Карл Вальрад цу Зальм-Горстмар

Карл Вальрад цу Зальм-Горстмар
Карл Вальрад цу Зальм-Горстмар
нім. Karl Walrad Prinz zu Salm-Horstmar
Народився	8 січня 1901; Розендаль, Кесфельд, Мюнстер, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	2 серпня 1991 (90 років); Дюссельдорф, Німеччина
Діяльність	політик, офіцер
Військове звання	Оберст
Партія	Die Heimat
Батько	Отто II цу Зальм-Горстмар
Мати	Rosa Gräfin zu Solms-Baruthd
Брати, сестри	Marie Luise Prinzessin zu Salm-Horstmard, Philipp Franz Friedrich Conrad Wilhelm Chlodwigd і Friederike Juliane Prinzessin zu Salm-Horstmard
Нагороди
	Герб;
	; ; ;

Карл Вальрад Еміх Герман Болько Фрідріх, принц цу Зальм-Горстмар, вільд- і райнграф (нім. Karl Walrad Emich Hermann Bolko Friedrich Prinz zu Salm-Horstmar, Wild- Und Rheingraf; 8 січня 1911, замок Фарлар, Розендаль — 2 серпня 1991, Дюссельдорф) — німецький офіцер, оберст вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Представник давнього князівського роду, відомого з Х століття. Четвертий син князя Отто II цу Зальм-Горстмар (1867—1941), голови Вестфальського провінційного ландтагу, і Рози, уродженої графині цу Зольм-Барут (1884—1945).

1 жовтня 1936 року поступив на службу в 5-й кавалерійський полк «Генерал-фельдмаршал фон Маккензен». В 1939 році призначений командиром 4-го розвідувального ескадрону свого полку. Під час Другої світової війни призначений командиром 123-го розвідувального батальйону 123-ї піхотної дивізії, потім — 6-го терського козачого полку 1-ї козачої кавалерійської дивізії.

Після війни — член Національно-демократичної партії, з 1965 року — земельний голова НДП в Північному Рейні-Вестфалії.

Сім'я

У 1952 році одружився з Сусанною Янч, колишньою дружиною білефельдського промисловця Рудольфа Еткера, в якої вже були 4 дітей від першого шлюбу. 29 травня 1953 року в пари народилась дочка, принцеса Александра цу Зальм-Гостмар.

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Медаль «За Атлантичний вал»
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Лицарський хрест Залізного хреста (19 лютого 1942) — як ротмістр і командир 123-го розвідувального батальйону 123-ї піхотної дивізії.
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Кубанський щит
Відзнака для східних народів 2-го і 1-го класу в сріблі з мечами
Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 березня 1945) — як оберст і командир 6-го терського козачого полку 1-ї козачої кавалерійської дивізії.

Див. також

Людвіг Фердинанд цу Зайн-Віттгенштайн-Берлебург — чоловік сестри.

Література

Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7

Посилання

Біографічні відомості.

Примітки