаєтеся? Створення громадської думки для введення військ на територію суверенної держави? Відрубати Крим?

Оригінальний текст (рос.)
Такой разнузданной пропаганды и такого количества вранья я не припомню с лучших брежневских времен. Да и то не сравнить: возможностей тогда было меньше. Ребята, вы чего добиваетесь? Создания общественного мнения для ввода войск на территорию суверенного государства? Оттяпать Крым?

15 березня 2014 року за участю російської опозиції та відомих російських артистів відбувся «Марш миру» в підтримку України. Після чого, всіх артистів, що підтримали однодумців почали засуджувати їх колеги та влада Російської Федерації почала погрожувати відбиранням їхніх нагород і заслуг.

Міжнародна реакція

[ред. | ред. код]
Телефонна розмова Президента США Барака Обами з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним

Заяви урядів

[ред. | ред. код]
  • Туреччина МЗС Туреччини 27 лютого виступило з заявою, у якій висловилося у необхідності знаходження шляхів подолання кризи у рамках територіальної цілісності та конституційного ладу в Україні[115]. Задля сприяння стабілізації у Криму 1 березня автономію має намір відвідати Міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу[116]. 6 березня 2014 року МЗС Туреччини охарактеризувало можливий референдум в Криму як «небезпечний та неправильний крок».
  • Німеччина Канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила занепокоєння ситуацією, що склалася в Криму. За словами радника Меркель, вона наголосила на необхідності «утриматися від кроків, які б ставили під питання єдність України», крім того Канцлер мала телефонну розмову з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним, котрий повідомив, що поважає територіальну цілісність України[117].
  • Литва МЗС Литви наголосило на неприпустимості зовнішнього втручання у політичну кризу в Україні, назвало захоплення адміністративних будівель у Криму провокацією та закликало Росію відмежуватися від сепаратистських закликів у Криму[118]. Литовське МЗС також викликали посла Російської Федерації у Литві Олександра Удальцова, щоб висловити стурбованість ситуацією в Україні[119].
  • Білорусь Президент Білорусі Олександр Лукашенко висловився на підтримку територіальної цілісності України[120]. Проте сам він визнає де-факто чи де-юре Крим російською територією, аргументуючи це виною українських політиків, що вивели звідти українських військовослужбовців: «Ви цими діями просто здали Крим Росії.» — цитата О. Лукашенка в інтерв'ю С. Шустеру.
  • Швеція Прем'єр-міністр Швеції Фредрік Райнфельдт 2 березня в інтерв'ю Шведському радіо заявив: «Можна зрозуміти, що Росія діє через турботу про російську меншину в Криму та східній Україні, але не можна зрозуміти способу, яким вони це роблять. Звичайно, є методи проведення переговорів з українським урядом для заспокоєння ситуації.»[121] Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт назвав ситуацію у Криму тривожною та наголосив, що Російська Федерація зобов'язана вивести свої війська до узгоджених місць їхньої дислокації[122].
Реакція світового співтовариства на Кримську кризу
   Заклики до мирного врегулювання конфлікту
   Підтримка територіальної цілісності України
   Засудження дій Росії
   Засудження військової інтервенції Росії
   Підтримка дій Росії та/або засудження дій українського уряду
   «Визнання інтересів усіх сторін конфлікту»
   Україна
   Росія
   Позиція не визначена
Ми вкрай занепокоєні нестабільною ситуацією в Криму. Потрібно зробити все для зниження напруженості та розвитку діалогу між сторонами. Ми підтримуємо територіальну цілісність країни. Ми закликаємо всі сторони в Україні утримуватися від будь-яких дій, які могли б поставити під сумнів цю територіальну цілісність[124].
  • США Президент США Барак Обама застеріг Росію від військового втручання на територію України, зазначивши, що «будь-яке порушення суверенітету України та територіальної цілісності буде глибокою дестабілізацією, що не є в інтересах України, Російської Федерації чи Європи», та повідомивши про можливу відплату «за будь-яке військове втручання в Україні»[125].
  • США Директор ЦРУ Джон Бреннан 3 березня 2014 повідомив[126], що військова присутність Російської Федерації, включно з військовими, які проникли на територію Криму останніми днями, не перевищує дозволеної чисельності військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації на території України — 25 тисяч осіб, відповідно до Додатку № 2 [Архівовано 4 березня 2014 у Wayback Machine.] Угоди між Україною і Російською Федерацією «Про параметри поділу Чорноморського флоту» від 28.05.97., тому спецслужбам важко дати обґрунтоване підтвердження порушення Російською Федерацією договору, як це було попередньо заявлено представниками Адміністрації, тим більше маючи в Києві лише 2-3 працівників ЦРУ.
  • США в липні 2018 перед зустріччю президенті США і Російської Федерації Дональда Трампа та Володимира Путіна в Гельсінкі, американський президент допускав висловлювання, які свідчили про можливість перегляду в майбутньому політики США щодо невизнання спроби анексії Криму.
  • США 25 липня 2018 року, через десять днів після зустрічі президентів Держдепартаментом оприлюднена Кримська декларація (англ. Crimea Declaration) — документ у формі заяви для преси державного секретаря Сполучених Штатів Америки Майкла Помпео, в якому підтверджується невизнання анексії півострова Російською Федерацією та проголошується довгострокова політика щодо відмови визнання її претензій на територію, захоплену силою всупереч міжнародному праву.[127].
  • Європейський Союз Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд закликав сторони конфлікту вжити заходів щодо стабілізації ситуації відповідно до міжнародних угод[128].
  • Сербія Президент Сербії Томислав Николич підтримує сербських добровольців на боці сепаратистів.[джерело?]

Міжнародні структури

[ред. | ред. код]
У Вікіджерелах є
  • 1 березня 2014 року терміново скликана Рада Безпеки ООН висловила підтримку територіальної цілісності України і нагадала Російській Федерації про виконання міжнародних зобов'язань, у тому числі, і Будапештського меморандуму підписаного Російською Федерацією у 1994 році[129].
Мапа, що показує результати голосування за Резолюцію:
   За
   Проти
   Утрималися
   Відсутні
   Крим
Докладніше: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України
  • Білорусь Президент Білорусі Олександр Лукашенко висловився на підтримку територіальної цілісності України[120]. Проте сам він визнає де-факто чи де-юре Крим російською територією, аргументуючи це виною українських політиків, що вивели звідти українських військовослужбовців: «Ви цими діями просто здали Крим Росії.» — цитата О. Лукашенка в інтерв'ю С. Шустеру. Позиція Білорусі була розпливчастою до кінця 2021 року. Раніше вона включала коментарі білоруського президента Олександра Лукашенка, який, з одного боку, сказав, що «Україна має залишатися цілісною, неподільною, позаблоковою державою» і « Що стосується Криму, то я не люблю, коли цілісність і незалежність країни порушується», а з іншого боку сказав «Чи буде Крим визнаний регіоном Російської Федерації де-юре, не має особливого значення» і «Сьогодні Крим є частиною Російської Федерації, незалежно від того, визнаєте ви це чи ні, але факт залишається фактом».[132] Однак наприкінці листопада 2021 року ця позиція змінилася, оскільки Лукашенко зробив чіткі заяви на користь визнання Криму російським. Зокрема, він повідомив, що планує відвідати Крим, а це означало б визнання Білоруссю території частиною Росії, додавши: «Ми всі розуміли, що «де-факто» Крим – це Крим Росії. Після референдуму Крим став Росією. «де-юре» також».[133]
Декілька держав зробило заяви щодо визнання Криму частиною РФ:

Аналітика та оцінки

[ред. | ред. код]

Українські історики та політики передбачали подібний розвиток подій ще 2008 року, під час російсько-грузинської війни. Експерти вказували на те, що Російській Федерації потрібен лише привід для того, щоб почати анексію півострова. Саме таким приводом і стали події на Євромайдані.[143]

2 березня 2014 року у зверненні до Ради безпеки ООН, український посол Юрій Сергєєв закликав міжнародну спільноту «зробити все можливе», щоб зупинити російський акт агресії. Він наголосив, що число російських військ в Криму зростає «щогодини». Російський посол Віталій Чуркін сказав, що «холодніші голови мають взяти верх» і Захід має припинити нагнітання конфлікту, підбадьорюючи протестувальників. Посол США Саманта Пауер сказала сесії, що Російська Федерація, яка дозволяє використання сили, є «небезпечною і дестабілізуючою».[144]

2 березня 2014 року видання The Wall Street Journal вказало, що дії Путіна принесли загрозу війни у серці Європи вперше з часів Холодної війни.[145]

15 квітня 2014 року британський дипломат Чарльз Кроуфорд написав, що вважає, що Україна є пробним майданчиком Путіна в його планах відродження Російської імперії. Анексія Криму відбулася одразу, проте подальше завоювання України буде відбуватися методом «тисячі порізів».[146]

Заступник міністра закордонних справ України Данило Лубківський:[147]

У Крим Росія занесла цензуру, як хворобу, нетерпимість до меншин, обмеження свободи слова, несправедливе правосуддя, адміністративний тиск та залякування інакодумців.
— Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України, 8 липня 2014.

У листопаді 2014 року Андрій Ілларіонов, екс-радник президента РФ Путіна, стверджував, що планувати російське вторгнення почали задовго до самого звернення Януковича[148][149].

У січні 2017 року Ілля Пономарьов, російський політичний діяч, депутат Державної думи Російської Федерації (фракція «Справедлива Росія»), стверджував, що керівництво анексією Криму було доручено міністру оборони Сергію Шойгу і помічникові Володимира Путіна Владиславу Суркову.[150]

17 грудня 2019 року Міністерство закордонних справ України нагадало, що дії Російської Федерації в Криму та на Донбасі цілковито підпадають під визначення агресії відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1976 року:[151]

З 2014 року Україна незмінно кваліфікує міжнародно-протиправні дії Російської Федерації в Криму та на Донбасі як акт агресії. Ми чітко і послідовно доводимо, що такі дії РФ цілковито підпадають під визначення агресії відповідно до пунктів а), b), c), d), e) і g) статті 3 додатка до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) «Визначення агресії», ухваленої 45 років тому.

Після російського широкомасштабного вторгнення, 11 грудня 2022 року у Washington Post опублікували статтю, яка повідомляє, що Захід, хоч і підтримує Україну, побоюється, що будь-який український контрнаступ до Криму може підштовхнути Путіна до рішучих дій, потенційно навіть до використання ядерної зброї. Деякі західні чиновники сподіваються, що основою для дипломатичного завершення війни може стати угода про відмову України від Криму на користь Росії. Українці відкидають цю ідею як небезпечно наївну, тоді як росіяни кажуть, що не задовольняться тим, що вже мають. Також The Washington Post згадує нещодавнє інтерв'ю лорда Девіда Річардса, колишнього начальника штабу британської армії, у якому він заявив, що Україна ризикне ядерною війною, щоб поборотись за Крим: «Якщо втерти носа Путіну, він може зробити щось дуже дурне, — сказав він. — Він може використати тактичну ядерну зброю».[152] Рорі Фіннін, доцент кафедри українських студій Кембриджського університету, вважає, що компроміс щодо Криму малоймовірний:

Ідея про те, що якимось чином Україна повинна просто повернутися до статус-кво після 2014 року, безглузда, тому що все, що станеться, - це ще одна ескалація, - цитує його видання. - Важко уявити, що українці спокійно відмовляться від цієї території, знаючи, що це означає покинути мільйони людей. Моральна та геополітична ставка такої відмови є величезною.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року "Про Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя"» № 117/2021. Президента України. 24 березня 2021 року. Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021 року.
  2. ↑ Словник. Позиція Міністерства закордонних справ України щодо вживання термінології // Актуальні орієнтири державної політики щодо тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. — Київ : Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим / Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, 2020. — С. 9. Архівовано з джерела 23 березня 2022
  3. ↑ а б Анексія, окупація, «приєднання» Криму чи «встановлення контролю РФ» над Кримом – який термін правильний? / Чому словосполучення «анексований Крим», «анексія Криму» є не зовсім коректними? // Крим у контексті окупації: Q&A‑посібник для медіа. — Київ : Центр прав людини ZMINA — Кримська правозахисна група — Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, 2020. — С. 6-8. Архівовано з джерела 14 січня 2021
  4. ↑ Термін «анексія» хибний по відношенню до Криму і суперечить українському законодавству. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 20.11.2020. Архів оригіналу за 06.12.2020. Процитовано 20.01.2021.
  5. ↑ Тимчасово окуповані Автономна Республіка Крим та м. Севастополь, п.17 // Глосарій назв, термінів та словосполучень, які рекомендовано використовувати у зв’язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, м. Севастополь і окремих районів Донецької та Луганської областей. — Київ : Рада національної безпеки і оборони України, 2021. — С. 3.
  6. ↑ Рада уточнила дату початку російської окупації Криму — 20 лютого 2014 року [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня, 15 вересня 2015
  7. ↑ Президент підписав Закон, що визначає дату початку окупації Криму // ligazakon, 7 жовтня 2015, 15:20
    Президент підписав Закон, який визначає 20 лютого 2014 року як дату початку тимчасової окупації території України. Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
  8. ↑ ЗМІ: Рада АРК не може розглянути питання про всекримський референдум — у депутатів немає кворуму. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 15 квітня 2014.
  9. ↑ Гиркин признался, что депутатов Крыма насильно сгоняли голосовать за отделение от Украины, 24.01.15 [Архівовано 26 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Питання Кримського референдуму не залишають вибору — тільки вихід з України,- юрист. Еспресо TV, 6 березня, 2014. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 17 лютого 2015.
  11. ↑ Росія оголосила Україні війну [Архівовано 4 березня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда. — Субота, 01 березня 2014, 17:23.
  12. ↑ Турчинов доручив привести ЗСУ у повну бойову готовність. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  13. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 15 квітня 2014.
  14. ↑ Україна ніколи не визнає анексію Криму Росією — Яценюк. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
  15. ↑ ПАСЕ приняла резолюцию с осуждением аннексии Крыма Россией. www.unian.net. 9 квітня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2015.
  16. ↑ Російський корабель таранив буксир ВМС. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 25 листопада 2018. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  17. ↑ Російський корабель протаранив у морі буксир ВМСУ. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 25 листопада 2018. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  18. ↑ Russia no longer requesting Ukraine be ‘denazified’ as part of ceasefire talks. Financial Times. 28 березня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
  19. ↑ Video The Zelenskyy Interview: David Muir Reporting | ABC News Exclusive. ABC News (англ.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  20. ↑ Ukraine proposes talks on Crimea over the next 15 years. Ukrainska Pravda (англ.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  21. ↑ Russia says Ukraine willing to meet core demands, but work continues. Reuters (англ.). 30 березня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
  22. ↑ Sukhov, Oleg (29 березня 2022). Ukraine seeks security guarantees 'stronger than NATO's,' outlines other terms for peace deal with Russia. The Kyiv Independent. Процитовано 7 жовтня 2022.
  23. ↑ Украина предложила на 15 лет заморозить вопрос о статусе Крыма. Россия решила "кардинально сократить военную активность" на части фронта Главные итоги переговоров в Стамбуле. Meduza (рос.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  24. ↑ Zelensky's office confirms Ukraine-Russia peace talks suspended. news.yahoo.com (амер.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  25. ↑ Hayda, Julian (13 серпня 2022). Who was behind the explosions in Crimea? Ukraine and Russia aren't saying. NPR (англ.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  26. ↑ Russian warplanes destroyed in Crimea airbase attack, satellite images show. The Guardian (англ.). 11 серпня 2022. Процитовано 15 серпня 2022.
  27. ↑ Wesley Culp (13 серпня 2022). Someone Is Lying: Ukraine and Russia Tell Different Tales About Crimean Airbase Blasts. 19FortyFive (англ.). Процитовано 15 серпня 2022.
  28. ↑ Pérez-Peña, Richard (10 серпня 2022). Damage at Air Base in Crimea Worse Than Russia Claimed, Satellite Images Show. The New York Times. 0362-4331. Процитовано 15 серпня 2022.
  29. ↑ Jack Buckby (12 серпня 2022). Putin Is Angry: Ukraine Special Forces Were Behind Crimea Attack. 19FortyFive (англ.). Процитовано 15 серпня 2022.
  30. ↑ Gokul Pisharody (12 серпня 2022). Britain says Crimea blasts degrade Russia’s Black Sea aviation fleet. Reuters.
  31. ↑ Saky airfield: Ukraine claims Crimea blasts responsibility after denial. BBC News (брит.). 7 вересня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
  32. ↑ Ukraine’s General Staff confirms that air bases in Crimea were hit with Ukrainian missiles. Ukrainska Pravda (англ.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  33. ↑ Secretary General took part in Second Summit of Crimea Platform. www.coe.int (брит.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  34. ↑ admin (22 серпня 2022). The Second Crimean Platform Summit. GTInvest (амер.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  35. ↑ Zelenskyi: War started in Donbas and Crimea, it will end there. Slovo i Dilo (укр.) (опубліковано опубліковано 2022-08-30). 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
  36. ↑ Ukraine war must end with liberation of Crimea – Zelensky. BBC News (брит.). 10 серпня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
  37. ↑ JAV generolas: kitų metų viduryje Ukrainos kariuomenė bus Kryme. lrt.lt (лит.). 28 вересня 2022. Процитовано 6 жовтня 2022.
  38. ↑ Росія активно міняє склад населення анексованого Криму – представники України [Russia is actively changing the composition of the population of the annexed Crimea - representatives of Ukraine]. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 10 жовтня 2022.
  39. ↑ Oliphant, Roland; Coughlin, Con; Bowman, Verity (5 жовтня 2022). Ukraine could recapture Crimea as fleeing Russians continue to flounder. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 7 жовтня 2022.
  40. ↑ Crimean Bridge is on fire. Ukrainska Pravda (англ.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  41. ↑ Crimean bridge: Explosion is 'the beginning', says Zelensky adviser. BBC News (брит.). 8 жовтня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
  42. ↑ Key Bridge Linking Crimea to Russia Damaged as Truck Bomb Goes Off; Ukraine Says 'What's Next, Russkies?'. News18 (англ.). 8 жовтня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
  43. ↑ Міноборони про Кримський міст: "Що далі на черзі, росіяни?". Громадське радіо (укр.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  44. ↑ Взрыв на Крымском мосту. Движение остановлено. Часть автомобильного моста обрушилась. Это произошло на следующий день после дня рождения Путина. Meduza (рос.). Процитовано 8 жовтня 2022.
  45. ↑ Explosions in Crimea’s Sevastopol: Russia suspends ferry crossings in Sevastopol Bay. Ukrainska Pravda (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
  46. ↑ AFP (29 жовтня 2022). Russia Says Repelled Ukraine Drone Attack on Crimea Fleet. The Moscow Times (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
  47. ↑ Russia accuses British Navy of blowing up Nord Stream pipelines and launching an attack on Sevastopol. Ukrainska Pravda (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
  48. ↑ Russian Black Sea fleet repells alleged Ukrainian drone attack. RFI (англ.). 29 жовтня 2022. Процитовано 29 жовтня 2022.
  49. ↑ UK accuses Russia of 'peddling false claims' after Moscow blames Royal Navy for Nord Stream pipeline blasts. Sky News (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
  50. ↑ In response to the explosions in Sevastopol, Russia reportedly backed out of the “grain agreement”. Ukrainska Pravda (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
  51. ↑ Russia is suspending a Ukraine grain export that had helped bring down food prices (NPR)
  52. ↑ Після звільнення Херсона ЗСУ зможуть обстрілювати дороги в Крим – FT. Українська правда (укр.). Процитовано 13 листопада 2022.
  53. ↑ Military briefing: how Russia’s Kherson retreat changes Ukraine war. Financial Times. 10 листопада 2022. Процитовано 13 листопада 2022.
  54. ↑ Russia’s war is now focused and defensive. Ukraine must prepare for a tough winter | Frank Ledwidge. the Guardian (англ.). 8 листопада 2022. Процитовано 13 листопада 2022.
