Каус Австраліс
| |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Стрілець |
| Пряме піднесення | 18г 24х 10.31840с[2] |
| Схилення | –34° 23′ 04.6193″[2] |
| Видима зоряна величина (V) | +1.85 [3] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | В9.5 III [4] |
| Показник кольору (B−V) | -0,03[3] |
| Показник кольору (U−B) | -0,13[3]
|
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | −15[5] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: -39.42[2] мас/р Схил.: −124[2] мас/р |
| Паралакс (π) | 22,76[2] ± ±0,24[2] мас |
| Відстань | 145±7 св. р. (44±2 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
−1.45[6] |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 3.515 ± 0.138[6] M☉ |
| Радіус | 6.8[7] R☉ |
| Світність | 363[6] L☉ |
| Ефективна температура | 9,960[8] K |
| Обертальна швидкість (v sin i) | 236[9] км/с |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для Epsilon+Sgr |
Каус Австраліс[1] (ε Стрільця, ε Sgr) — подвійна зоряна система в сузір'ї Стрільця, найяскравіша зоря сузір'я. Видима зоряна величина +1,85[3].
Каус Австраліс перекладається як «південна частина лука». Разом із Каус Медіус (δ Стрільця) і Каус Бореаліс (λ Стрільця) вона утворює лук Стрільця.
Зоря Каус Австраліс має велике південне схилення. У південній півкулі зоря відіграє важливу навігаційну роль. Із території України видима тільки у південних областях улітку.
Яскравий компонент (Каус Австраліс А) - блакитний гігант спектрального класу В 9,5 III[4]. Він приблизно в 5 разів масивніший за Сонце і в 7 разів більший за радіусом. Діаметр зорі дорівнює приблизно 10 мільйонам кілометрів. Відстань до зорі — 44 парсек (145 світлових років). Температура поверхні зорі дорівнює 9 200 Кельвінів (в 1,5 рази вища сонячної).
Зоря швидко обертається — швидкість обертання на екваторі у проєкції на промінь зору (Vesin(i) ) становить 236 км/с[9]. Також вона має потужне магнітне поле з напруженістю в діапазоні 10.5-130.5 Гаусів[10] та є джерелом рентгенівського випромінювання. Зважаючи на те, що система Каус Австраліс має надлишкове інфрачервоне випромінювання, можна припустити наявність навколозоряного пилового та уламкового диску. Виходячи з температури цього диску, він розташований на орбіті головної зорі системи приблизно на відстані 155 а.о. від неї[11].
На кутовій відстані 2,392 секунди під кутом 142,3° Каус Австраліс А має зорю-супутник із видимим блиском 14m. Це зоря головної послідовності з масою приблизно 95 % сонячної і приблизно 89 % від світності Сонця. На такій відстані до системи, цей кут еквівалентний фізичній відстані близько 106 а.о., тобто зоря-супутник перебуває всередині уламкового диску основної зорі. Система має вищу лінійну поляризацію, ніж очікується з її відстані до Сонця; як пояснення запропоновано розсіювання світла від уламкового диска супутника[12]. До ідентифікації супутника (1993 року за допомогою коронографа адаптивної оптики), імовірно він був відповідальний за спектральні аномалії, які приписували головній зорі[13].
На відстані 32,3 кутових секунди виявлено зорю-кандидата у третій компонент системи[6].
- ↑ а б Стрілець // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 455. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б в г д е van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
- ↑ а б в г Johnson, H. L. та ін. (1966), UBVRIJKL photometry of the bright stars, Communications of the Lunar and Planetary Laboratory, 4: 99—100, Bibcode:1966CoLPL...4...99J
- ↑ а б Houk, Nancy; Smith-Moore, M. (1979), Michigan catalogue of two-dimensional spectral types for the HD stars, Michigan Catalogue of Two-dimensional Spectral Types for the HD stars. Volume_3. Declinations -40_ƒ0 to -26_ƒ0, Ann Arbor, Michigan: Dept. of Astronomy, University of Michigan, 3, Bibcode:1982mcts.book.....H
- ↑ Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick (ред.). Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. Determination of Radial Velocities and their Applications. Т. 30. University of Toronto: International Astronomical Union. с. 57. Bibcode:1967IAUS...30...57E.
- ↑ а б в г Hubrig, S.; Le Mignant, D.; North, P.; Krautter, J. (June 2001), Search for low-mass PMS companions around X-ray selected late B stars, Astronomy and Astrophysics, 372: 152—164, arXiv:astro-ph/0103201, Bibcode:2001A&A...372..152H, doi:10.1051/0004-6361:20010452
- ↑ Lang, Kenneth R. (2006), Astrophysical formulae, Astronomy and astrophysics library, т. 1 (вид. 3rd), Birkhäuser, ISBN 3-540-29692-1, архів оригіналу за 22 червня 2013, процитовано 30 травня 2016. Радіус (R*) визначається:
- ↑ Zorec, J. та ін. (July 2009), Fundamental parameters of B supergiants from the BCD system. I. Calibration of the (λ_1, D) parameters into Teff, Astronomy and Astrophysics, 501 (1): 297—320, arXiv:0903.5134, Bibcode:2009A&A...501..297Z, doi:10.1051/0004-6361/200811147
- ↑ а б Royer, F. та ін. (October 2002), Rotational velocities of A-type stars in the northern hemisphere. II. Measurement of v sin i, Astronomy and Astrophysics, 393 (3): 897—911, arXiv:astro-ph/0205255, Bibcode:2002A&A...393..897R, doi:10.1051/0004-6361:20020943
- ↑ Bychkov, V. D.; Bychkova, L. V.; Madej, J. (August 2003), Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields. I. Chemically peculiar A and B type stars, Astronomy and Astrophysics, 407 (2): 631—642, arXiv:astro-ph/0307356, Bibcode:2003A&A...407..631B, doi:10.1051/0004-6361:20030741
- ↑ Rodriguez, David R.; Zuckerman, B. (February 2012), Binaries among Debris Disk Stars, The Astrophysical Journal, 745 (2): 147, arXiv:1111.5618, Bibcode:2012ApJ...745..147R, doi:10.1088/0004-637X/745/2/147
- ↑ Cotton, D. V. та ін. (January 2016). The linear polarization of Southern bright stars measured at the parts-per-million level. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 455 (2): 1607—1628. arXiv:1509.07221. Bibcode:2016MNRAS.455.1607C. doi:10.1093/mnras/stv2185.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Golimowski, David A.; Durrance, Samuel T.; Clampin, Mark (March 1993), Detection of an apparent star 2.1 arcsec from the circumstellar disk candidate Epsilon Sagittarii, Astronomical Journal, 105 (3): 1108—1113, Bibcode:1993AJ....105.1108G, doi:10.1086/116498
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |