Соляна вулиця (Київ)
| Соляна вулиця Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Татарка |
| Район | Шевченківський |
| Колишні назви | |
| вул. Вовчий Яр, Саксонський пров., вул. Саксонський Яр | |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 50°27′45.0″ пн. ш. 30°29′28.4″ сх. д. / 50.46250° пн. ш. 30.49122° сх. д. |
| Координати кінця | 50°28′11.3″ пн. ш. 30°29′22.4″ сх. д. / 50.46981° пн. ш. 30.48956° сх. д. |
| поштові індекси | 04107 |
| Транспорт | |
| Автобуси | А 31 (по Татарській вулиці) А 119 (по Глибочицькій вулиці) |
| Трамваї | Т 14, 18 (по Глибочицькій вулиці) |
| Маршрутні таксі | Мт 417, 432 (обидва - по Глибочицькій вулиці) Приміський 302, 820 (обидва - по Глибочицькій вулиці) |
| Зупинки громадського транспорту | «Вулиця Соляна», «Сквер Гейдара Алієва» (Т 14, 18; Мт 302, 417, 432, 564, 820) |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | приватна малоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11577 |
| У проєкті OpenStreetMap | r415978 |
| Мапа | |
 | |
 Соляна вулиця у Вікісховищі | |
Соля́на ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від Глибочицької вулиці до вулиці Князя Володимира Мономаха.
Вулиця відома з 2-ї половини XIX століття під назвою вулиця Вовчий Яр (від назви місцевості Вовчий яр, через яку вона простягається). За переказами, тут ще на початку XX століття бачили вовків, тому місцевість не мала популярності серед мешканців Києва, сюди не прокладали шляхи, не було транспорту.
У 1908 році місцеві мешканці звернулися до міської думи з проханням перейменувати вулицю. Було прийнято рішення назвати вулицю Саксонським провулком, адже за часів Французько-російської війни 1812 року тут розташовувалося поселення полонених саксонців корпусу генерала Реньє. У списках вулиць за 1915 рік згадується під назвою вулиця Саксонський Яр.
У 1915 році вулиця отримала сучасну назву (повторно затверджена у 1944 році[1]), яка походить від здавна розташованих тут криниць із солоною водою (зокрема, про криницю Солонець є згадка від 1607 року). Криниці ліквідовані у 1-й чверті XX століття після прокладення водоводу.
У 1970–80-ті роки більшу частину старої забудови знесено, водночас ліквідовано старовинні провулки, що до неї прилучалися: Вишневий, Перехресний і Соляний. Внаслідок промислового будівництва і влаштування гаражного кооперативу утворилася перерва у проляганні Соляної вулиці.
-
Соляна вулиця -
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 155.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 207. — ISBN 5-88500-070-0.
- Соляна вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 260. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Соляна вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
