Квітучий провулок (Київ)
| Квітучий провулок Київ | |
|---|---|
.JPG) | |
| Місцевість | Татарка |
| Район | Шевченківський |
| Колишні назви | |
| Новобогоутівська вул. + Істомінський проїзд | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 360 м |
| Координати початку | 50°28′20.1″ пн. ш. 30°28′56.9″ сх. д. / 50.472250° пн. ш. 30.482472° сх. д. |
| Координати кінця | 50°28′12.9″ пн. ш. 30°28′44.2″ сх. д. / 50.470250° пн. ш. 30.478944° сх. д. |
| поштові індекси | 04107 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Лук'янівська» |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10670 |
| У проєкті OpenStreetMap | w324624683 |
| Мапа | |
 | |
 Квітучий провулок у Вікісховищі | |
Квіту́чий прову́лок — провулок у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від провулку Анатолія Кудрицького до Загорівської вулиці.
Провулок виник у 2-й половині XIX століття, складався з Новобогоутівської вулиці та Істомінського проїзду, за ім'ям російського флотоводця, героя Севастопольської оборони 1854–1865 років, контр-адмірала Істоміна Володимира Івановича (1809–1855). Сучасна назва — з 1938 року[1], підтверджена 1944 року[2].
До середини XX століття починався від Нагірної вулиці. Скорочений у зв'язку із будівництвом інституту автоматики НАН України.
Будинок № 4 — колишній особняк, збудований 1912 року у стилі модерн, має статус пам'ятки архітектури та містобудування[3].
1996 року ієромонахом Алексієм (Пергаменцевим) на території власної садиби за адресою Квітучий провулок, 18 засновано Свято-Іоанівский монастир Російської православної церкви закордоном.
-
Будинок № 4, пам'ятка архітектури, поч. XX ст. -
Особняк, Квітучий провулок , 4 -
Свято-Іоановского монастир Російської Православної Закордонної Церкви
_4.JPG)
- ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
- ↑ Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Наказ Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 10/38-11.
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 74.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 93. — ISBN 5-88500-070-0.
- Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 81. — ISBN 978-966-8999-05-5.
- Квітучий провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 100. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Квітучий провулок // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |