Карел Гуса

Карел Гуса
Карел Гуса
Основна інформація
Дата народження	7 серпня 1921[…]
Місце народження	Прага, Чехословаччина[…]
Дата смерті	14 грудня 2016[…] (95 років)
Місце смерті	Апекс
Громадянство	Чехія; США
Професії	диригент, трубач, композитор, музикознавець, музичний педагог
Освіта	Празька консерваторія
Вчителі	Надія Буланже і Ярослав Ржиткіd
Інструменти	труба
Жанри	класична музика
Magnum opus	Музика для Праги 1968, Concerto for Wind Ensembled, Al Fresco for Concert Bandd, Apotheosis of this Earthd і String Quartet No. 3d
Членство	Американська академія мистецтв та літератури
Заклад	Корнелльський університет
Нагороди	Пулітцерівська премія за музичний тівр (1969) Премія Гравемаєра за музичну композиціюd (1993) Honorary doctorate of the University of Floridad (2011) Грант Ґуґґенгайма

Карел Гуса (англ. Karel Husa, 7 серпня 1921(1921-08-07) , Прага — 14 грудня 2016(2016-12-14) , Апекс ) — чесько-американський композитор і диригент.

Лауреат Пулітцерівської премії за видатний музичний твір 1969 року та премії Гравемаєра за музичну композицію^[en] 1993 року^[14].

Біографія

Карел Гуса народився 7 вересня 1921 року у Празі. В ранньому дитинстві навчився грати на скрипці та фортепіано. Пройшовши випускний іспит у середній школі, в 1941 році Гуса вступив до Празької консерваторії, де навчався у Ярослава Ржиткі^[en] та відвідував курси диригування Метода Долежіла^[de] та Павела Дедечека.

Після закінчення Другої світової війни Гуса був прийнятий в аспірантуру Празької академії, де відвідував курси під керівництвом Ржиткі і закінчив їх у 1947 році. Потім продовжив вивчати композицію та диригування в Парижі. У 1947 році він навчався у Артура Онеґґера та Надії Буланже. Навчався диригуванню в Нормальній школі музики та Паризькій консерваторії^[15]. Його викладачами диригування були Жан Фурне^[en], Ежен Біго^[en] та Андре Клюйтанс^[en]. Він присвятив свою кар'єру композиції та диригуванню.

Міжнародну увагу до себе Гуса привернув в червні 1950 року після прем'єри його Першого струнного квартету. За цю роботу композитор отримав нагороду Лілі Буланже 1950 року та премію Фестивалю Білтовена 1951 року^[15]. Після цього композитор виступав перед Міжнародним товариством сучасної музики в Брюсселі (1950), на фестивалі в Зальцбурзі (1950), Дармштадті (1951) і Нідерландах (1952), а також на різних концертах у Німеччині, Франції, Швеції, Великій Британії, Швейцарії, Австралії та США. Інші композиції, написані Карелом Гусою під час його перебування в Парижі, включають Divertimento для струнного оркестру, Concertino для фортепіано з оркестром, Évocations de Slovaquie, Musique d'amateurs, Portrait для струнного оркестру, Першу симфонія, Першу сонату для фортепіано та Другий струнний квартет. Протягом цього періоду основним захопленням та інтересом композитора був стиль, на який в першу чергу впливали Вітезслав Новак, Леош Яначек, Бела Барток та Ігор Стравинський.

У 1954 році Карел Гуса іммігрував до США і став їх громадянином.

З 1954 по 1992 рік Гуса був професором Корнельського університету, займав кафедру музики Каппа Альфа. Серед композиторів, які навчались у Гуси, були Стівен Стакі^[en], Леонард Лерман^[en], Крістофер Роуз^[en], Джон Стенлі Хілліард^[en], Джеррі Амальдев^[en], Девід Конт^[en] та Байрон Адамс^[en]. Він також був викладачем Ітакського коледжу^[en] з 1967 по 1986 рік, а в 1977—1984 роках працював головним диригентом Каюгського камерного оркестру^[en]^[16]. Гуса написав Музику для Праги, твір на згадку про вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини в 1968 році, який став однією з його найвідоміших композицій. Його Третій струнний квартет отримав Пулітцерівську премію в 1969 році. В 1993 році Гуса став лауреатом премії Гравемаєра за музичну композицію^[en] за свій Концерт для віолончелі з оркестром. Він був національним меценатом Delta Omicron^[en], міжнародного професійного музичного братства. У 2012 році Гуса отримав почесний ступінь доктора образотворчих мистецтв в Університеті Луїсвілля^[en]. В останні роки Гуса проживав в Апексі, штат Північна Кароліна.

Гуса та його дружина Сімона були одружені протягом 64 років. У пари народилося чотири доньки: Аннет, Кетрін, Елізабет і Керолайн. Вдова та дочки пережили його^[16].

