Перейти до вмісту

Картулярій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Картулярії)
Картулярій Санліса
Лозаннський картулярій
Лозаннський картулярій у розгорнутому вигляді
Сторінка картулярія Кемперле

Картулярій (лат. charta — грамота)[1][2] — збірка середньовічних копій грамот, хартій, актів[3][4]. Переписаний картулярій був іноді зі скороченнями та вставками (інтерполяціями), і у середньовічній Європі юридично оформляли земельні дарування на користь церкви, майнові та особисті відносини між церковними і світськими установами або особами. Іноді картулярій — це копія угоди між світськими особами, копія королівського указу[5]. Картулярії складалися з VII до XIV ст. у великих монастирях латинською мовою[6].

Історія

[ред. | ред. код]

Найраніший з картуляріїв, який зберігся, є Картулярій Вальпуести[en] XII століття[7], хоча перші відомі західноєвропейські картулярії датуються першою половиною IX століття. Так у ІХ ст. були складені картулярії Клюнійського абатства (початок ІX ст.), Сен-Галленского абатства (друга половина ІX ст.), але вони не збереглися[8]. Також до найдавніших належать Супетарський картулярій (XII ст. монастиря св. Петра у Супетарі[9]), картулярії Санського абатства, Сен-Бертенського абатства[en], Фульдського абатства, Редингського абатства[en], Сен-Вікторського абатства.

У період Меровінгів картулярії поширені були переважно у Галлії, до середини ІX ст. картулярії застосовуються майже по всій території імперії[10].

Картулярії складалися при монастирськях латинською мовою[11], були написані канцелярським письмом[12]. Найдавніші картулярії виготовляли з пергаменту, а новіші – з паперу.

Список картуляріїв

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кеда М.К. Практикум з історії Середніх віків країн Європи та Америки. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2011. – 264 с. ISBN 978-966-2482-70-6
  • Ángel Riesco Terrero, José María de Francisco Olmos, Manuel Barrero Acedo. Vocabulario científico-técnico de paleografía, diplomática y ciencias afines. Barrero & Azedo. 2003. ISBN 978-84-933156-0-3 (ісп.)
  • Elena E. Rodríguez Díaz. Los cartularios en España: problemas y perspectivas de investigación. La escritura de la memoria: los cartularios (Universidad de Huelva): 13-36. 2011. ISBN 978-84-92944-00-2 (ісп.)
  • Olivier Guyotjeannin, Laurent Morelle, Michel Parisse. Les cartulaires. Actes de la table ronde organisée par l’École nationale des chartes et le GDR 121 du CNRS (Paris, 5-7 décembre 1991), Paris, Librairie Droz et Librairie H. Champion, 1993 (фр.)
  • Daniel Le Blévec. Les Cartulaires méridionaux, Publications de l’École nationale des chartes, coll. Études et rencontres, 2006 ISBN 9782357231214 (фр.)
  • Raymond Clemens, Timothy Graham. Introduction to Manuscript Studies. Ithaca: Cornell University Press, 2008. (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Картулярій / В.Д. Гапотій, Я.В. Попенко. Термінологічний словник-довідник з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн». Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Мелітополь, 2013. 228 с.
  2. ↑ Артем Орел. Словник чужомовних слів т. 1 (А-К)
  3. ↑ Картулярій Орфографічний словник української мови
  4. ↑ Картулярії Словник іншомовних слів
  5. ↑ Стеценко H.C. Розвиток земельного законодавства країн Західної Європи періоду Середньовіччя
  6. ↑ Беззубенко А.В. Історія середніх віків (V – XV ст.). Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять. Х.: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2021. 106 с.
  7. ↑ Місце, де народилася іспанська писемність. BBC
  8. ↑ Record-Keeping in Eleventh-century Worcester (англ.)
  9. ↑ Хорватія в VII – на початку ХIII ст. Хорвати між Франкською та Візантійськими імперіями. Виникнення незалежної держави Трпимировичей.
  10. ↑ Історія середніх віків. Практикум. Частина І: навч. посібник / В.В. Гордієнко, Г.М. Гордієнко, І.І. Кривошея. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр «Візаві», 2013. – 576 с.
  11. ↑ Микитенко О.В. Зародження і становлення французької доктрини міжнародного права (ХІІІ – середина XVII ст. Науковий вісник публічного та приватного права. Випуск 1, 2022
  12. ↑ Канцелярське письмо. Енциклопедичний словник класичних мов / Л.Л. Звонська, Н.В. Корольова, О.В. Лазер-Паньків та ін.; За ред. Л.Л. Звонської – 2-ге вид. випр. і допов. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2017. – 552 с. ISBN 978-966-439-921-7
  13. ↑ Maurice Caillet. Les évêques et le diocèse de Carpentras au XIIIe siècle, thèse d'École des chartes, 1935. (фр.)
  14. ↑ François Châtillon. Custodite sicut scitis. À propos du Cartulaire d’Apt, Revue du Moyen Âge latin, T. 24, 1978. (фр.)
  15. ↑ G. Levi, L. Allodi. Il regesto sublacense del secolo XI, Roma 1885. (італ.)
  16. ↑ Reiner Nolden. Das Goldene Buch von Prüm. – Liber aureus Prumiensis.
  17. ↑ Cartulaire de l'Abbaye Notre-Dame de la Roë (фр.)
  18. ↑ P. Amargier. Cartulaire de Trinquetaille. Publications universitaires des lettres & sciences humaines d’Aix-en-Provence, 1972 (фр.)
  19. ↑ Jean-Daniel Morerod. Lausanner Chartular. Historisches Lexikon der Schweiz.
  20. ↑ Emanuele Curzel. Codex Wangianus: I cartulari della Chiesa trentina (secoli XIII-XIV), Il Mulino, 2007, ISBN 978-88-15-11991-9 (італ.)
  21. ↑ Robert Le Roy. Petit atlas de Quimper au Moyen Âge: Quimper aux XIIIe et XIVe siècles d'après les cartulaires de l'église Saint-Corentin, Bulletin de la Société archéologique du Finistère, 2002 (фр.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Картулярій
Середньовіччя Це незавершена стаття про Середньовіччя.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Картулярій