Карл III Філіпп (курфюрст Пфальцу)
Карл III Філіпп | |
---|---|
курфюрст Пфальцу | |
курфюрст Пфальцу | |
Правління | 1716—1742 |
Попередник | Йоганн Вільгельм |
Наступник | Карл IV Теодор |
Інші титули | герцог Пфальц-Нойбургу герцог Юліх-Берг |
Біографічні дані | |
Релігія | католицька церква |
Народження | 4 листопада 1661 Нойбург-ан-дер-Донау |
Смерть | 31 грудня 1742 Мангайм |
Поховання | Мангеймський палац |
Дружина | Людовика Кароліна Радзивілл Тереза Любомирська Віоланта Терезія Турн-і-Таксіс |
Діти | 1 син і 5 доньок |
Династія | Віттельсбахи |
Батько | Філіпп Вільгельм |
Мати | Єлизавета Амалія Гессен-Дармштадтська |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Карл III Філіпп (нім. Karl III. Philipp von der Pfalz; 4 листопада 1661 — 31 грудня 1742) — 20-й Курфюрст Пфальцу, герцог Юліх-Берзький, пфальцграф і герцог Пфальц-Нойбург в 1716–1742 роках.
Походив з династії Рейнських Віттельсбахів, Цвайбрюкенської гілки. Четвертий син Філіппа Вільгельма, герцога Пфальц-Нойбургу, і Єлизавети Амалії Гессен-Дармштадтської. Народився 1661 року в Нойбург-ан-дер-Донау. Освіту здобув в єзуїтських колегіумах.
Був призначений для церковної кар'єри. У віці 14 років став каноніком Кельна. У 1677 році отримав посаду каноніка Зальцбургу, а 1679 року — Майнцу. Того ж року стає лицарем Мальтійського ордену. Водночас здобув військову освіту.
1684 року відмовився від церковної кар'єри, поступивши до імператорського війська. 1688 року оженився на удові Лювіга Бранденбурзького, отримавши як посаг Слуцьке князівство.
У 1691—1694 роках брав участь у Великій турецькій війні, за що отримав від імператора звання фельдмаршала. 1694 року стає кавалером Ордену Золотого руна.
1701 року в Кракові пошлюбив представницю польського магнатського роду Любомирських. У 1712 році був призначений губернатором Передньої Австрії з резиденцією в Інсбруку.
У 1716 році після смерті брата-курфюрста Йоганна Вільгельма успадкував трон Пфальцу. Спочатку мешкав в Дюссельдорфі. 1718 року пересилився до Гайдельсбергу. Розпочав тиск на кальвіністів, намагаючись проводити Контрреформацію. 1720 року переніс столицю до Мангайму задля зміцнення католицького впливу. Того ж року стає фундатором єзуїтського колегіуму в Мангаймі.
1724 року уклав з Максиміліаном II, курфюрстом Баварії, Клеменсом Августом, архієпископом Кельнським, Францем Людвігом, арїієпископом Трірським, Йозефом Карлом, пфальцграфом Зульцбаху, Йоганном Теодором, князем-єпископом Регенсбургу, Союз дому Віттельсбахів, спрямований на координацію дії в Європі. 1733 року фундував церков єзуїтів в Мангаймі.
На виборах імператора в січні 1742 року Карл III Філіпп підтримав кандидатуру Карла Альберхта Віттельсбаха, курфюрста Баварії. Для того, щоб об'єднати віддалені лінії династії Віттельсбахів 1742 року організув шлюб своєї онуки Єлизавети Августи з Карлом Теодором, пфальцграфом Зульцбаським, а її сестри Марії Анни — з баварським принцом Клеменсом Францем.
Помер в грудні 1742 року. Йому спадкував Карл Теодор, пфльцграф Зульцбаху.
Курфюрст зібрав у Мангаймі найкращих музик, яких сучасники нагородили званням «кращого оркестру Європи». Під керівництвом таких музикантів як Ян Вацлав Стаміц і Карло Груа, в оркестрі грали уславлені музики і композитори як Леопольд і Вольфганг Амадей Моцарти.
При дворі Карла III Філіппа працював художник П'єр Гудро.
1. Дружина — Людовика Кароліна, донька Богуслава Радзивілла, хорунжого великого литовського
Діти:
- Леопольдіна Елеонора Жозефіна (1689 — 1693).
- Марія Анна (1690–1692).
- Єлизавета (1693 — 1728), дружина пфальцграфа Йозефа Карла Зульцбаського.
- син (1695).
2. Дружина — Тереза, донька Юзефа Кароля Любомирського, маршалка великого коронного
Діти:
- Теофіла Єлизавета Франциска (1703—1705).
- Анна Єлизавета (1709—1712).
3. Дружина — Віоланта Терезія, донька графа Філіппа Вільгельма фон Турн-і-Таксіс
дітей не було
- Hans Schmidt: Kurfürst Karl Philipp von der Pfalz als Reichsfürst. Mannheim 1963. (370 S.)
- Karl Weich: Mannheim — das neue Jerusalem. Die Jesuiten in Mannheim 1720—1773. Mannheim 1997, ISBN 3920671171
- Ronny Baier: Pfalz-Neuburg, Karl Philipp von. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 21, Bautz, Nordhausen 2003, ISBN 3-88309-110-3, Sp. 1154—1160.