  55. ↑ Gazeta.ua (11 листопада 2022). "Війна Росії тепер зосереджена на обороні" - Френк Ледвідж. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 13 листопада 2022.
  56. ↑ 19:42 · 12 Nov 2022
  57. ↑ Генерал США Ходжес дав прогноз, коли ЗСУ деокупують Мелітополь та Маріуполь | Новини Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 13 листопада 2022.
  58. ↑ Генерал США спрогнозував, коли ЗСУ звільнять Мелітополь і Маріуполь. Слово і Діло (укр.). Процитовано 13 листопада 2022.
  59. ↑ Росіяни готуються вивозити експонати з музеїв Криму. babel.ua (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.
  60. ↑ У Криму помітили перші ознаки евакуації окупантів. ТСН.ua (укр.). 4 грудня 2022. Процитовано 4 грудня 2022.
  61. ↑ Will Reclaim "Our Land" Crimea: Ukraine President Volodymyr Zelensky. NDTV.com. Процитовано 19 січня 2023.
  62. ↑ "Our goal is to de-occupy all our territories" - Zelenskyi on the liberation of Crimea. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
  63. ↑ Give us heavy weapons - Zelensky made a categorical statement about the liberation of Crimea. 24 Канал (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
  64. ↑ Дорогой Крым: рынок заплатил $179 млрд за присоединение полуострова. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 9 квітня 2014.
  65. ↑ В России признали, что курортный сезон в Крыму сорван. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 10 листопада 2019.
  66. ↑ «УДАР»: В Крыму сорван туристический сезон и посевная — вот, что уже получили крымчане от военной интервенции. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 листопада 2019.
  67. ↑ Русский рай в Крыму пока отменяется. Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 10 листопада 2019.
  68. ↑ В Севастополе, Ялте и Симферополе закрыли «МакДональдс» — здоровее будем. Архів оригіналу за 5 квітня 2014. Процитовано 7 травня 2016.
  69. ↑ В Севастополе и Крыму закрывают брендовые магазины обуви и одежды: Intertop, Timberland, Zara, Armani Jeans. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 7 травня 2016.
  70. ↑ Аэропорт Бельбек в Севастополе будет принимать только чартерные и бизнес-авиарейсы. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 7 травня 2016.
  71. ↑ Пропало все. Бизнес уходит из Крыма, курортный сезон почти сорван. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 10 листопада 2019.
  72. ↑ Райффайзен банк закрывает филиалы в Севастополе и Крыму. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 7 травня 2016.
  73. ↑ У Криму зупинили всі сонячні та вітрові електростанції. [Архівовано 16 травня 2019 у Wayback Machine.] ZN.UA. 16.05.2014.
  74. ↑ Офіс генпрокурора оцінив збитки тимчасової окупації Криму як чверть економіки всієї України. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  75. ↑ Ті, що зникли. Під грифом «Невідомо» // Українська правда, 24 березня 2017
  76. ↑ На материковую Украину из Крыма уже выехали более 7 тысяч беженцев. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  77. ↑ ООН: в Україні вже 10 тисяч внутрішніх переселенців. Третина з них — діти. [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] Українська правда. Життя. 20.05.2014.
  78. ↑ UN acknowledges Russia's violation of Geneva conventions in Crimea. www.unian.info (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  79. ↑ Russia's replacement of population in occupied Crimea violates Geneva Convention - UN report ·. Euromaidan Press (амер.). 18 жовтня 2019. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  80. ↑ Half a million Russians resettled to Crimea. www.ukrinform.net (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  81. ↑ а б в г КРИМСЬКИЙ АРМАГЕДОН: ЧОМУ ПУТІН ПРОВОКУЄ НАТО УРАЗИТИ КРИМ РАКЕТНИМ УДАРОМ. defence-ua.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  82. ↑ Over half of journalists in jail in Russia arrested in occupied Crimea - CPJ. www.ukrinform.net (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  83. ↑ FSB coercing Crimea residents into gathering info on pro-Ukrainian locals. www.unian.info (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  84. ↑ Avenue, Human Rights Watch | 350 Fifth; York, 34th Floor | New; t 1.212.290.4700, NY 10118-3299 USA | (1 листопада 2019). Crimea: Conscription Violates International Law. Human Rights Watch (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
  85. ↑ а б Russia brings 19-year sentences against religious ‘dissidents’ to occupied Crimea. Human Rights in Ukraine. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  86. ↑ Urgent Action Update: Lengthy Jail Terms for Prisoners of Conscience (Russian Federation: UA 126.19). Amnesty International USA (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  87. ↑ Ялтинское дело о членстве в запрещённой «Хизб ут-Тахрир» | Правозащитный центр «Мемориал». memohrc.org. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2019.
