Каринтійська марка
Каринтійська марка — прикордонний округ (марка)[1] імперії Каролінгів, створений у 889 році. До того часу це було князівство чи герцогство, яким правили місцеві слов'янські (або напівслов'янські) князі, спочатку незалежно, а потім під Баварським, а згодом Франкським сюзеренітетом. Марка була поділена на графства, які після сходження каринтійського герцога на східно-франкському престолі були об'єднані в руках єдиної влади. У 976 році Каринтійська марка була піднесена до герцогства, і для його захисту створена нова Каринтійська марка (тобто марка, яка захищала вже Каринтійське герцогство), яка пізніше отримала назву Штирійська марка.
У 745 році незалежне слов'янське князівство Карантанія, під тиском аварської загрози підкорилася баварському герцогу Оділону, який сам був васалом франків[2]. Таким чином баварський кордон розширили, і син Оділона, Тасілон III, почав християнізацію слов'янських племен за Енсом[3]. У 788 році Карл Великий повністю інтегрував територію Каринтії (Карантанії) до складу Франкської імперії, зробивши її частиною розширеного Фріульського герцогства разом із Істрійською маркою. Під його керівництвом посилилась місіонерська робота, особливо через Зальцбурзьке архієпископство.
Між 819 і 823 роками корінне слов'янське населення підтримало Людевита Посавського в повстанні проти франкського панування[4]. У 827 році болгари напали на Каринтію, а в 828 році Людовик Благочестивий реорганізував Фріулі на чотири графства, два найпівнічніших з яких — Каринтію та Нижню Паннонію — було відокремлено від Італійського королівства та включено до складу Баварії. Людовик, король Баварії, незабаром реорганізував Каринтію у франкські графства[4]. Поділ Каринтії міг відбутися ще до 819 року або, можливо, одночасно з поділом Фріулі. До цього Каринтією все ще правили місцеві князі. Нова комітальна адміністрація була змішаною баварсько-слов'янською.
Територія залишилася в складі Баварського королівства Людовика. У 855 році Радбод, префект Східної марки, був скинутий за невірність, і Растислав Моравський повстав проти сюзеренітету Східної Франкії[5]. На місце Радбода Людовик призначив свого старшого сина Карломана (856). Карломан взяв під свій контроль інші східні краї, Каринтію та Паннонію, і в 858 році вів активну кампанію проти Растислава, змусивши його прийти до згоди. У 861 році маркграф Каринтії Пабо повстав разом зі своїми графами, і Карломан замінив його на Гундахара[5]. У 863 році Людовик, побоюючись синівського повстання, вторгся в Каринтію, домашню базу Карломана. Гундачар пішов до короля з великою армією, яку він отримав для командування обороною Шварци[6]. Отже, Карломан був схоплений і позбавлений своєї префектури, яка була надана Гундахару.
Коли Карломан примирився зі своїм батьком і став королем Баварії, він передав Каринтію своєму синові від каринтської наложниці Арнульфа. Арнульф переніс свою резиденцію до Моосбурга (Мосапурка), і Каринтійці ставилися до нього як до свого рідного герцога. Після того, як у 879 році Карломан став недієздатним через інсульт, Людовик Молодший успадкував Баварію та затвердив Арнульфа в Каринтії за угодою з Карломаном. Баварією, однак, більш-менш керував Арнульф.[7] Арнульф правив Баварією влітку та восени 879 року, поки його батько організовував його спадкоємство, а сам отримав «Панонію», за словами Annales Fuldenses[8], або «Карантанум», за словами Регіно Прюмського[9].
Після того, як Арнульф став королем усього Східного Франкського королівства, Арнульф створив Каринтійську марку, яка долучилась до Істрійської, Східної (Австрійської) та Карніольської (Крайнинської) марок. Найпівденніші марки, Каринтія та Карніола, були особливо сприйнятливі до мадярських набігів. У 901 році, лише через два роки після першого контакту із Західною Європою, Каринтію спустошили мадяри[10]. У 952 році Каринтія була передана Баварському герцогству, як і Карніола, Істрія та Фріулі[11].
Головними містами марки були Фрізах і Філлах. У X столітті[12] так звана Карантанська марка (званий «маршем Каринтії», тому що це був марш [тобто прикордонний район] Баварського герцогства, а пізніше Каринтійського герцогства) відколовся від Каринтії. Карантанська марка пізніше стала Штирійським герцогством. Єдиним відомим каринтійським маркграфом цього періоду — хоча відомо багато графів — був Марквард III, який був preses de Carinthia.
У 976 році імператор Оттон II зробив свого племінника Оттона I герцогом Баварським та відокремив від Каринтійського герцогства Каринтійську та інші марки. Він зробив Каринтію герцогством для луїтпольдинга Генріха, який діяв як свого роду «начальник прикордонної поліції», контролюючи Істрію, Фріулі та Карніолу (Крайну)[13].
- ↑ It is also known as a mark or margrav(i)ate, German Markgrafschaft.
- ↑ Reuter, 54.
- ↑ Reuter, 57.
- ↑ а б Reuter, 79–80. The region itself, however, did not rebel, as the lack of confiscatory repercussinons indicates.
- ↑ а б AF, 861 (p. 48 and n6).
- ↑ AF, 863 (pp 49–50 and n6).
- ↑ AF(M), 882 (p. 104 and n3).
- ↑ AF(B), 884 (pp 108–11).
- ↑ MacLean, 135.
- ↑ AF(B), 901 (p. 142).
- ↑ Semple, 42.
- ↑ Sources dispute whether before or after 955.
- ↑ Semple, 43.
- Semple, Ellen Churchill (1915). The Barrier Boundary of the Mediterranean Basin and Its Northern Breaches as Factors in History. Annals of the Association of American Geographers. 5: 27—59. doi:10.1080/00045601509357037.
- Reuter, Timothy (trans.) The Annals of Fulda [AF]. (Manchester Medieval series, Ninth-Century Histories, Volume II.) Manchester: Manchester University Press, 1992.
- Reuter, Timothy. Germany in the Early Middle Ages 800—1056. New York: Longman, 1991.
- MacLean, Simon. Kingship and Politics in the Late Ninth Century: Charles the Fat and the end of the Carolingian Empire. Cambridge University Press: 2003.
.svg){kind=small}