Перейти до вмісту

Каус Бореаліс

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лямбда Стрільця)
Каус Бореаліс[1]

Розташування λ Стрільця (обведено)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Стрілець
Пряме піднесення 18г 27х 58.24072с[2]
Схилення −25° 25′ 18.1146″[2]
Видима зоряна величина (V) +2.82[3]
Характеристики
Спектральний клас K0 IV[4]
Показник кольору (B−V) +1.045[5]
Показник кольору (U−B) +0.903[5]


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −43.5[3] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −44.76[2] мас/р
Схил.: −185.66[2] мас/р
Паралакс (π) 41.72 ± 0.16 мас[2]
Відстань 78.2 ± 0.3 св. р.
(23.97 ± 0.09 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
1.07±0.008[6]
Фізичні характеристики
Маса 2.6[7] M
Радіус 11.234±0.181 R
Світність 58.79±2.61 L
Ефективна температура 4,768±36 K
Обертальна швидкість (v sin i) 3.81 км/с
Інші позначення
Kaus Borealis, λ Sgr, 22 Sagittarii, CPD−25  6523, FK5 692, GC 25180, HD 169916, HIP 90496, HR 6913, SAO 186841, PPM 268438
Посилання
SIMBADдані для lam+Sgr

Каус Бореаліс (λ Стрільця, λ Sagittarii, скорочено — λ Sgr) — зоря в південному сузір'ї Стрільця, позначає вершину лука Стрільця.

Властивості

[ред. | ред. код]

Це одна з найяскравіших зір сузір’я (2,82m), і її добре видно неозброєним оком. Виходячи з вимірювань паралакса, вона перебуває на відстані 78,2 світлового року (24,0 парсека) від Сонця.

Зоря лежить на 2,1 градуса південніше екліптики, іноді покривається Місяцем і, зрідка, планетами. 19 листопада 1984 року її покривала Венера, до того — Меркурій (5 грудня 1865 року). 

λ Стрільця — субгігант спектрального класу K0 IV. Його маса в 2,6 разу перевищує масу Сонця, а розмір приблизно в 11,2 разу перевищує радіус Сонця. Розширена зовнішня оболонка випромінює енергію при ефективній температурі 4770 K. Обертання зорі повільне — 3,81 км/с.

Номенклатура

[ред. | ред. код]

λ Стрільця — це позначення Баєра.

Назва «Каус Бореаліс»[1] (лат. Kaus Borealis) походить з араб. قوس («лук») і лат. boreālis («північний»)[8].
Ця назва зафіксована в першому ж бюлетені[9] робочої групи з назв зір (англ. WGSN), яка була створена Міжнародним астрономічним союзом 2016 року.

Зоря разом із γ Стрільця, δ Стрільця, ε Стрільця, ζ Стрільця, σ Стрільця, τ Стрільця та φ Стрільця входить до складу астеризму Стрільця[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Стрілець // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 455. — ISBN 966-613-263-X.
  2. а б в г д е van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357, S2CID 18759600.
  3. а б в Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb, Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35): 1, Bibcode:1999VeARI..35....1W.
  4. а б Gray, R. O. та ін. (July 2006), Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: Spectroscopy of Stars Earlier than M0 within 40 parsecs: The Northern Sample I, The Astronomical Journal, 132 (1): 161—170, arXiv:astro-ph/0603770, Bibcode:2006AJ....132..161G, doi:10.1086/504637, S2CID 119476992.
  5. а б в Gutierrez-Moreno, Adelina та ін. (1966), A System of photometric standards, Publ. Dept. Astron. Univ. Chile, Publicaciones Universidad de Chile, Department de Astronomy, 1: 1—17, Bibcode:1966PDAUC...1....1G.
  6. а б Park, Sunkyung та ін. (2013), Wilson-Bappu Effect: Extended to Surface Gravity, The Astronomical Journal, 146 (4): 73, arXiv:1307.0592, Bibcode:2013AJ....146...73P, doi:10.1088/0004-6256/146/4/73, S2CID 119187733.
  7. а б Edvardsson, B. (January 1988), Spectroscopic surface gravities and chemical compositions for 8 nearby single sub-giants, Astronomy and Astrophysics, 190 (1–2): 148—166, Bibcode:1988A&A...190..148E.
  8. а б Kunitzsch, Paul; Smart, Tim (2006). A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations (вид. 2nd rev.). Cambridge, Massachusetts: Sky Pub. ISBN 978-1-931559-44-7.
  9. Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1 (PDF). Процитовано 28 липня 2016.
  10. Teapot. constellation-guide.com. Процитовано 13 травня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]