Квіткокол великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квіткокол великий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Квіткокол (Diglossa)
Вид: Квіткокол великий
Diglossa major
Cabanis, 1849
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Diglossa major
Віківиди: Diglossa major
EOL: 920873
ITIS: 559786
МСОП: 22723690
NCBI: 135428

Квіткокол великий[2] (Diglossa major) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає на Гвіанському нагір'ї[3].

Довжина птаха становить 16,5-17,3 см, вага 17,5-26 г. Хвіст відносно довгий. Верхня частина тіла темно-синювато-сіра, нижня частина тіла дещо світліша. На обличчі чорна "маска", голова, верхня частина спини і плечі поцятковані сріблясто-синіми смужками. Крила і хвіст чорнуваті з вузькими світлими краями, нижні покривні пера хвоста охристо-рудувато-коричневі. Очі карі або темно-червонувато-карі, лапи чорні, дзьоб блідий, синювато-сірий, товстий біля основи, на кінці гачкуватий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають переважно темно-коричневе або сіро-коричневе забарвлення, верхня частина тіла у них поцяткована білуватими смужками.

Підвиди

[ред. | ред. код]
Великий квіткокол

Виділяють чотири підвиди:[4]

Поширення й екологія

[ред. | ред. код]

Великі квіткоколи мешкають на південному сході Венесуели та в сусідніх районах північної Бразилії і західної Гаяни. Вони живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах, у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 1300 до 2800 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться нектаром і комахами. Гніздо чашоподібне, робиться з трави і моху.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Diglossa major: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 375. ISBN 978-0-292-71748-0.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.