Катерина Лотаринзька (1585–1618)

Катерина Лотаринзька
Катерина Лотаринзька
фр. Catherine de Lorraine
	Катерина Лотаринзька
герцогиня-консорт
Початок правління:	1 лютого 1599
Кінець правління:	18 березня 1618
Попередник:	Генрієтта Клевська
Наступник:	Ізабелла Клара Австрійська
Дата народження:	1585
Місце народження:	невідомо
Країна:	Неверу та Ретелю
Дата смерті:	18 березня 1618
Місце смерті:	Париж
Поховання	Неверський собор
Дружина:	Карл I Ґонзаґа-Неверський
Діти:	Франсуа, Шарль, Фердинанд, Марія Луїза, Бенедетта, Анна Марія
Династія:	Ґізи, Ґонзаґа
Батько:	Шарль де Гіз
Мати:	Генрієтта Савойська-Війяр

Не плутати з Катериною-Марією Лотаринзькою.

Катерина Лотаринзька, також Катерина Майєннська, (фр. Catherine de Lorraine, Catherine de Mayenne), ( 1585 — 18 березня 1618) — французька принцеса з роду Ґізів, бічної гілки Лотаринзького дому, донька герцога Майєннського Шарля де Ґіза та Генрієтти Савойської-Війяр, дружина герцога Неверу та Ретеля Карла I.

Життєпис

Катерина народилась близько 1585 року. Вона була третьою дитиною та старшою донькою в родині герцога Майєннського Шарля де Ґіза та його дружини Генрієтти Савойської-Війяр. Її батько в цей час був правителем Бургундії.

Дівчинка мала старших братів Генріха та Шарля Еммануеля, а також в сім'ї зростала донька Рената. Від першого шлюбу матері із Мельхіором де Пре, сеньйором де Монпеза, Катерина мала двох зведених братів та двох сестер.

У грудні 1588, після загибелі свої братів Генріха та Людовіка де Ґізів, Шарль де Ґіз став главою Католицької ліги. Воював на її чолі із Генріхом Наваррським. У 1595 році уклав із ним мир, втративши губернаторство над Бургундією, натомість отримавши фортеці Суассона, Сорра та Шалон-сюр-Сона, губернаторство в Іль-де-Франс та грошову компенсацію.

У віці 14 років Катерина була пошлюблена із 18-річним герцогом Неверу та Ретеля Карлом I з роду Ґонзаґа. Весілля відбулося 1 лютого 1599 в Суассоні. Благочестиве життя подружжя вважалося зразковим. У пари народилося троє синів та три донькиː

Франсуа (1606—1622) — спадкоємець герцогств Неверу та Ретелю, одруженим не був, дітей не мав;
Шарль (1609—1631) — герцог Майєнну у 1621—1631 роках, був одруженим з Марією Ґонзаґа, мав двох дітей;
Фердинанд (1610—1632) — герцог Майєнну та Егійонн у 1631—1632 роках, одруженим не був, дітей не мав;
Марія Луїза (1611—1667) — дружина короля Речі Посполитої Владислава IV, згодом — наступного короля Яна II Казимира, мала сина та доньку від другого шлюбу;
Бенедетта (1614—1637) — черниця, абатиса монастиря Авене-Валь-д'Ор;
Анна Марія (1616—1684) — була таємно одружена із Генріхом II де Гізом, згодом — з графом Едуардом Пфальц-Зіммернським, мала трьох доньок від другого шлюбу.

Герцогиня брала активну участь в адмініструванні феодів чоловіка та плануванні справ. Вона, як і Карл, була щиро благочестивою та побожною людиною. Сприяла створенню релігійних закладів, монастирів, абатств, церков, шкіл, лікарень.

Померла 18 березня 1618 в Парижі. Похована у катедральному соборі Неверу^[1].

Її чоловік більше не одружувався. У 1627 році він став герцогом Мантуї, передавши згодом володіння їхньому онуку.