Карнотит
| Карнотит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cnt[2] |
| Хімічна формула | K₂(UO₂)₂(VO₄)₂·3H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 4.HB.05 |
| Dana 8 | 40.2a.28.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[3] |
| Просторова група | просторова група P2₁/ad[3] |
| Твердість | 2 |
| Колір риси | жовтий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Марі-Адольф Карно |
 Карнотит у Вікісховищі | |
Карнотит (рос. карнотит; англ. carnotite; нім. Karnotit m) — мінерал, водний уранованадат калію шаруватої будови.
Карнотит вперше був виявлений у «Шахті Раджа» поблизу Уравана в окрузі Монтроуз (штат Колорадо) у США та описаний у 1899 році французьким хіміком Шарлем Фріделем (1832-1899) та французьким гірничим інженером і мінералогом Едуардом Куменжем (1828-1902), які назвали мінерал на честь французького гірничого інженера та хіміка Марі-Адольфа Карно (1839–1920).
Хімічна формула: K2(UO2)2[VO4]2·3H2O.
Містить (%): K2О — 10,44; UO3 — 63,41; V2O5 –20,16; H2O — 5,99.
Сингонія моноклінна.
Спайність досконала.
Густина 4,46,
Твердість 2,0—3,75.
Колір жовтийб зеленувато-жовтий.
Блиск матовий з шовковистим полиском.
Вторинний мінерал урану та ванадію, який знаходиться переважно в осадових гірських породах, утворюється в зоні окиснення осадових родовищ. Знаходиться, зазвичай, у палеоканалах пісковика. Продукт зміни уранініту, монтрозеїту або давидиту.
Асоціація: тюямуніт, метатюямуніт, фольбортит, тангеїт, метаторберніт, россит, г'юетит, інші U–V оксиди, гіпс, барит.
Найбільші скупчення карнотиту відомі в районі плато Колорадо (США).
Крім того, відомий із сотень локацій у США (в штатах Колорадо, Юта, Нью-Мексико, Арізона), в Австралії (Північні території, родовища в Західній та Південній Австралії), у Ферганській долині (Киргизстан).
Карнотит в Україні зустрічається у альбітитах Українського щита[4]
Типові зразки: Університет Колорадо, Боулдер, Колорадо, 2218; Гарвардський університет, Кембридж, Массачусетс, США, 106253.
Основні методи вилучення з руд: радіометрична сепарація і гідрометалургійна переробка.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Fomin Yu.O., Demikhov Yu.M., Verkhovtsev V.G., Dudar T.V../ Geochemistry of Technogenesis 2 (2019) 106-118
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карнотит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Карнотит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Carnotite \ Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/carnotite.pdf
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 1043–1045.
- Webmineral [Архівовано 11 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Univ. of Virginia
- Mineral Galleries
- Mindat.org [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.]
