Квіткокол венесуельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квіткокол венесуельський
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Квіткокол (Diglossa)
Вид: Квіткокол венесуельський
Diglossa venezuelensis
Chapman, 1925
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Diglossa venezuelensis
Віківиди: Diglossa venezuelensis
EOL: 921766
ITIS: 559790
МСОП: 22723648
NCBI: 547943

Квіткокол венесуельський[2] (Diglossa venezuelensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Венесуели.

Довжина птаха становить 12,7-13,5 см. виду Самці мають повністю чорне забарвлення, на боках у них є невеликі пучки білого пір'я, а на крилах білі смуги. У самиць голова жовтувато-оливкова, верхня частина тіла оливково-коричнева, голова і груди тьмі, темно-оливково-жовті, живіт і гузка оливково-коричневі. Білі плями на боках і на крилах такі ж, як і у самців. Дзьоб чорний, вигнутий догори, на кінці гачкуватий.

Поширення й екологія

[ред. | ред. код]

Венесуельські квіткоколи є ендеміками Прибережного хребта на північному сході Венесуели, де вони мешкають в горах Турімікуїрського масиву та на півострові Парія[en]. Вони живуть на узліссях вологих гірських тропічних лісів Clusia, у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках. Зустрічаються парами, переважно на висоті від 1525 до 2450 м над рівнем моря, на півострові Парія на висоті 885 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться нектаром.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує ей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція венесуельських квіткоколів становить від 1000 до 16500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Diglossa venezuelensis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 04 липня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 липня 2022.