  88. ↑ Human rights situation in occupied Crimea continues to deteriorate – EU report. www.ukrinform.net (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  89. ↑ а б Russia deploys ‘Cossacks’ as thugs and ‘witnesses’ in politically-motivated prosecutions in occupied Crimea. Human Rights in Ukraine. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  90. ↑ «Индульгенция от законов»: казаки как инструмент российской власти в Крыму. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  91. ↑ Human rights activist: 88 political prisoners still behind bars in Russia-occupied Crimea. www.unian.info (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  92. ↑ Міноборони РФ буде доплачувати 10% контрактникам за службу в Криму через нестачу води. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  93. ↑ Russia’s militarization of childhood hits new low in occupied Crimea. Human Rights in Ukraine. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 5 грудня 2019.
  94. ↑ НАТО готовит самолеты для наблюдения за ситуацией в Украине. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
  95. ↑ НАТО начнет разведывательные полеты над Польшей и Румынией | РИА Ново…. archive.is. 12 березня 2014. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 22 грудня 2019.
  96. ↑ а б в Над битвою. Як безпілотник США здійснює розвідку вздовж лінії фронту (карта маршрутів). ТЕКСТИ (англ.). Процитовано 22 грудня 2019.
  97. ↑ Літак НАТО проводить розвідку біля берегів окупованого Криму: фото маршруту. 24 Канал. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 22 грудня 2019.
  98. ↑ Стратегічний безпілотник ВПС США провів розвідку над Донбасом і біля Криму (фото). LB.ua. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  99. ↑ Безпілотник США здійснив розвідувальний політ над окупованими територіями. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  100. ↑ БПЛА США провели розвідку над Донбасом і біля берегів окупованого Криму. zik.ua (uk-UK) . Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  101. ↑ Козырева, Марина. «Если я угоню машину, она тоже будет спорной?» – из крымских сетей. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  102. ↑ The New York Times прокоментувала карту зі “спірним” Кримом. Українська правда. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  103. ↑ На території Росії компанія Apple стала відображати Крим і Севастополь «російськими». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  104. ↑ У Зеленського звернулися в Apple через позначення Криму «російським» у додатках. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  105. ↑ В Apple пояснили, чому позначили анексований Крим російським. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  106. ↑ Apple 'taking a deeper look' at map policies after calling Crimea part of Russia. Reuters (англ.). 29 листопада 2019. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  107. ↑ На сторінці Apple у Facebook запустили флешмоб #CrimeaIsUkraine. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  108. ↑ На сторінці Apple в Facebook запустили флешмоб #CrimeaIsUkraine через ситуацію з Кримом. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  109. ↑ Турчинов вимагає від Путіна припинити провокацію. BBC Україна. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  110. ↑ Турчинов: Росія почала абхазький сценарій в Криму. BBC Україна. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  111. ↑ Меджліс вимагає від військових піти з Криму. Дзеркало тижня. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  112. ↑ Меджліс готує загони для боротьби, - Джемілєв. Новий погляд. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  113. ↑ Стаття 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони „Крим“ та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 10 листопада 2019.
  114. ↑ Андрей Макаревич обратился к россиянам: Войну с Украиной захотели? [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] 01.03.2014 (рос.)
  115. ↑ Туреччина зробила заяву щодо Криму. Високий замок. 27 лютого 2014. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 1 березня 2014.
  116. ↑ Міністр закордонний справ Туреччини завтра прилетить у Крим. Високий замок. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 1 березня 2014.
  117. ↑ Меркель дуже занепокоєна подіями в Криму. УТР. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  118. ↑ Литва закликає Росію відсторонитися від сепаратистів у Криму. ТВі. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  119. ↑ Литва викликала посла Росії через Крим. BBC Україна. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  120. ↑ а б Дзеркало тижня: Лукашенко повідомив Кучмі про підтримку територіальної цілісності України. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 5 березня 2014.
  121. ↑ Swedish PM: Russian worries 'understandable' — The Local. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 3 березня 2014.
  122. ↑ Карл Більдт закликав Росію терміново повернути війська у Криму до місць. iPress. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 1 березня 2014.