Празький симфонічний оркестр є головним виконавцем симфонічної спадщини Гуси в його рідній Чехії, оскільки він здійснив прем'єру або записав низку його композицій. Музика для Праги стала постійною частиною репертуару Празького симфонічного оркестру.

Композиції

Балет

Дата	Чеська назва	Англійська назва	Примітка
1974		Непохитний олов'яний солдат	для оповідача та оркестру за казкою Ганса Крістіана Андерсена
1976		Монодрама (портрет художника)	на замовлення балету Університету Батлера
1980	Trojské ženy	Троянські жінки	на замовлення Луїсвільського університету

Оркестрові твори

Дата	Чеська назва	Англійська назва	Примітка
1944	Předehra pro velký orchestr	Увертюра для великого оркестру	Op. 3
1944	Sinfonietta pro komorní orchestr	Сінфоньєтта	Op. 4; для камерного оркестру
1946–1947	Tři fresky pro orchestr	Trois fresques (три фрески)	Op. 7; для оркестру
1948	Divertimento pro smyčcový orchestr	Divertimento 1. Увертюра 2. Арія 3. Фінал	для струнного оркестру
1952		Musique d'amateurs, чотири легкі п'єси	для гобоя (або кларнета чи флейти), труби та струнного оркестру з ударними
1953	Portrait pro smyčce	Портрет	для струнного оркестру
1953	Symfonie č.1	Симфонія № 1
1955	Čtyři malé kusy pro smyčce	Чотири маленькі п'єси (Vier kleine Stücke)	для струнного оркестру (або солістів)
1956–1957		Фантазії 1. Арія 2. Каприччо 3. Ноктюрн	для оркестру
1960		Мозаїки	для оркестру
1963		Фреска	для оркестру; ревізія № 1 з фресок Труа (1946—1947)
1968	Hudba pro Prahu 1968	Музика для Праги	оригінал для симфонічного колективу
1971		Два сонети Мікеланджело	для оркестру
1979		Пастораль для струнних	на замовлення Американської асоціації викладачів струнних інструментів (ASTA)
1980		Сцени з «Троянок»	сюїта з балету
1983		Роздуми (Симфонія № 2)
1984		Симфонічна сюїта	для оркестру
1986		Концерт для оркестру
1990	Předehra «Mládí»	Увертюра «Молодість»	на замовлення Сіетлського молодіжного симфонічного оркестру
1996		Святкування фанфар	для оркестру
1997		Celebración	для оркестру

Твори для ансамблю

Дата	Чеська назва	Англійська назва	Примітка
1958	Divertimento pro žesťové a bicí nástroje	Divertimento	для мідних духових та ударних; розширення восьми чеських дуетів
1968	Hudba pro Prahu 1968	Музика для Праги 1. Вступ та фанфари 2. Арія 3. Інтерлюдія 4. Токката та Хорал	оригінальна версія для концертного колективу; також для оркестру
1970	Apoteóza planety země	Апофеоз цієї Землі 1. Апофеоз 2. Трагедія руйнування 3. Післямова	оригінальна версія для концертного колективу; також для хору та оркестру (1972)
1973	Al Fresco pro koncertní dechový orchestr	Al Fresco	для концертного колективу
1974, 1995	Divertimento pro dechové a bicí nástroje	Divertimento	для духових та ударних
1980	Fanfara pro žesťové a bicí nástroje	Фанфари	для мідних духових та ударних
1980	Intrady an interludia pro sedm trubek a bicí nástroje	Інтради та інтермедії для семи труб і ударних
1982	Koncert pro dechový ansembl	Концерт для духового ансамблю	лауреат першої міжнародної премії «Садлер», 1983 рік
1984	Smetanovská fanfara	Фанфари Сметани	для великого духового ансамблю
1996		Les Couleurs fauves (яскраві кольори)	на замовлення Північно-Західного університету
1996		Святкування Середнього Заходу	фанфари для 3-х духових та ударних ансамблів
2006	Gepard	Гепард	на замовлення духового симфонічного оркестру Луїсвільського університету

Концертні твори

Дата	Чеська назва	Англійська назва	Примітка
1949	Concertino pro klavír a orchestr	Концертіно для фортепіано з оркестром	Op. 10; також для фортепіанного та духового ансамблю (1984) або 2 фортепіано
1959	Poem pro violu a komorní orchestr	Поема	для альта та камерного оркестру (або фортепіано)
1967	Koncert pro altsaxofon a koncertní dechový orchestr	Концерт для альт-саксофона та концертного ансамблю	також для альт-саксофона та фортепіано
1961	Elegie a rondo pro altosaxofon a orchestr	Елегія та Рондо (Élégie et rondeau)	для альт-саксофона та оркестру (або фортепіано)
1965		Серенада	для духового квінтету зі струнним оркестром, ксилофоном та арфою (або духовим квінтетом та фортепіано)
1971		Концерт для духового квінтету зі струнним оркестром
1971	Koncert pro bicí nástroje a dechový soubor	Концерт для ансамблю ударних і духових
1973	Koncert pro trubku a koncertní dechový orchestr	Концерт для труби із духовим оркестром	також для труби та фортепіано
1987	Koncert pro varhany a orchestr	Концерт для органу з оркестром
1987	Koncert pro trubku a orchestr	Концерт для труби з оркестром	також для труби та фортепіано
1988	Koncert pro violoncello a orchestr	Концерт для віолончелі з оркестром	лауреат премії Гравемаєра за музичну композицію 1993 року
1992	Koncert pro housle a orchestr	Концерт для скрипки з оркестром

Примітки

↑ ^а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #119397315 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227
↑ ^а ^б Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
d:Track:Q107456632
↑ ^а ^б https://de.schott-music.com/karel-husa-1924
↑ list of students of Frédéric Chopin
d:Track:Q723387
↑ https://news.cornell.edu/stories/2016/12/composer-and-conductor-karel-husa-dies-95
↑ https://www.ithaca.edu/news/remembering-karel-husa-and-his-masterpiece-music-prague-1968
↑ https://www.windrep.org/Concerto_for_Wind_Ensemble_(Husa)
↑ https://www.windrep.org/Apotheosis_of_this_Earth
↑ https://www.pulitzer.org/winners/karel-husa
↑ https://artsandletters.org/academy-members/
↑ Remembering Karel Husa, 1993 Grawemeyer Award for Music Composition recipient (Пресреліз). 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
↑ ^а ^б Hartzell, Lawrence W. (January 1976). Karel Husa: The Man and the Music. The Musical Quarterly. 62 (1): 87—104. doi:10.1093/mq/lxii.1.87. JSTOR 741602.
↑ ^а ^б Daniel Aloi (16 грудня 2016). Composer and conductor Karel Husa dies at 95. Cornell Chronicle. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 17 грудня 2016.

Посилання

Інтерв'ю Карела Гуса, 11 лютого 1988. [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Карел Гуса у Г. Ширмера. [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]
Карел Гуса в Чеському музично-інформаційному центрі.
Карел Гуса в Sigma Alpha Iota.
Чиказький симфонічний оркестр, «З архівів», 15 грудня 2016. [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/119397315/_Record_#119397315]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #119397315 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-2] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13136"_data-entity-id="Q237227">[[:de:s:Brockhaus_Enzyklopädie|Енциклопедія_Брокгауз]]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q237227]]</div>-3] а ^б Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-4] а ^б Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q107456632">Архів_образотворчого_мистецтва_(Чехія)<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q107456632]]</div>-5] Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
d:Track:Q107456632

[[https://de.schott-music.com/karel-husa-1924_https://de.schott-music.com/karel-husa-1924]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-6] а ^б https://de.schott-music.com/karel-husa-1924

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13406463"_data-entity-id="Q723387">list_of_students_of_Frédéric_Chopin<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q723387]]</div>-7] st of students of Frédéric Chopin
d:Track:Q723387

[[https://news.cornell.edu/stories/2016/12/composer-and-conductor-karel-husa-dies-95_https://news.cornell.edu/stories/2016/12/composer-and-conductor-karel-husa-dies-95]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-8] ttps://news.cornell.edu/stories/2016/12/composer-and-conductor-karel-husa-dies-95

[[https://www.ithaca.edu/news/remembering-karel-husa-and-his-masterpiece-music-prague-1968_https://www.ithaca.edu/news/remembering-karel-husa-and-his-masterpiece-music-prague-1968]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-9] ttps://www.ithaca.edu/news/remembering-karel-husa-and-his-masterpiece-music-prague-1968

[[https://www.windrep.org/Concerto_for_Wind_Ensemble_(Husa)_https://www.windrep.org/Concerto_for_Wind_Ensemble_(Husa)]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-10] ttps://www.windrep.org/Concerto_for_Wind_Ensemble_(Husa)

[[https://www.windrep.org/Apotheosis_of_this_Earth_https://www.windrep.org/Apotheosis_of_this_Earth]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-11] ttps://www.windrep.org/Apotheosis_of_this_Earth

[[https://www.pulitzer.org/winners/karel-husa_https://www.pulitzer.org/winners/karel-husa]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-12] ttps://www.pulitzer.org/winners/karel-husa

[[https://artsandletters.org/academy-members/_https://artsandletters.org/academy-members/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-13] ttps://artsandletters.org/academy-members/

[Grawemeyer-14] Remembering Karel Husa, 1993 Grawemeyer Award for Music Composition recipient (Пресреліз). 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.

[Hartzell-15] а ^б Hartzell, Lawrence W. (January 1976). Karel Husa: The Man and the Music. The Musical Quarterly. 62 (1): 87—104. doi:10.1093/mq/lxii.1.87. JSTOR 741602.

[Aloi-16] а ^б Daniel Aloi (16 грудня 2016). Composer and conductor Karel Husa dies at 95. Cornell Chronicle. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 17 грудня 2016.

[1]

[2]

[4]

[6]

[3]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]