  123. ↑ Глави МЗС Німеччини, Польщі і Франції стурбовані ситуацією в Криму. BBC Україна. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  124. ↑ Франція, Німеччина та Польща занепокоєні ситуацією в Криму. Телеканал новин 24. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  125. ↑ Обама застерігає Росію від застосування сили в Україні. День. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 березня 2014.
  126. ↑ CIA reportedly says Russia sees treaty as justifying Ukraine moves. LA Times (англ.). 3 березня 2014. Архів оригіналу за 25 квітня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  127. ↑ Трамп про ймовірність визнання США анексованого Криму частиною Росії: «Подивимося» / УНІАН, 30 червня 2018. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 29 липня 2018.
  128. ↑ Генсек Ради Європи закликав до деескалації ситуації в Криму. Укрінформ. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014.
  129. ↑ Радбез ООН висловила підтримку територіальної цілісності України і нагадала усім, зокрема Росії, про виконання міжнародних зобов'язань. Укрінформ. 1 березня 2014. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 1 березня 2014.
  130. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Українська правда, 27 березня 2014 р.
  131. ↑ Генеральна напівпідтримка [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] Українська правда, 27 березня 2014 р.
  132. ↑ Events; The Official Internet Portal of the President of the Republic of Belarus. President.gov.by. 23 березня 2014. Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
  133. ↑ AFP (30 листопада 2021). Lukashenko Says Crimea is Russian, Will Visit Peninsula With Putin. The Moscow Times (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
  134. ↑ Afghan president Hamid Karzai backs Russia's annexation of Crimea. The Guardian. 24 березня 2014. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  135. ↑ Eritrean, Burkina Faso leaders align with Russia, deny Putin's terrorist war. Архів оригіналу за 29 липня 2023. Процитовано 30 червня 2024.
  136. ↑ а б https://www.chathamhouse.org/2023/08/russia-africa-summit-fails-deliver-concrete-results
  137. ↑ Visiting Russia, Fidel Castro's Son Scoffs at U.S. Sanctions Over Crimea. The Moscow Times. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 30 листопада 2015.
  138. ↑ Vines, Alex; Amare, Tighisti (2 серпня 2023). Russia-Africa summit fails to deliver concrete results. chathamhouse.org. Chatham House. Процитовано 3 вересня 2023.
  139. ↑ Myanmar Regime Backs Russia's Invasion of Ukraine. The Irrawaddy. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
  140. ↑ Russian invasion of Ukraine 'justified', says Myanmar junta. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
  141. ↑ Nicaragua recognizes Crimea as part of Russia. Kyiv Post. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 30 листопада 2015.
  142. ↑ а б Gunmen Seize Government Buildings in Crimea. The New York Times. 27 лютого 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. Masked men with guns seized government buildings in the capital of Ukraine's Crimea region on Thursday, barricading themselves inside and raising the Russian flag after mysterious overnight raids that appeared to be the work of militant Russian nationalists who want this volatile Black Sea region ruled from Moscow.
  143. ↑ Крым, Донбасс, Порошенко: какие прогнозы оправдались после Евромайдана - BBC Ukrainian. bbc.co.uk. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 2015-2-17. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  144. ↑ Ukraine Tells Russia Invasion Means War // bloomberg.com (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 17 лютого 2015.
  145. ↑ Putin Declares War [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // The Wall Street Journal, 2 березня 2014 (англ.)
  146. ↑ Charles Crawford, Ukraine is a testing ground for Putin's plan to bring back a Russian empire (архів) // The Telegraph, 15.04.2014 (англ.)
  147. ↑ Росія принесла в Крим, як хворобу, цензуру, залякування та ксенофобію — МЗС. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  148. ↑ Іларіонов: Російські військові планували напад на Україну не менш ніж 11 років. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 17 лютого 2015.
  149. ↑ Мет Бабяк: Російський інсайдер каже, що Путін відкрито планував напад на Україну від 2003 року (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 17 лютого 2015.
  150. ↑ Илья Пономарев назвал двух кураторов захвата Крыма Россией. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 10 листопада 2019.
  151. ↑ МЗС: Дії РФ у Криму та на Донбасі підпадають під визначення агресії в резолюції ГА ООН. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  152. ↑ Відвоювання Криму Україною цілком імовірне - Washington Post. BBC News Україна (укр.). Процитовано 13 грудня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Російська окупація Криму

Публіцистика і аналітика

[ред. | ред. код]

Стрічки ЗМІ

[ред. | ред. код]

Публікації ЗМІ

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Криму&oldid=43817303